Постанова № 20257558, 06.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(письмове провадження)

06 жовтня 2011 року справа № 2а-11271/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М. розглянувши адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еколог»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001432330/0 та №0001442330/0 від 24.12.2010р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еколог»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2010 року № 001442330/0 та № 0001432330/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку позивача, відповідачем порушено норми податкового законодавства та прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві неправомірно донараховано податкові зобовязання з ПДВ та податку на прибуток у розмірі 40800,0 грн. (27200,0 грн. основний платіж та 13600,0 грн. штрафні санкції) та 51000,80 грн. (34000,0 грн. основний платіж та 17000,0 грн. - штрафні санкції) відповідно.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представників відповідача, судом зроблено наступні висновки.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «НВП «Еколог»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

В результаті вказаної перевірки відповідачем складено Акт № 1029/1-23-30-19485052 від 16 грудня 2010 року, яким встановлено порушення абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94), а саме встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 34000,0 грн., в тому числі: за Іп/р 2009 року на 34000,0 грн., за ІІІ кв. 2009 року на 34000,0 грн., за 2009 рік на 34000,0 грн.; та пп. 7.2.3, пп. 7.2.6. п.7.2, пп. 7.4.1., п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97), а саме встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 27200,0 грн., в тому числі за червень 2009 року на суму 27200,0 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року № 0001432330/0 та 0001442330/0, яким визначено ТОВ «НВП «Еколог»податкові зобовязання у розмірі 51000,80 грн. з податку на прибуток приватних підприємств, з яких 34000,0 грн. основний платіж та 17000,0 грн. штрафні санкції та 40800,0 грн. з ПДВ, з яких 27200,0грн. основний платіж та 13600,0 грн. штрафні санкції відповідно.

Позивачем реалізоване надане йому пп.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право адміністративного оскарження рішення податкового органу. Проте оскаржувані рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Так, взаємовідносини позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груﻴрунтувалися на договорі підряду № 01/06-2009 від 01 червня 2009 року.

Згідно вказаного договору ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зобовязувався виконати ремонтні роботи в нежитлових приміщеннях позивача, розташовані за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34/т, згідно із затвердженою сторонами кошторисною документацією. Факт виконання вказаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами приймання робіт. В розрахунок за виконані роботи, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Витрати на придбання вказаних ремонтних робіт нежитлових приміщень були віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства.

Крім цього, на підтвердження сплати позивачем ПДВ у складі ціни за виконані роботи, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були надані позивачеві податкові накладні, які, як це передбачено податковим законодавством, що є документом, що дає йому право на податковий кредит. Таким чином, в результаті розрахунку за вказаним договором заборгованості немає.

В той же час, в Акті перевірки зафіксовано, що стосовно ОСОБА_1, що є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «С.Дж.Р.Груп», контрагента позивача, СУ податкової міліції ДПА України порушено кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході провадження досудового слідства по кримінальній справі № 69-107 встановлено, що в період 2007-2008 років на території м. Києва невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені субєктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначив їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_2 вбачається, що він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, реєстрацію підприємства здійснено за грошову винагороду, жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписано, податкову звітність не складав та до податкових органів не подавав.

Вищезазначені обставини щодо порушення кримінальної справи відносно директора, засновник та головного бухгалтера ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1 стали безумною підставою для ДПІ у Голосіївському районі міста Києва для здійснення висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою, виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обовязків.

На момент укладання договору, на якому ґрунтуються взаємовідносини позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а також під час здійснення господарських операцій, товариство-контрагент було зареєстроване в ЄДРПОУ та в податкових органах як платник податків.

Наявність умислу позивача не може бути підтверджено лише поясненнями засновника, директора та головного бухгалтера товариства ОСОБА_1

Крім цього, доводи відповідача сформульовано на підставі кримінальної справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, постановою Старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27 квітня 2011 року кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_1 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205КК України закрито за відсутністю складу злочину.

Таким чином, Судом встановлено, що висновки відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»правочину є хибними та враховуючи відсутність судового рішення щодо визнання такого правочину нікчемним не відповідають закону.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при оплаті ремонтних робіт, наданих ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в загальну суму їх вартості, включено податок на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обовязком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної. Тобто, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобовязання з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», згідно оскаржуваного рішення від 24 грудня 2010 року № 0001442330/0 на загальну суму 40800,0 грн. (27200,0 грн. основний платіж та 13600,0 грн. штрафні санкції) є необґрунтованою.

Крім цього, відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження витрат на придбання ремонтно-бідівельних робіт, як передбачено в акті перевірки, необхідні документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи та документи, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи та поданих доказів судом встановлено, що позивачем під час перевірки, були надані відповідачу відповідні підтверджуючі документи (акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення на оплату виконаних робіт) включення витрат на придбання будівельно-монтажних робіт житлового будинку до складу валових витрат.

Зазначене свідчить про те, що позиція відповідача щодо донарахування позивачу податкового зобовязання з податку прибуток підприємства по розрахунках з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», згідно оскаржуваного рішення від 24 грудня 2010 року №0001432330/0 на загальну суму 51000,80 грн. (34000,0 грн. основний платіж, 17000,0 грн. штрафні санкції) є необґрунтованою.

За таких обставин, Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2010 року № 001442330/0 та № 0001432330/0 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення № 0001442330/0 від 24 грудня 2010 року про податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 40800,0 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення № 001432330/0 від 24 грудня 2010 року про податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 51000,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Н.М. Клименчук