Постанова № 20257447, 24.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2011 року 10:02 № 2а-10032/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Хонда Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків;

третя особа Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Хонда Україна»(надалі Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі відповідач, податковий орган); третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000224240/0 від 25 березня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що висновки відповідача, відображені в Акті перевірки про заниження податкових зобов'язань Товариством по податку з доходів фізичних осіб є невірними та безпідставними, оскільки визначення резидентського статусу працівників підприємства, громадян Японії, було здійснено ними самостійно, тому ставка такого податку повинна визначатися в розмірі 15 % від доходу.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи на те, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб стало неправильне визначення позивачем об'єкту оподаткування з такого податку, що, як наслідок, призвело до порушення норм податкового законодавства.

Ухвалою суду від 01 серпня 2011 року до участі у справі було залучено Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник третьої особи в судових засіданнях та письмових поясненнях по суті позову вказував, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а висновки, викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача та пояснення третьої особи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Державною податкової інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року.

При проведенні перевірки податковими інспекторами встановлено, що на підприємстві працевлаштовані іноземці: УЕДО ТАХАКІРО та НАОКИ ЯНО, доходи яких оподатковувались за ставкою 15%.

В ході проведення перевірки службові особи податкової інспекції прийшли до висновку про те, що Позивачем порушено норми чинного податкового законодавства України, зокрема, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, пп. “а”п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі 52255,33 грн. Вказані порушення зафіксовані в акті від 14.03.2011 року № 154/1-23-60-34288537 (далі акт перевірки).

На підставі вказаного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 25.03.2011 року № 0000224240/0 на загальну суму 65319,00 грн., у тому числі за основним платежем 52255,00 грн. та за штрафними санкціями 13064,00 грн.

Так, суд вважає дане податкове повідомлення рішення протиправним та звертає увагу на наступне.

Основні засади та принципи, платників податків та обєкт оподаткування, ставку податку з доходів фізичних осіб та порядок його сплати регулювалися на момент виникнення спірних правовідносин Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”(далі Закон).

Відповідно до пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Згідно пп. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Приписи п. 7.1 ст. 7 Закону визначають ставку податку з доходів фізичних осіб на рівні 15 відсотків від обєкта оподаткування, крім випадків, визначених у пункті 7.2 7.4 цієї статті.

Пунктом 7.3 ст. 7 Закону визначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від обєкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону.

Положеннями пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону визначено, що фізичною особою резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України. Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Аналіз положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” свідчить про відсутність законодавчо встановленого порядку самостійного визначення фізичною особою основного місця проживання на території, що в силу положень підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” мало б бути підставою для надання особі статусу резидента, у звязку з чим суд дійшов висновку, що при наданні фізичній особі статусу резидента в силу положень підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” має враховуватися: місце постійного проживання, центр життєвих інтересів, проживання в Україні не менше 183 днів, місце постійного проживання членів сімї, реєстрація як субєкта підприємницької діяльності, наявність/ відсутність статусу громадянства тощо. Наявність достатніх та необхідних умов для надання особі статусу резидента є підставою для застосування ставки податку у розмірі 15%, що визначена пунктом 7.1 статті 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Разом з тим, під час аналізу доводів позивача щодо правомірності визначення товариством з обмеженою відповідальністю “ТОВ Хонда України” ставки податку у розмірі 15% від обєкта оподаткування, суд, в першу чергу, виходив з положень пункту 21.1 статті 21 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідно до якого, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

Так, згідно зі статтею 7 Закону України “Про правонаступництво України” Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

За змістом статті 21 Конвенції між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування по відношенню до податків на доходи громадяни Договірної Держави не будуть підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або повязаному з ним зобовязанню, іншому або більш обтяжливому ніж оподаткування і повязані з ним зобовязання, яким піддаються або можуть піддаватися громадяни цієї другої Держави за тих же обставин.

Суд не погоджується з доводами державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва в частині того, що резиденція платника податків є одним з факторів, які враховуються при визначенні того, чи знаходяться платники податків в однакових умовах, оскільки названою Конвенцією це не передбачено.

Крім того, відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

За таких обставин, за рівних умов, у разі неможливості визначення резидентського статусу, використовуючи положення підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, при вирішенні питання про надання резидентського статусу громадянин України перебуває у більш сприятливому становищі ніж громадянин Японії.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України”чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, з урахуванням положень статті 21 Конвенції між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування по відношенню до податків на доходи, а також зважаючи на те, що за однакових умов, при визначенні резидентського статусу та, відповідно, розміру ставки, що підлягає застосуванню при оподаткуванні доходу, громадянин України перебував б у більш сприятливому становищі порівняно з громадянином Японії, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю “ТОВ Хонда Україна” обґрунтовано застосовано ставку податку у розмірі 15%, оскільки за такою ставкою оподатковувався б дохід громадянина України за тих же самих умов, у звязку з чим суд вказує на хибність висновків акту перевірки від 14.03.2011 № 154/1-23-60-34288537.

Крім цього, згідно довідки, яка надійшла до канцелярії суду 16 вересня 2011 року Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно телекомунікаційної системи «Гарт»Державної Прикордонної Служби України особи іноземці, працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Хонда Україна»УЕДО ТАХАКІРО та НАОКИ ЯНО у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року перебували на території України більше ніж 183 дні.

Таким чином, наведену інформацію суд вважає достатньою для визначення правового статусу резидента для вищевказаних осіб, що, окрім наведеного вище, дає підстави оподатковувати їхній дохід за ставкою 15 %.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтею 21 Конвенції між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування по відношенню до податків на доходи, статтями 9, 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати повідомлення рішення № 0000224240/0 від 25 березня 2011 року Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків виписане на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Хонда Україна».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 28 жовтня 2011р.