Постанова № 20251361, 20.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 грудня 2011 р. № 2-а- 12742/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Інститут Укроргверстатінпром" (надалі ПАТ "Інститут Укроргверстатінпром"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001202330 від 12.09.2011 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що з прийнятим Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова на підставі акту позапланової виїзної перевірки №3228/233/00224900 від 08.08.2011 року податковим повідомленням - рішенням № 0001202330 від 12.09.2011 року не погоджується, вважає його таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивач посилається на те, що встановлення під час проведення перевірки ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ПП «Рибні місця» щодо купівлі продажу товарів у жовтні 2010 року, є необґрунтованим, оскільки фактів для визнання вказаної угоди нікчемною перевіряючими встановлено не було. Позивач зазначив, що угода між ним та ПП «Рибні місця» є реальною, була направлена на настання реальних правових наслідків, товар був отриманий позивачем у ПП «Рибні місця», своїм власним транспортом доставлений на склад позивача, використаний для виробництва продукції та подальшої її реалізації субєктам господарювання. Таким чином, позивач вважає, що при здійсненні вказаної господарської операції позивачем повністю дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, та у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту за податковою накладною оформленою ПП «Рибні місця» відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова надійшов акт позапланової невиїзної перевірки ПП «Рибні місця» №2165/165/23-4/31692438 від 01.06.2011 року, відповідно до якого встановлена нікчемність угод укладених по ПП «Рибні місця», встановлено, що ПП «Рибні місця» з серпня 2010 року по жовтень 2010 року надав податкову вигоду іншим платникам, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, з метою ухилення від сплати податку та формування штучного податкового кредиту по ланцюгу постачання підприємствам вигодонабувачам. Також, представник відповідача зазначив, що позивачем до перевірки не було надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачальника (ПП «Рибні місця») до покупця, а саме не надано договорів придбання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт отримання зазначеного товару, не надані документи, що підтверджують наявність складських приміщень. Таким чином, представник відповідача вважає, що угоди між позивачем та ПП «Рибні місця» укладені протягом жовтня 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, а отже оскаржуване податкове повідомлення рішення було винесене на законних підставах та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Інститут Укроргверстатінпром" є діючою юридичною особою, зареєстрованою 21.02.1994 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради за №14801200000016425, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_1 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії НОМЕР_2 (арк. справи 26-27).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що ПАТ "Інститут Укроргверстатінпром" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з відома Генерального директора ОСОБА_3 та в присутності Головного бухгалтера ОСОБА_4 було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Інститут Укроргверстатінпром" щодо взаємовідносин з ПП «Рибні місця» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року, на підставі якої було складено акт №3228/233/00224900 від 08.08.2011 року (арк. справи 9-16).

На підставі акту перевірки №3228/233/00224900 від 08.08.2011 року було прийнято податкове повідомлення рішення №0001202330 від 12.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 151095,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 120876,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 30219,00 грн. (арк. справи 7).

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, яків не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Інститут Укроргверстатінпром" з постачальником товарно-матеріальних цінностей ПП «Рибні місця»; п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПАТ "Інститут Укроргверстатінпром" завищено податковий кредит за жовтень 2010 року всього в сумі 120876,00 грн.

Не погодившись з зазначеними висновками акту перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з запереченнями від 02.09.2011 року №20/663 (арк. справи 18-19).

12.09.2011 року позивачем отримано відповідь на вказані заперечення від 09.09.2011 року №15674/10/23-313, якою залишено без змін висновки акту перевірки №3228/233/00224900 від 08.08.2011 року (арк. справи 20-22).

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних відносин порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна чи митна декларація є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних чи митних декларацій дійсно є обовязковими обставинами для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2010 року позивачем (м. Харків) було придбано товарно-матеріальні цінності у ПП «Рибні місця» (м. Дніпродзержинськ), що підтверджено видатковою накладною №22106 від 22.10.2010 року (арк. справи 29).

В письмовій формі договору поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей суду не надано.

ПП «Рибні місця» було виписано позивачу рахунок фактуру №1022 від 22.10.2010 року та податкову накладну №22106 від 22.10.2010 року на вказані товарно-матеріальні цінності (арк. справи 28, 30).

Позивачем отримані товарно-матеріальні цінності сплачені не були, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

На підставі отриманої податкової накладної №22106 від 22.10.2010 року до складу податкового кредиту позивачем були включені відповідні суми податку на додану вартість за перевіряємий період.

В підтвердження отримання зазначених товарно-матеріальних цінностей позивачем надано приймальний акт №21362 від 22.10.2010 року, витяг з журналу виданих довіреностей на отримання товару (арк. справи 32-33, 108), наказ №34/1км від 21.10.2010 року щодо відрядження начальника відділу постачання ОСОБА_5 та водія ОСОБА_6 до м. Дніпродзержинськ, посвідчення на їх відрядження №263А та №263Б та видаткові касові ордера на отримання грошових коштів на відрядження, що приєднані до матеріалів справи.

