Постанова № 20251459, 22.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22.12.2011 р. справа № 2а- 16781/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

прокурора - Семинякіна В.В.,

представників:

позивача - Литвинова Н.С.,

відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Північному регіоні"

до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"

простягнення заборгованості, -

встановив:

Прокурор Червонозаводського району міста Харкова в інтересах держави в особі Відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Північному регіоні»звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача, Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», заборгованість в сумі 5.100,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що при реалізації владної управлінської функції субєктом владних повноважень відносно субєкта господарювання було винесено рішення, яким покладено обовязок здійснити платіж на користь Державного бюджету України. Дане рішення є діючим, проте субєктом господарювання не виконано. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Посилаючись на викладені вище мотиви, прокурор просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Позивач, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Північному регіоні", повністю підтримав доводи і вимоги поданого прокурором позову, просив суд ухвалити рішення про стягнення спірної суми заборгованості.

Відповідач, Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений судом належним чином в порядку ч.3 ст.33 КАС України, до суду уповноваженого представника не направив, правом подати письмові заперечення проти позову не скористався.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норм процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 20.01.2009р. субєктом владних повноважень, Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Харківській області відносно відповідача, КП «Зміївський РЕМЗ», було винесено постанову №07/10-0017, якою покладено обовязок оплатити суму штрафу в розмірі 5.100,00грн.

Як зясовано судом, згадане рішення субєкта владних повноважень є діючим.

Доказів виконання відповідачем обовязку за цим рішенням або припинення такого обовязку у інший спосіб, доказів відсутності такого обовязку через дефекти форми, змісту або правової чи документальної підстави походження рішення субєкта владних повноважень матеріали справи не містять.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч.1 ст.68); незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ч.2 ст.68).

Матеріалами справи підтверджено, що визначений п.10 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання (затверджено постановою КМУ від 21.07.1999р. №1312; далі за текстом Положення №1312) строк оплати штрафу, нарахованого згідно з постановою №07/10-0017 від 20.01.2009р., у спірних правовідносинах сплинув.

Наявність заборгованості по оплаті штрафу підтверджена наданою субєктом владних повноважень довідкою.

Перевірка законності рішення субєкта владних повноважень, котре створило обовязок по здійсненню платежу, за правилами ч.3 ст.2 КАС України з огляду на положення ст.138 названого кодексу виходить за межі предмета доказування по даній справі.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що згідно з п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Наведеній нормі кодексу прямо кореспондують приписи ч.4 ст.50 КАС України, де вказано, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, проаналізувавши норми КАС України та положення інших процесуальних законів, суд доходить висновку, що в національному законодавстві України взагалі відсутні норми, які б визначали, що конкретний суб'єкт права може бути відповідачем за певною вимогою особи, право якої порушено або матеріальний інтерес якої оспорено чи яка звернулась до суду на виконання наданих їй повноважень. Натомість законодавець при регламентуванні суспільних правовідносин використовує таку юридичну конструкцію, згідно з якою відповідачем за загальним правилом є особа, якій висунуто вимогу.

З огляду на викладене, суд зауважує, що відсутність норми закону, якою було б прямо передбачено, що суб'єкти господарювання можуть бути відповідачами у справах за позовами органів Держенергонагляду про стягнення нарахованих ними штрафів не може бути визнана розумною правовою перешкодою для розгляду та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Щодо повноважень органів Держенергонагляду подавати позови про стягнення заборгованості по оплаті нарахованих ними штрафів суд зазначає таке.

Частиною 6 ст.27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

Положеннями ст. 41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності. Звідси слідує, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів.

Тому наявність у суб'єкта владних повноважень права на застосування штрафу означає наявність у нього і права звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті такого штрафу, так як в даному випадку право на звернення до суду є похідним від права на застосування штрафу.

Оскільки штраф був застосований, по-перше, особою, яка в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, по-друге, у сфері публічно-правових відносин, а по-третє, при виконанні цим суб'єктом владних управлінських функцій, то суд вважає, що спір про стягнення даного штрафу також повинен вирішуватись в порядку процесуального закону, який унормовує порядок розгляду спорів у публічно-правових відносинах при виконанні суб'єктами владних повноважень управлінських функцій, тобто в порядку КАС України.

Правових підстав для висновку про те, що даний спір має бути вирішений за правилами іншого процесуального закону суд не знаходить, позаяк це б суперечило встановленому ст.8 Конституції України принципу верховенства права та погіршувало б правове становище відповідача, бо унеможливлювало б застосування до спірних правовідносин припису ч.1 ст.2 КАС України в частині завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин, вимога про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, бо доведена матеріалами справи.

При цьому, суд погоджується з тим, що наведені прокурором у позові мотиви представництва інтересів Держави узгоджуються зі ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” і є достатніми для захисту її інтересів шляхом вчинення процесуальної дії по зверненню до суду.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Північному регіоні" до Казенного підприємства "Зміївський ремонтно-енергомеханічний завод" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Казенного підприємства "Зміївський ремонтно-енергомеханічний завод" (ідентифікаційний код - 08326540, місцезнаходження: 63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Зміївська, 29) на користь Державного бюджету України (р/р 31118106700227 УДК у Зміївському районі, МФО 851011, код платежу до держбюджету 21081100) заборгованість у сумі 5.100 (п"ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.12.2011 р.

Суддя Сліденко А.В.