Постанова № 20256801, 26.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

26 липня 2011 року Справа №2а-7504/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

за участю секретаря

судового засідання Швеця О.Ю.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Київського міського центру зайнятості

до

проОСОБА_2

стягнення незаконно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості (далі Центр зайнятості, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, відповідач), в якій просить стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної перепідготовки на загальну суму 16228грн. 75коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 в порушення вимог Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-III, «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-XII незаконно отримано кошти допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної перепідготовки у розмірі 16228грн. 75коп.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити.

Відповідача позов не визнав. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 зазначив, що висновки Центру зайнятості про необґрунтованість одержання відповідачем допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної перепідготовки є помилковими та не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки на момент реєстрації у державній службі зайнятості та отримання відповідного матеріального забезпечення він не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а отже не належав до категорії зайнятого населення.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

27 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного центру зайнятості міста Києва з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-III, «Про зайнятість населення»від 01березня 1991 року №803-XII. В поданій заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.

Наказом Голосіївського районного центру зайнятості міста Києва від 27жовтня 2010 року №5928 ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно з підпунктом «є»пункту 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-ХІІ, статті 6, пунктів 2, 4 статті 22 та пункту 2 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі - одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, за період з 27жовтня 2010 року по 31 січня 2011 року відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 11721грн. 43коп., що підтверджується довідкою Голосіївського районного центру зайнятості міста Києва від 18 лютого 2011року.

Крім того, у період перебування на обліку у позивача - з 07 грудня 2010 року по 20лютого 2011 року - ОСОБА_2 навчався у товаристві з обмеженою відповідальністю «Інститут післядипломної освіти «Укрстено»за спеціальністю «Персональний компютер для інженера». Вартість зазначеного навчання відповідача складала 4507грн. 32коп. (лист Київського міського центру зайнятості від 01 березня 2011 року №03-2030).

На підставі отриманих даних виявлено, що відповідач на момент реєстрації у Голосіївському районному центрі зайнятості міста Києва як безробітного, був зареєстрований як фізична особа підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Так, зі змісту вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 03127, АДРЕСА_1) зареєстрований, як фізична особа-підприємець 08грудня 1994 року.

Так, Голосіївський районний центр зайнятості міста Києва дійшов висновку, що відомості, зазначені відповідачем у заяві від 27 жовтня 2010 року про надання йому статусу безробітного, на підставі яких йому було виплачено допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної перепідготовки у загальному розмірі 16228грн. 75коп., не відповідають дійсності. Зазначене зумовило прийняття Голосіївським районним центром зайнятості міста Києва 22 та 23 лютого 2011 року наказів №636 та №644 про припинення виплати відповідачу матеріальної допомоги у період професійного навчання з 21 лютого 2011 року, зняття відповідача з обліку з 21 лютого 2011 року у звязку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Також Голосіївським районним центром зайнятості міста Києва відповідачу було направлено претензію від 04 березня 2011 року №20-1216 про відшкодування коштів на суму 16228грн. 75коп., яку ОСОБА_2 одержав особисто 09 березня 2011 року (копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення). Вказана претензія відповідачем не оскаржена.

ОСОБА_2 визначена Голосіївським районним центром зайнятості міста Києва сума не сплачена.

Оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення даного спору, суд дійшов наступних висновків.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі Основи законодавства №16/98-ВР), Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-III (далі Закон України №1533-III), «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон України №803-XII) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства №16/98-ВР загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Одним із видів соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням відповідно до статті 25 Основ законодавства №16/98-ВР є допомога по безробіттю.

Так, стаття 26 Основ законодавства №16/98-ВР визначає, що допомога по безробіттю належить до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Види забезпечення та соціальні послуги визначені статтею 7 Закону України №1533-III. Так, відповідно до пункту 1 вказаної статті видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг відповідно до Закон України №1533-III, Закон України №803-XII є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа: направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства; забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Законом України №803-XII визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

У статті 2 Закону України №803-XII передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів Закону України №803-XII Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

Пунктом 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних передбачено, що за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Відповідно до пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Статтею 23 зазначеного Закону встановлюється порядок визначення розміру допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України №1533-III порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Як встановлено судом, на підставі заяви відповідача наказом №5928 з 27жовтня 2010 року ОСОБА_2 надано статус безробітного як застрахованій особі з урахування страхового стажу відповідно до статей 22, 23 Закону України №1533-III, пункту 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20листопада 2000 року №307, та призначена допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20листопада 2000 року №307, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (даліцентри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні центри зайнятості (пункт 2 статті 12 Закону України №1533-III).

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно з пунктом 3 вказаної статті, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62 затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі Порядок).

Обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії субєктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07 грудня 2005 року №121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07 грудня 2005 року №23-3, постановою правління Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07 грудня 2005 №368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 року за №1523/11803.

Згідно з пунктом 6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно до пункту 8 Порядку, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З аналізу наведених вище правових актів вбачається, що у разі встановлення робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття належності особи до категорії зайнятих, така особа зобов`язана повернути кошти, виплачені їй у якості допомоги по безробіттю з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення. У разі відмови особи від повернення таких коштів або неповернення їх у встановлений строк, незаконно одержана допомога по безробіттю стягується у судовому порядку.

Доводи представника відповідача стосовно того, що на момент реєстрації у державній службі зайнятості (жовтень 2010 року) та отримання матеріального забезпечення відповідач не належав до категорії зайнятого населення, оскільки не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV (далі Закон України №755-ІV).

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як вище встановлено судом, відповідач на час реєстрації у Голосіївському районному центрі зайнятості міста Києва як безробітного був зареєстрований як фізична особа підприємець.

Частиною 3 статті 46 Закону України №755-ІV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України №755-ІV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців відсутній.

За встановлених обставин та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на час реєстрації у державній службі зайнятості, отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю (з 27 жовтня 2010 року по 31 січня 2011року) та матеріальної допомоги у період професійної перепідготовки (з 07грудня 2010 року по 20 лютого 2011 року) відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а отже належав до категорії зайнятого населення, а тому правові підстави на подання ОСОБА_2 до районного центру зайнятості відповідної заяви були відсутні. Отже, отримання відповідачем допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної перепідготовки відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, а тому відповідні кошти - 16228грн. 75коп. - підлягають поверненню на користь Київського районного центру зайнятості - органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

На день вирішення даного спору зазначена вище заборгованість ОСОБА_2 не сплачена, доказів оскарження в судовому порядку претензії про повернення коштів відповідачем суду не надано.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (враховуючи вимоги статті 2 цього Кодексу), наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 03127, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (р/р 37179301900001 Головного Управління Державного Казначейства м. Києві, одержувач Київський міський центр зайнятості, МФО 820019, код 03491091) 16228грн. 75коп. (шістнадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 75коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.

Суддя О.В. Пісоцька