З видаткової накладної №22106 від 22.10.2010 року не вбачається якою особою були отримані товарно-матеріальні цінності, оскільки зазначений документ не містить посади, прізвища і підпису представника позивача, уповноваженого на отримання таких товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на зазначене, видаткова накладна №22106 від 22.10.2010 року не містить таких обовязкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту наданого позивачем приймального акту №21362 від 22.10.2010 року також не вбачається особи, яка здійснювала приймання товарно-матеріальних цінностей, оскільки зазначений документ також не містить посади, прізвища і підпису представника позивача, уповноваженого на отримання таких товарно-матеріальних цінностей.

В підтвердження перевезення з м. Дніпродзержинськ в м. Харків зазначених товарно-матеріальних цінностей позивачем надано подорожній лист вантажного автомобіля №474093 з 22 по 23.10.2010 року, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача (арк. справи 59, 107).

Зі змісту подорожнього листа вбачається, що завдання водія, час роботи водія та автомобіля, рух пального та результати роботи автомобіля, у тому числі витрати пального та пробіг автомобіля. Проте, зі змісту цього документу не вбачається, які саме та в якому обсязі товарно-матеріальні цінності були перевезені з м. Дніпродзержинськ в м. Харків, хто здійснював відвантаження цього товару, що не відповідає вищезазначеним вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, суду не надано документів, які б підтверджували особу, що здійснювала розвантаження товарно-матеріальні цінностей в м. Харкові.

У судовому засіданні представником позивача було зазначено, що отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ПП «Рибні місця», були доставлені на склад позивача.

В підтвердження наявності власних складських приміщень позивачем надані наступні копії документів: договір купівлі-продажу Н6-164 від 30.09.1999 року нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, пер. Метизний, 10, з актом прийому передачі нерухомості та реєстраційним посвідченням; договір купівлі-продажу №2-512 від 19.11.1997 року товару, а саме гаражу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 8 з реєстраційним посвідченням; договір купівлі продажу №136 від 31.12.1993 року цілісного майнового комплексу, розташованого за адресами: м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, вул. Кооперативна, 6/8, вул. Цементна, 6, та сел. Коробов Хутор Зміївського району Харківської області, з актом оцінки, свідоцтвом про право власності, реєстраційними посвідченнями та переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу (арк. справи 37-58).

Також, позивачем були надані лімітні карточки за листопад 2010 року в якості доказів списання вказаних товарно-матеріальних цінностей на виробництво млинового комплексу (арк. справи 95-98).

Зі змісту зазначених лімітних карточок встановити на який саме обєкт були доставлені товарно-матеріальні цінності не можливо, оскільки не зазначено адреси виробництва млинового комплексу позивача, що також не вбачається з документів на право власності нерухомості позивача.

Щодо посилань позивача на використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в виробництві млинового комплексу, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ПП «Агроинвест» було укладено договір на поставку продукції №8575 від 10.09.2010 року, відповідно до якого позивач зобовязався виготовити млиновий комплекс НО.3545 «Харківянка 3000 Плюс» (арк. справи 60-61).

Доказів використання в виробництві млинового комплексу НО.3545 «Харківянка 3000 Плюс» саме придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Рибні місця» суду не надано.

Посилання позивача на Відомість покупних виробів «Агрегат млиновий вальцовий «Харківянка 3000 Плюс» як на доказ використання придбаного у ПП «Рибні місця» товару в виробництві млинового комплексу, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначена Відомість не затверджена ПП «Агроинвест», яке є покупцем за договором на поставку продукції №8575 від 10.09.2010 року, та не є додатком до цього договору.

Таким чином, документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачальника до покупця, а саме не надано договору придбання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт отримання зазначеного товару, не надано документів, що підтверджують доставку товару на складські приміщення позивача, та використання цього товару у господарській діяльності позивача.

Отже, встановити реальність отримання, транспортування та використання у господарській діяльності позивача товарно-матеріальних цінностей придбаних позивачем у ПП «Рибні місця» є неможливим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ у розмірі 120876,00 грн. за податковою накладною №22106 від 22.10.2010 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 120876,00 грн.

У звязку з цим, нарахування відповідачем штрафних санкцій за вищевказане порушення в розмірі 30219,00 грн. також є правомірним.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє чи дотримувався субєкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо незаконності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001202330 від 12.09.2011 року.

Проте відповідачем було доведено правомірність законність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення рішення № 0001202330 від 12.09.2011 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2011 року.

Суддя Піскун В.О.