Постанова № 20253753, 18.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/6375/2011

18.08.11

09 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі судового засідання Ватажок-Сташинській А.В.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Сміла-ліфт»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до комунального підприємства «Сміла-ліфт»про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 32218 грн. 52 коп. за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році та 1015 грн. 35 коп. за несвоєчасну сплату зазначених санкцій всього на загальну суму 33233 грн. 87 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування».

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали повністю, просили суд задовольнити його в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заявлену суму адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 4214 грн. 23 коп. з мотивів порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зазначивши при цьому, що підприємства, установи і організації, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів відповідно до 4% нормативу робочих місць.

В судове засідання представник відповідача не зявився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи. А тому суд вважає, що неявка представника відповідача без повідомлення причин, свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника комунального підприємства «Сміла-ліфт» на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідач зареєстрований як юридична особа 23.02.1999 року, ідентифікаційний код 30323656.

У 2010 році у відповідача повинен був працювати 1 інвалід, проте позивачем встановлено, що в порушення вимог статтей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 1 робоче місце інвалідом зайняте не було.

Вартість одного робочого місця за звітній період на підприємстві становить 32218 грн. 50 коп. Так, загальна сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів становить 32218 грн. 50 коп. У встановлений законодавством термін, до 15 квітня 2011 року, визначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконаний норматив у 2010 році відповідач Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року № 875-XII (надалі за текстом «Закон № 875-XII»).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 цього Законузабезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

З аналізу зазначених норм вбачається, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Отже, чинним законодавством передбачений обов'язок повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вільних робочих місць (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно наданого відповідачем для відділення Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у звітному періоді склала 25 осіб.

На виконання статті 19 Закону № 875-XII, на підприємстві було створено робоче місце для інваліда електромеханік з ліфтів, що підтверджується звітами про наявність вакансій станом на 12.01.2010 року, 10.02.2010 року, 16.03.2010 року, 08.04.2010 року, 06.05.2010 року, 07.06.2010 року, 05.07.2010 року, 03.08.2010 року, 08.09.2010 року, 07.12.2010 року.

Цими ж звітами підтверджується той факт, що на протязі 2010 року підприємство звітувалося перед Смілянським міськрайонним центром зайнятості про наявність вакансії охоронника на підприємстві.

Разом з тим, інваліди не були направлені органами державної влади для працевлаштування на підприємстві.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену у встановленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Таким чином, суд наголошує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але Законом на нього покладено обов'язок інформувати належним чином відповідні органи про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Отже, враховуючи, що відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2011 року.

Головуючий С.О.Кульчицький