Постанова № 20249855, 06.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 грудня 2011 р. № 2-а- 13906/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Житеньова К.Е.,

представника відповідача- Головко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та просив скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000021800 від 10.10.2011р.

В обгрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 359279,00 грн., з яких за основним платежем 239519,00 грн. та за штрафними санкціями 119760,00 грн.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи його таким, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що 14.09.2011р. фахівцями Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ ТД «ВВК Плюс» за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р.

За результатами перевірки складено акт № 931/18/30959882 від 14.09.2011р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 205, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ ТД «ВВК Плюс», а також порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. про обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними на суму 239352,9 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 108667,6 грн., за травень 2011 року на суму 130685,3 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000021800 від 10.10.2011р., згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 359279,00 грн., з яких за основним платежем 239519,00 грн. та за штрафними санкціями 119760,00 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність порушення позивачем вимог чинного законодавства, відповідач виходив з того, що в квітні, травні 2011 року позивачем , відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ ТД «ВВК Плюс», включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ 239352,99 грн.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що на підприємстві ТОВ ТД «ВВК Плюс», згідно даних обліку, лічиться 1 штатний працівник директор, який одночасно є головним бухгалтером, основні фонди відсутні, а основним видом діяльності є оптова торгівля. Також згідно перевірки встановлено, що основними постачальниками ТОВ ТД «ВВК Плюс» в квітні 2011 року були ПП «Український центр екології», ОСОБА_2, ПП «Перфект Сапорт».

Щодо ПП «Український центр екології» податковими органами встановлено, що згідно облікових даних воно має стан «23» - місцезнаходження не встановлено. Згідно висновків акту перевірки даного підприємства № 1738/1800/36627363 від 06.06.2011р., складеного ДПІ в Московському районі м. Харкова, виявлено порушення вимог ч. 1 ст. 203, ст. 205, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями в квітні 2011 року, а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені підприємством в деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2011 року про обсяги поставок, податкове зобовязання, обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними.

Відносно ОСОБА_2 встановлено, що він має стан платника «10» - запит на встановлення місцезнаходження, декларацію з ПДВ за квітень 2011 року до органів державної податкової служби не надано. Сума розбіжностей з ПДВ по операціях з ТОВ ТД «ВВК Плюс» за квітень складає 304387,3 грн.

Стосовно ПП «Перфект Сапорт» податковими органами встановлено, що воно має стан платника «8» - до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а ДПІ в Оболонському районі м. Києва за наслідками проведеної перевірки складено акт № 464/23-3/36146937 від 12.08.2011р., згідно якого виявлено порушення підприємством вимог ч. 1 ст. 203, ст. 205, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями в квітні 2011 року, а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, відображені ПП «Перфект Сапорт» у деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 року про обсяги поставок, податкове зобовязання, обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними.

Аналізуючи зібрані дані відповідачем зроблено висновок про те, що контрагент позивача - ТОВ ТД «ВВК Плюс» жодної фінансово-господарської діяльності, направленої на здійснення підприємницької діяльності не здійснювало, тому угоди, укладені між ним та позивачем є нікчемними, оскільки не спричиняють реальних наслідків та не були спрямовані на досягнення реального економічного ефекту для сторін, що їх уклали, суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.

За таких обставин, на думку відповідача, позивач не мав законних підстав для включення сум ПДВ по правових відносинах з ТОВ ТД «ВВК Плюс» до складу податкового кредиту.

Проте суд з такими доводами не погоджується та зазначає, що у перевіреному періоді позивач мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 27993465, видане Сахновщинським відділенням Красноградської МДПІ Харківської області 16.12.2005р. Так само, контрагент позивача ТОВ ТД «ВВК Плюс» мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100315968, видане Харківською ОДПІ Харківської області 23.12.2010р.

Між позивачем та ТОВ ТД «ВВК Плюс» 01.03.2011р. укладено договір купівлі - продажу № 01/03.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ ТД «ВВК Плюс» (продавець) зобовязувався постачати та передавати у власність позивачу (покупець) паливно-мастильні матеріали в асортименті та кількості, а покупець зобовязувався приймати товар та сплачувати за нього встановлену вартість на підставі накладної на поставку товару.

Позивачем до суду надано копію зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено печатками позивача та ТОВ ТД «ВВК Плюс».

Також позивачем до суду надано копії рахунків на оплату товару, що передавався за договором (бензину А-92, А-95, А-76, дизельне пальне) за квітень, травень 2011 року, копії видаткових накладних за даний період, товарно-транспортних накладних про перевезення товару, а також податкових накладних від 06.04.2011р. № 136, від 11.04.2011р. № 145, від 18.04.2011р. № 152, від 18.04.2011р. № 151, від 21.04.2011р. № 154, від 28.04.2011р. № 171, від 04.05.2011р. № 175, від 06.05.2011р. № 177, від 06.05.2011р. № 178, від 16.05.2011р. № 183, від 23.05.2011р. № 208, від 27.05.2011р. № 217, від 31.05.2011р. № 218,, виданих ТОВ ТД «ВВК Плюс» в звязку з вище зазначеним договором, які оформлені належним чином.

З копій видаткових накладних на товар, наданих до суду, встановлено, що товар за укладеним договором дійсно передавався від продавця - ТОВ ТД «ВВК Плюс» до позивача, ним отриманий для використання у власній господарській діяльності.

Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів не виявлено. Їх наявність сторонами у справі не заперечується.

Також судом встановлено, що розрахунки за отриманий товар проведено з розрахункового рахунку позивача. В квітні 2011 року перераховано на рахунок ТОВ ТД «ВВК Плюс» 450000,00 грн., в травні 2011 року 636300,00 грн. станом на 15.07.2011р. заборгованість позивача перед ТОВ ТД «ВВК Плюс» за укладеною угодою за товар, отриманий в квітні-травні 2011 року відсутня.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні купівлі-продажу товару дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ТОВ ТД «ВВК Плюс» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди, що є обовязковою умовою для формування податкового кредиту.

Передана за договором продукція оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.

Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до ст. , ст.198 Податкового кодексу України, приписи якої передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Так, відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності висновків про наявність порушень, які відповідач вважав встановленими, а також правомірності прийнятих ним рішень.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у звязку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Крім того, висновки актів податкових органів щодо контрагентів ТОВ ТД «ВВК Плюс» - ПП «Перфект Сапорт» (акт № 464/23-3/36146937 від 12.08.2011р.), ПП «Український центр екології» (акт № 1738/1800/36627363 від 06.06.2011р.), на які посилався відповідач в акті перевірки позивача № 931/18/30959882 від 14.09.2011р. не підтверджено відповідними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими за наслідками їх розгляду, а згідно довідки зустрічної перевірки Красноградської МДПІ в Харківській області від 25.07.2011р. № 794/18/30959882 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ТД ВВК Плюс» за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. не встановлено розбіжностей щодо відображення господарських відносин між позивачем та ТОВ ТД «ВВК Плюс».

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000021800 від 10.10.2011р.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 09 грудня 2011 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова