Постанова № 20253790, 18.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/6386/2011

18.08.11

09 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Ватажок-Сташинській А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за ІІІ та IV квартали 2010 року у розмірі 1732 грн. 80 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 невчасно та не в повному обсязі сплачував страхові внески, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1732 грн. 80 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач до зали судового засідання не з'явився, але на адресу суду направив заперечення проти адміністративного позову, зазначивши, що позивачем безпідставно та необґрунтовано нарахована заборгованість зі сплати страхових внесків відповідачу і відповідно до абз. 1 п. 12 «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області орган, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, не є субєктом владних повноважень згідно зі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, отже відповідно до ст. 50 КАС України не може бути стороною в адміністративному процесі. Враховуючи наведене, відповідач просить закрити провадження в адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд встановив.

ОСОБА_2 є фізичною особою субєктом підприємницької діяльності та зареєстрована платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а тому відповідно до підпункту 6 пункту 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»зобовязана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі було проведено перевірку відповідача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати фіксованих внесків на обовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 09.02.2011 року №65.

В ході перевірки було встановлено, що розмір сплачених відповідачем страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року менший мінімального страхового внеску. Сума недоїмки, розрахована як різниця між встановленим розміром мінімального страхового внеску та частиною фіксованого податку, яка надійшла від розмежування згідно Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»у розмірі 10 %, становить 1732 грн. 80 коп.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу № Ф-123-1 від 09.02.2011 року, яка згідно копії поштового повідомлення була одержана відповідачем 16.02.2011 року.

Зазначена вимога відповідачем не оплачена, але вживалися заходи щодо адміністративного оскарження вимоги відповідачем до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області та Пенсійного фонду України. За результатами розгляду скарг відповідача зазначеними органами було винесено рішення про результати розгляду скарги від 21.02.2011 року, 18.03.2011 року та 19.05.2011 року, якими вирішено залишити вимогу про сплату боргу без змін, а скарги страхувальника без задоволення.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом Закон №400/97-ВР), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон №1058-IV), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 14 Закону 14 №1058-IV страхувальниками є - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру та згідно п.6 ч.2 ст. 17 вище зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний - нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону №1058-IV зазначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV субєкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до пп. 8.1 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Отже, обставини зазначені відповідачем у запереченнях спростовуються вищевикладеними нормами чинного законодавства, а тому суд приходить до висновку, що відповідач як платник фіксованого податку згідно п.1 ч.1 ст.14 №1058-IV є страхувальником. Таким чином, суд зазначає, що відповідач зобовязаний сплачувати страхові внески в розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку, яка перерахована до Пенсійного фонду України повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Разом з тим, доказів оскарження відповідачем вимоги про сплату боргу № Ф-123-1 від 09.02.2011 року в судовому порядку, суду надано не було.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як суми коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Мінімальний страховий внесок розраховується згідно зп. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-VI та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888 грн., то це означає, що розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%). У період з 1 жовтня по 30 листопада 2010 року розмір мінімальної заробітної плати становив 907 грн., відповідно розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%). Враховуючи, що ст. 2 Закону України від 20.10.2009 року №1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»з 1 грудня 2010 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 922 грн., розмір мінімального страхового місячного внеску в грудні 2010 року становив 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Так як сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем нижча мінімального страхового внеску, то за період з липня по грудень 2010 року відповідачу було донараховано 1732 грн. 80 коп. страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 1732 грн. 80 коп. (294 грн. 82 коп. х 3 місяці + 301 грн. 12 коп. х 2 місяці + 306 грн. 10 коп. 60 грн. (частка фіксованого податку, що надійшла від розмежування згідно Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»).

Також суд наголошує, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є спеціальним, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, а тому застосуванню в даному випадку підлягають норми саме цього закону, а не Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

Беручи до уваги те, що узгоджену суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 1732 грн. 80 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надавав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код 21366656) заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ та ІV квартал 2010 року в розмірі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2011 року.

Головуючий С.О.Кульчицький