Постанова № 20255999, 12.12.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/3296/11

15:25 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

представників сторін:

позивача Майстрюка В.І., Малишевої І.В.;

відповідача Думановського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомКам'янського сільського споживчого товариствадоРегіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернівецькій областіпро скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Кам'янське сільське споживче товариство (далі - позивач, Кам'янське ССТ) звернулося в суд з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернівецькій області (далі відповідач, РУ Департаменту САТ ДПА України в Чернівецькій області), в якому просить скасувати рішення РУ Департаменту САТ ДПА України в Чернівецькій області від 25.08.2011 р. № 241420 про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки прийняте без врахування всіх обставин по справі. Стверджує, що підставою для прийняття такого рішення стало безпідставне застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819 «Про внесення змін у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 957», яка набула чинності 05.08.2011 р.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржуване рішення прийнято правомірно внаслідок недотримання позивачем 05.08.2011 р. вимог постанови Кабінету Міністрів України № 819, якою були збільшені роздрібні ціни на реалізацію алкогольних напоїв.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки, закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 19.12.11 р., тобто в перший робочий день після нього.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Кам'янське сільське споживче товариство (59233, с. Кам'янка, вул. Сенюка, 1, Глибоцький район, Чернівецька область, ідентифікаційний код 21412534) зареєстроване Глибоцькою районною державною адміністрацією 23.06.1998 р. як юридична особа (а.с.7, 37).

Основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.8).

Відповідно до ліцензії, виданої Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України від 06.12.2010 р., позивач має право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Строком дії з 10.12.2010 р. до 10.12.2011 р. (а.с. 41).

На підставі направлення № 142 від 22.08.2011 р., наказу № 256 від 22.08.2011 р., працівниками РУ Департаменту САТ ДПА України в Чернівецькій області проведено фактичну перевірку магазину бару «Універмаг», що належить позивачу, з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої 23.08.2011 р. складено акт за № 113/32/21412534 (а.с. 9-10, 55, 56).

В ході перевірки встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін, а саме: згідно фіскальних чеків від 05.08.2011 р. реалізовано: 1 пляшку горілки «Проста», 40% об., 0,5 л., за ціною 25,00 грн.; 10 пляшок горілки «Люботин», 40 % об., 0,25 л., за ціною 13,00 грн.; 11 пляшок горілки «Олександрія», 40% об., 0,5 л., за ціною 21,00 грн.; 5 пляшок горілки «Українська», 40% об., 0,5 л., за ціною 24,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято рішення від 25.08.2011 р. № 241420 про застосування фінансових санкцій, яким, з посиланням на порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»із змінами і доповненнями та згідно абз. 13 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 5000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін (а.с. 11).

Камянське ССТ вказане рішення від 26.08.2011 р. № 241420 оскаржило в адміністративному порядку до Департаменту САТ ДПА України (а.с.13-14).

21.09.2011 р. рішенням Департаменту САТ ДПА України за № 5836/32-0417 скаргу Камянського ССТ залишено без задоволення (а.с.15-16).

05.10.2011 р. позивач оскаржив рішення від 25.08.2011 р. № 241420 до Державної податкової адміністрації України (а.с.17-18).

За результатами розгляду скарги, 26.10.2011 р. рішенням Державної податкової служби України № 4306/6/10-2415 скаргу Камянського ССТ залишено без задоволення (а.с.19-20).

Не погоджуючись з рішенням, позивачем оскаржив його до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовільнити повністю з таких підстав.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481).

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст.17 Закону № 481).

Згідно до абз. 13 ч.2 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що алкогольна продукція, яка реалізовувалась позивачем, отримана ним згідно видаткових накладних № Рк -03 -7071 від 26.07.2011 р. та № 51757372 від 01.07.2011 р. від ТзОВ «Агро-юг»та ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА»на загальну суму 2964,96 грн. у наступних кількостях: горілка «Проста», 0,5 л.- 60 пляшок, горілка «Люботин»- 0,25 л.- 60 пляшок, горілка «Олександрія», 0,5 л.- 60 пляшок, горілка «Українська», 0,5 л. 20 пляшок.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України «Про інформацію»від 02.10.1992 р. № 2657-XII (далі- Закон № 2657-XII).

