Постанова № 20254510, 30.09.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 року Справа № 2а/2370/6611/2011

30.09.11

15 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

суддів: Грицаєнко О.Л., Трофімової Л.В.,

при секретарі Поліщук О.О.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіреністю),

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»до державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області від 28.02.2011 року №0000042301 та №0000052301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, проти задоволення позову заперечували повністю, посилаючись на обставини, зазначені в запереченнях проти адміністративного позову та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі частини 1 статті 111 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на ІV квартал 2010 року, державню податковою інспекцією у Маньківському районі Черкаської області проведена планова виїзна перевірка державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, про що складено акт перевірки від 07.02.2011 року №33/23-01/00374841.

За результатами перевірки та на підставі зазначеного акта перевірки державною податковою інспекцією у Маньківському районі Черкаської області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року №0000042301, яким встановлено порушення державним підприємством «Іваньківський спиртовий завод» вимог підпункту 4.1.1, 4.1.6 ст. 4, пп. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994року за №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 418019 грн., 1 квартал 2009 року на суму 14652 грн., півріччя 2009 року на суму 6646 грн., 3 квартали 2009 року на суму 23702 грн., 2009 рік на суму 20107 грн. та завищено податок на прибуток за 1 квартал 2008 року на суму 16372 грн., півріччя 2008 року на суму 40959 грн., 3 квартали 2008 року на суму 4098 грн., 1 квартал 2010 року на суму 9365 грн., півріччя 2010 року на суму 14709 грн., 3 квартали 2010 року на суму 24827 грн., у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податку на прибуток в сумі 396251 грн.

Також відповідачем виявлено порушення позивачем вимог ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VI, пункту 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 року №158, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку З «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 року №87, в результаті чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року №0000052301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем частки прибутку в сумі 121650 грн., що підлягає сплаті до державного бюджету.

Такі дії позивача, суд вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 ЗУ №334/94-ВР встановлено, що сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, являється безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно пункту 4 статті 91 Цивільного кодексу цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За ДП «Іваньківський спиртовий завод»обліковувалася кредиторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності перед ПГТ "Газкомсільбуд". Дана кредиторська заборгованість виникла, у звязку з тим, що ПГТ «Газкомсільбуд»згідно договору №1 від 20.09.2002 року, виконувало роботи по газифікації державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод», а останній не здійснив розрахунок. Господарським судом Черкаської області порушено справу про банкрутство ДП «Іваньківський спиртзавод». Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2004 року №01/1017 затверджено перелік конкурсних кредиторів, в якому затверджено кредитором ПГТ «Газкомсільбуд» на суму 81829 грн. 67 коп.

Також за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «В.А.Н»згідно договору купівлі-продажу від 28.07.2008 року №28/071, згідно якого ДП «Іваньківський спиртовий завод» отримало від ТОВ «В.А.Н.»зерно кукурудзи на загальну суму 729183 грн.

Отже, кредиторська заборгованість підприємства перед ПГТ "Газкомсільбуд" та ТОВ «В.А.Н»у звязку з припиненням вказаних юридичних осіб, набула статусу безповоротної фінансової допомоги та підлягає включенню до складу валового доходу.

Відповідно до п. 12.1.5 Закону України від 28.12.1994року за №334/94-ВР, в редакції, що діяла станом на 10.09.2007 року, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій :

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

-сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

-сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Враховуючи викладене, твердження позивача про відсутність правових підстав для включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед підприємствами, державна реєстрація яких припинена та не порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 даного закону, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, п. 5.1 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.

Як передбачено пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Керуючись підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг);

-або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Положення пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 даного Закону визначає, що платник податку при здійсненні операцій з особами, які є нерезидентами, резидентами, які сплачують податок за нижчими ставками, визначає дату збільшення валових витрат за датою оприбуткування товарів або датою фактичного отримання робіт (послуг).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДП «Іваньківський спиртовий завод»завищено витрати, які включені підприємством у рядок 04.1 декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім зазначених у 04.11»за 2008 рік на суму 605000 грн.

Разом з тим, п.1.31 ст. 1 вказаного Закону визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пунктом 5.9 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

З огляду на викладене, суд зазначає, що в порушення норм наведеного пункту, позивачем завищено скориговані валові витрати внаслідок завищення убутку балансової вартості запасів, що отримані без відповідної компенсації.

Керуючись пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. Закону №334, платник податку включає до складу валових витрат суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цього Закону.

Разом з цим, при проведенні поліпшення основних фондів відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 ЗУ №334/94-ВР платник податку має право відносити до складу валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, у сумі що не перевищує 10 % сукупної вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих обєктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу та підлягають амортизації з наступного податкового періоду.

В ході судового розгляду справи позивач належних та допустимих доказів на спростування рішення суб'єкта владних повноважень про вчинення ДП «Іваньківський спиртовий завод» порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 ст. 4, пп. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994року за №334/94-ВР не надав.

Суд критично оцінює твердження позивача, що податковий орган не може донараховувати частину чистого прибутку, зазначивши, що відповідно до ст. 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VІ та п. З Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008, року N 158, державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої ДПА та зазначається у декларації з податку па прибуток підприємств.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року №1251-XII (чинний до 01.01.11) встановлено, що до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, зокрема, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Враховуючи наведене, платіж у вигляді відрахувань частини чистого прибутку (доходу), що здійснюється державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, прирівняно до податку на прибуток підприємств, а розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2008 році, має статус податкової декларації.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Маньківському районі Черкаської області правомірно та з додержанням норм чинного законодавства винесло податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2011 року №0000042301 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податку на прибуток в сумі 396261 грн. та від 28 лютого 2011 року №0000052301 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем частки прибутку в сумі 121650 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в адміністративному позові та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький

Судді О.Л. Грицаєнко

Л.В. Трофімова