Постанова № 20256969, 14.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

14 вересня 2011 року Справа №2а-6502/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

за участю секретаря

судового засідання Швеця О.Ю.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

дозакритого акціонерного товариства «Норіс»

простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва (далі ДПІ у Дарницькому районі, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Норіс»(далі ЗАТ «Норіс», відповідач), в якій просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 614539грн. 42коп. (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 29червня 2011 року).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем приписів податкового законодавства України та несплатою вище зазначеної суми.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання прибуття повноважного представника не забезпечив, тоді як належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. На розгляд суду не надходило заяв чи клопотань відповідача про необхідність відкладення судових засідань з повідомленням про поважні причини неприбуття повноважного представника.

Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 14 вересня 2011 року о 11год. 16хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

08 вересня 1995 року ЗАТ «Норіс»зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа (код за ЄДРПОУ 23504223). 12вересня 1995 року відповідача взято на податковий облік ДПІ у Оболонському районі міста Києва (за №23504223).

Відповідно до податкової декларації за 2010 рік відповідачем самостійно визначено суму орендної плати за земельні ділянки державної власності за 2010 рік у розмірі 1444687грн. 20коп. Так, за даними вказаної податкової декларації відповідачем самостійно до сплати щомісячно визначено наступні суми: за січень 2010 року - 120390грн. 60коп., лютий 2010 року - 120390грн. 60коп., березень 2010 року - 120390грн. 60коп., квітень 2010 року - 120390грн. 60коп., травень 2010 року - 120390грн. 60коп., червень 2010 року - 120390грн. 60коп., липень 2010 року - 120390грн. 60коп., серпень 2010 року - 120390грн. 60коп., вересень 2010 року - 120390грн. 60коп., жовтень 2010 року - 120390грн. 60коп., листопад 2010 року - 120390грн. 60коп. та грудень 2010 року - 120390грн. 60коп.

Відповідачем не сплачено у повному обсязі узгоджену суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, розмір якої, з урахуванням часткового погашення, склав 614539грн. 42коп.

05 листопада 2011 року відповідачу виставлено першу податкову вимогу №1/2267.

Вказана вище податкова вимога отримана представником відповідача 25листопада 2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Податковий обовязок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у розмірі 614539грн. 42коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у звязку з чим податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні у справі докази та встановивши обставини, необхідні для вирішення даного спору, судом встановлено наступне.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обовязки і відповідальність платників та порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) до 1 січня 2011 року визначались Законами України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (з відповідними змінами положень, які діяли на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1251), «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III (з відповідними змінами положень, які діяли на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2181), а з січня 2011року Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (далі Кодекс).

Так, відповідно до статті 2 Закону №1251, під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядок і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Пунктом 1.1 статті 1 Закону №2181 передбачено, що платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України №2181 податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Статтею 14 Закону №1252 встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до приписів статті 14 Закону України «Про плату за землю»від 03липня 1992 року №2535-XII (з відповідними змінами положень, які діяли на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2535) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 зазначеного Закону, податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 27 Закону №2535 передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Як встановлено вище судом, відповідачем подано до ДПІ у Подільському районі податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, за якою загальна сума орендної плати становила 1444687грн. 20коп. Узгоджена сума податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної власності платником податків у строк, визначений законом, не сплачена.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України №2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181 передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до статті 11 Закону України №2181 відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

Статтею 5 Закону України №2181 визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межи його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Оскільки відповідач не оскаржено прийняту податковим органом податкову вимогу від 05 листопада 2010 року №1/2267, податковий борг є узгодженим.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, яка підлягає сплаті відповідачем, з урахуванням часткової сплати, становить 614539грн. 42коп.

Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року №509-ХII державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Кодексу джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Кодексу визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Докази, які б спростовували доводи позивача, відсутні.

Отже, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, а також враховуючи, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 614539грн. 42коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та - наявність такої заборгованості на час вирішення даного спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Норіс»(04210 м.Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 18; код за ЄДРПОУ 23504223) на користь Державного бюджету України на р/р 33214811700003 (одержувач - УДК у Дарницькому районі м.Києва, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код за ЄДРПОУ 26077885, кодова строка 13050100) податкову заборгованість у розмірі 614539грн. 42коп. (шістсот чотирнадцять тисяч пятсот тридцять девять гривень 42коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.

Суддя О.В. Пісоцька