Постанова № 20251301, 08.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 грудня 2011 р. № 2-а- 12476/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

в складі головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача Плескач І.С., відповідача Липитинської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000972303 від 07.09.11 року та №0000962303 від 07.09.11 року, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

В результаті проведеної Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Харкова перевірки було складено акт №1911/23-03-05/35856879, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення № 0000972303 від 07.09.2011 року та №0000962303 від 07.09.2011року. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, з огляду на те, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про відсутність звязку понесених витрат на придбання сировини для виробництва рибних консервів в частині отриманих відходів з господарською діяльністю підприємства, невірно визначено кількісний вимір рибних відходів, в тому числі без врахування природного убутку сировини. Щодо взаємовідносин з контрагентами, які не задекларували належним чином податкові зобовязання з ПДВ, позивач зазначив, що платник податків, відповідно до норм чинного законодавства, не несе відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами за наявності належним чином оформлених первинних документів.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" Плескач І.С. в судовому засіданні просила задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова Липитинська О.А..- в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, що зазначені в запереченнях до адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі міста Харкова.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.08.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Харкова складено акт №1911/23-03-05/35856879 від 22.08.2011 року, яким встановлені, в тому числі, наступні порушення:

- порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Підприємством віднесено до складу валових витрат суми витрат, не пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, внаслідок чого завищено валові витрати в сумі 911163 грн., що привело до заниження податку на прибуток в сумі 227792 грн.;

- порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям, які не використані в межах господарської діяльності платника податку, що привело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на суму 182234 грн.;

- порушення вимог п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками, такими, що не задекларували належним чином податкові зобов'язання по взаємовідносинам та не відобразили дані суми у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди, що привело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 48835 грн.

На підставі акту перевірки №1911/23-03-05/35856879 від 22.08.2011 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкові було прийняте податкове повідомлення рішення №0000111800 від 11.08.2011(т.1, а.с.16), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість всього в розмірі 1351648,00 грн., в тому числі: за основним платежем 1081318,00 грн. та за штрафними санкціями 270330,00 грн..

Щодо встановлення безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками, такими, що не задекларували належним чином податкові зобов'язання та не відобразили дані суми у податкових деклараціях з ПДВ, а саме - ПП «Топран», ТОВ «ВВ-Інформ-груп», ПП «Фірма-Ангеліна», суд зазначає наступне.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі “Булвес” АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, встановлення саме фактів недекларування податкових зобовязань контрагентами позивача ПП «Топран», ТОВ «ВВ-Інформ-груп», ПП «Фірма-Ангеліна» не створює складу правопорушення податкового законодавства з боку позивача, а саме, не свідчить про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 , п.п. 7.4.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, відповідно, не може бути підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

На виконання вимог ст. 11 КАС України, судом також досліджено фактичні обставини здійснення господарських операцій з ПП «Топран», ТОВ «ВВ-Інформ-груп», ПП «Фірма-Ангеліна» та встановлено наступне.

ПП «Топран» були виписані на адресу позивача податкова та видаткова накладні (т.1, а.с.191-192), відповідно до яких ПП «Топран» поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" Сайру 80-100 с/м у кількості 9858 кг на загальну суму 136040,40 грн.

На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надана копія товарно-транспортної накладної №ПН-0000092 від 19.04.2010 року (т.1, а.с.199).

ПП «Фірма-Ангеліна» були виписані на адресу позивача податкова та видаткова накладні (т.1, а.с.200-201), відповідно до яких ПП «Фірма-Ангеліна» поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" Сайру 80-100 с/м (200-201) у кількості 10026,95 кг на загальну суму 137369,22 грн.

На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надана копія товарно-транспортної накладної №ПН-0000147 від 01.07.2010 року (т.1, а.с.206).

ТОВ «ВВ-Інформ-груп» були виписані на адресу позивача податкова та видаткова накладні (т.1, а.с.207-208), відповідно до яких ТОВ «ВВ-Інформ-груп» поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" цибулю сушену у кількості 550 кг та олію пресову наливну у кількості 800 кг на загальну суму 19600,00 грн.