Частиною 1 ст. 5 Закону № 2657-XII встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів

Відповідно до ст. 10 Закону № 2657-XII, за змістом інформація поділяється на види, в т.ч. на правову інформацію.

Під правовою інформацією, згідно ч. 1 та 2 ст. 17 Закону № 2657-XII, слід розуміти будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Частиною 3 ст.17 Закону № 2657-XII визначено, що з метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.

Згідно ст.1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 р. № 503/97 встановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Відповідно до ч. 2 4 ст. 1 цього Указу офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та нормативно-правових актів є: «Офіційний вісник України», газети «Урядовий кур'єр»та «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

Статтею 5 Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Якщо інший нормативно-правовий акт опубліковано в «Офіційному віснику Президента України»чи в газеті «Урядовий кур'єр»до його опублікування в «Офіційному віснику України», він набирає чинності після опублікування в тому із вказаних офіційних друкованих видань, де його опубліковано раніше (ч. 2 ст. 6 Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97).

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України»від 07.10.2010 р. № 2591-VI (далі Закон № 2591-VI).

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ст. 50 Закону № 2591-VI).

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 53 Закону № 2591-VI постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті «Урядовий кур'єр».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного рішення, стало, на думку відповідача, порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819, в частині здійснення 05.08.2011 р. роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін.

Судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 957»була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр», 2011, 08, 05.08.2011 р. № 142 та Офіційному віснику України, 2011, № 59 (12.08.2011 р.).

Оскільки, в постанові Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 957»не передбачено строк набрання нею чинності, тому слідує, що вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр»05.08.2011 р.

Проте, як свідчать матеріали справи газету «Урядовий кур'єр», 2011, 08, 05.08.2011 р. № 142 доставлено до позивача лише 08.08.2011 р., в той же день, що надійшла на Глибоцький ЦОС № 4. Вказана обставина підтверджується листом Глибоцького ЦОС № 4 від 26.08.2011 р. № 312 (а.с. 12).

Інших офіційних джерел з яких би позивач міг одержати інформацію про зміну (збільшення) розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на алкогольні напої вітчизняного виробництва не було, а відповідачем не доведено зворотнього.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в першій половині дня 05.08.2011 р. позивачем здійснювалася роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819, а саме: реалізовано 1 пляшку горілки «Проста», 40% об., 0,5 л., за ціною 25,00 грн.; 10 пляшок горілки «Люботин», 40 % об., 0,25 л., за ціною 13,00 грн.; 11 пляшок горілки «Олександрія», 40% об., 0,5 л., за ціною 21,00 грн.; 5 пляшок горілки «Українська», 40% об., 0,5 л., за ціною 24,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача стверджували, що про опублікування постанови Кабінету Міністрів України № 819 від 03.08.2011 р. в газеті «Урядовий курєр»їх було повідомлено Чернівецькою обласною спілкою споживчих товариств (вищестояща організація) телефонограмою лише в другій половині дня 05.08.09 р., після чого реалізація алкогольної продукції позивачем припинилась. Вказана обставина підтверджується матеріалами перевірки, дослідженими в судовому засіданні копіями документів, що містяться в книзі обліку розрахункових операцій № 2403000537/4 за 05.08.2011 р., яка зареєстрована за позивачем.

Крім того, цією ж телефонограмою було повідомлено позивача про необхідність переоцінки алкогольних напоїв, що підтверджується пояснювальною запискою від 23.08.2011 р. продавця ОСОБА_5 (а.с.58).

Як встановлено судом, переоцінку роздрібних цін позивачем було проведено 05.08.2011 р., після закінчення робочого дня. Так, з 20:00 год. по 21:00 год. 05.08.2011 р., комісією створеною позивачем, було здійснено переоцінку горілчаних виробів по магазину - бару с. Камянка, про що складено акт (а.с. 43).

З 06.08.2011 р. роздрібна торгівля алкогольних напоїв проводилась позивачем у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819, що підтверджується актом перевірки від 23.08.2011 р. № 113/32/21412534.