На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надана копія товарно-транспортної накладної №ПН-0000092 від 19.04.2010 року (т.1, а.с.209).

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено.

Щодо місця, куди здійснювалася доставка товару, вказаного в товарно-транспортних накладних АР Крим, с. Холмівка, вул. Севастопільська, 4, судом встановлено наступне.

З укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «Ваш дім» та ТОВ "Консервний завод Вениса" договору оренди №0906/09 від 09.06.2009 року (а.с. т.2 а.с.30-31), вбачається, що орендодавець, ТОВ «Будівельна компанія «Ваш дім», передає, а орендатор, ТОВ "Консервний завод Вениса", приймає в тимчасове платне користування обєкти нерухомого майна та виробниче обладнання, обумовлені в додатку до цього договору, що знаходиться за адресою: АР Крим, с. Холмівка, вул. Севастопільська,4. Строк дії договору пять років. Крім того, позивачем надано витяг з переліку субєктів господарювання, які здійснюють консервне та пресервне виробництво з риби та інших водних живих ресурсів за підписом в.о. голови Державного комітету рибного господарства України В.В. Казімірчука, в якому зазначено, що ТОВ "Консервний завод Вениса" виробляє консерви з риби та інших водних живих ресурсів за адресою: АР Крим, с. Холмівка, вул. Севастопільська,4 та засвічує факт надання номеру - Д92(т.2 а.с.29).

На підтвердження якості продукції ПП «Топран» та ПП «Фірма-Ангеліна» позивачеві видані ветеринарні свідоцтва,сертифікати відповідності, висновки державної епідеміологічної експертизи та експертні висновки на продану продукцію (т.1, а.с.193-198, 202-205).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про підтвердження зазначеною первинною документацією реальності здійснених між позивачем та ПП «Топран», ТОВ «ВВ-Інформ-груп», ПП «Фірма-Ангеліна» операцій постачання товарів від його контрагентів.

З урахуванням досліджених письмових доказів порушень порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, червень, липень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Топран», ТОВ «ВВ-Інформ-груп», ПП «Фірма-Ангеліна» судом не встановлено.

Щодо встановлених актом перевірки порушень при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям, не повязаним з господарською діяльністю платника податку, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому в п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено судом, позивач в межах перевіреного періоду з 11.08.2008 року по 31.03.2011 року здійснював господарську діяльність по виробництву рибних консервів, про що зазначено в акті перевірки. В якості сировини для виробництва рибних консервів використовувалася риба заморожена.

Судом встановлено, що позивачем затверджені наступні технологічні норми щодо виготовлення консервів:

- Технологічні норми витрат сировини при виробництві консервів з далекосхідних риб, затверджені наказом №4-П від 05.08.2009 року;

- Технологічні норми витрат сировини при виробництві консервів в томатному соусі, затверджені наказом №3-П від 05.08.2009 року;

- Єдині норми витрат сировини при виробництві консервів з океанічних риб, затверджені наказом № 1-П від 05.08.2009 року (т.1, а.с.181-187).

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що зазначені Накази прийняті відповідно до Наказу Міністерства рибного господарства № 639 від 04.12.87 «Про єдині норми витрат сировини при виробництві консервів та пресервів з океанічних риб»; Наказу Міністерства рибного господарства № 274 від 02.06.89 «Про затвердження технологічних норм витрат сировини при виробництві консервів та пресервів з далекосхідних риб».

Згідно ст.1 Закону України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 N 2408-ІП, нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови"; технічні умови - це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Нормативи відходів і втрат сировини і матеріалів у виробництві по видах виробництв можуть бути: міжгалузевими (наприклад, для групи галузей машинобудування); галузевими; заводськими.

Чинним законодавством України не визначені конкретні органи (організації, установи), на які покладено обов'язок розробки та затвердження норм відходів виробництва.

Отже, ТОВ "Консервний завод Вениса" мало право самостійної розробки норм втрат сировини для власного підприємства з урахуванням наявного обладнання та особливостей технічних умов.

Як вбачається з затверджених на підприємстві норм, ними визначено норми відходів, втрат та виходу фасованого продукту при виробництві консервів рибних натуральних та натуральних із додаванням олії, а саме: миття та розморожування, оброблення тушек, втрати при зачищенні та митті, порціюванні та митті шматків, посолі, фасуванні, загальну масу відходів та втрат у відсотковому співвідношенні, вихід фасованого продукту у відсотковому співвідношенні.

Судом встановлено, що за результатами виробництва рибних консервів на підприємстві складалися акти про проведення робіт по визначенню втрат, відходів та виходу напівфабрикатів при виробництві консервів. Дані акти складені по кожній партії сировини, переданій у виробництво та підписані технологом, ОСОБА_4, мікробіологом, ОСОБА_5, та завідуючим складом, ОСОБА_6(т.1 а.с.102-180).

Зі змісту зазначених актів вбачається, що вони містять інформацію про вагу мороженої риби, вагу риби після дефростації, вагу риби після оброблення тушек, вагу риби після миття та зачистки тушек, вагу риби після порціювання та миття шматків, вагу риби після посолу, вагу риби після фасування, загальну вагу відходів та втрат. Отже, зазначені акти містять інформацію щодо ваги риби після усіх етапів її перероблення та дані щодо відходів та втрат, що утворились в результаті такого перероблення. Загальна вага використаної сировини дорівнює вазі отриманої готової продукції з додаванням відходів та втрат.

Як вбачається з таблиці (т.1 а.с.217-219), яка містить узагальнену інформацію щодо виробництва консервів за перевіряємий період, фактична кількість отриманих відходів не перевищує нормативів, встановлених на підприємстві.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виникнення рибних відходів обумовлено технологією виробництва позивача, та є обовязковою умовою здійснення виробництва готової продукції, без утворення яких здійснення господарської діяльності по виготовленню рибних консервів не є можливим.

Таким чином, здійснення діяльності по виготовленню рибних консервів, що неминуче супроводжується утворенням відходів, відповідає визначенню господарської діяльності для цілей оподаткування, а витрати платника податку, понесені на придбання тієї частини сировини, з якої утворюються відходи, визначенню валових витрат згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи не встановлено, що будь-які відходи виникли не в результаті виробничого процесу виготовлення консервів.

Порядок включення витрат платника податку до складу валових в межах перевіреного періоду було регламентовано виключно Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який серед обмежень, встановлених п. 5.3-5.7 статті 5, не містить обмеження по включенню до валових витрат вартості сировини і матеріалів в межах встановлених підприємством норм утворення відходів.

Враховуючи, що сировина, з якої в процесі переробки в рамках господарської діяльності утворюються відходи, придбавалася в цілях подальшого використання в оподатковуваних операціях, суму ПДВ, сплачену у зв'язку з таким придбанням, підприємство мало право включати до складу податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Виходячи з наведеного, висновки акту перевірки щодо віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат, не пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, внаслідок чого завищено валові витрати в сумі 911163 грн., що привело до заниження податку на прибуток в сумі 227792 грн. внаслідок порушення п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям, які не використані в межах господарської діяльності платника податку, що привело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на суму 182234 грн. внаслідок порушення вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», законодавчо не обґрунтовані та не підтверджуються зібраними по справі доказами.

Отже, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0000972303 від 07.09.2011 року та №0000962303 від 07.09.2011року вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України через їх необґрунтованість.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0000972303 від 07.09.2011 року та №0000962303 від 07.09.2011року підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод Вениса" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити. <Текст ><Сума задоволення >

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0000972303 від 07.09.11 року та № 0000962303 від 07.09.11 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2011 року.

Суддя Білова О.В.