З урахування наведених обставин, суд вважає, що позивач вжив всіх залежних від нього заходів щодо недопущення торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін. Порушення зафіксовані в акті перевірки від 23.08.2011 р., допущено позивачем 05.08.2011 р. до того часу як він дізнався про опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819 в офіційному друкованому виданні. На час здійснення торгівлі 05.08.2011 р. алкогольними напоями позивач не мав правової інформації про опублікування вказаної постанови в офіційних друкованих виданнях, відтак він не знав і не міг знати, що напередодні 05.08.2011 р. йому необхідно було провести переоцінку всієї наявної у нього лікеро-горілчаної продукції та з початку робочого дня реалізовувати переоцінені алкогольні напої.

Відповідно до принципу законності закріпленого в ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обовязки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів встановлені ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно якої посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. п. 56.1 та 56.4 ПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію субєкт владних повноважень, в даному випадку відповідач, мав ретельно дослідити обставини, які зумовили невиконання позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819, в частині здійснення 05.08.2011 р. роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін, а також перевірити чи забезпечено державою належний доступ фізичних та юридичних осіб до нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, який визначає їхні права, свободи та інтереси постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819.

Згідно принципу-критерію прийняття рішення розумно (розсудливо) субєкт владних повноважень повинен прийняти рішення відповідно до здорового глузду, законів логіки та загальноприйнятих стандартів. В даному випадку відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, з метою реалізації цього принципу, зобовязаний був оцінити чи міг позивач з врахуванням здорового глузду, законів логіки та загальноприйнятих стандартів в день опублікування (05.08.2011 р.) в офіційному друкованому виданні постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 819 вчасно відреагувати на зміни, які встановлені цією постановою, вчинити певні дії щодо проведення переоцінки алкогольних напоїв та продовжити відпуск вказаної продукції за вищими цінами, в той час як між виданням постанови та її опублікуванням пройшло всього 2 дні.

Судовим розглядом встановлено факти порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що відповідач оскаржуване рішення прийняв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення у справі, та нерозсудливо, що потягнуло за собою порушенням прав та інтересів позивача.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час судового розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень не довів обґрунтованість та розсудливість оскаржуваного рішення.

За наведених обставин та правових норм, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд при вирішенні даної справи застосовує положення ч. 1 ст. 8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ст. 8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В цьому аспекті верховенство права проявляється у субординації закону перед правом, як таким.

Загальні принципи щодо цього сформульовано в рішенні у справі «Христов проти України»від 19.02.2009 р., в якому Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги»між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар». Суд зауважує, що хоча виправлення помилок у застосуванні закону, безперечно, становить «суспільний інтерес», в обставинах цієї справи таке виправлення здійснювалося на порушення основоположного принципу юридичної визначеності. Зважаючи на ці обставини, Суд визнає, що «справедлива рівновага»виявилася порушеною і що заявник ніс особистий і надмірний тягар. Це означає, що було порушено пункт 1 ст. 6 Конвенції і ст. 1 Першого протоколу.

З урахуванням наведеного, прийняття нормативно-правового акту з набранням законної сили з моменту опублікування, який вимагає від субєктів на яких він розповсюджується вчинення певний дій, унеможливлює вчасно відреагувати та вчинити дії, що ним вимагаються. Зазначене призводить до невідворотного накладення органами влади штрафних санкцій, чим порушується принцип юридичної визначеності.

Крім того, в рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі «Фадєєва проти Росії»від 09.06.2005 року, Суд зазначив, що: «Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку «необхідності»втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції».

З врахуванням наведеного суд вважає, що порушене право позивача на юридичну визначеність, порушення справедливої рівноваги, шляхом застосування до нього штрафної санкції за правопорушення про існування якого, у день опублікування постанови, він не знав і не міг знати, підлягає захисту в судовому порядку.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст. 161 КАС України).

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесенні позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 29,55 грн., а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати в розмірі 29,55 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобовязаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернівецькій області.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158, 160-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернівецькій області від 25.08.2011 р. № 241420 про застосування фінансових санкцій.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Кам'янського сільського споживчого товариства судовий збір в розмірі 29,55 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. З ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 19 грудня 2011 р.

Суддя В.К. Левицький