Постанова № 20249540, 05.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05 грудня 2011 р. справа № 2а- 13262/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Старосєльцевої О.В.,

суддів - Кухар М.Д., Сліденко А.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Підіпригора М.О.;

відповідача - Кірсанов Д.Н.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша олія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харковапро скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша олія"звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 20.06.2011р. №0002742305, від 20.06.11р. №0002752305, від 20.06.2011р. № 0002762305.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в ході організації власної господарської діяльності уклав правочини з ТОВ «Лідер Україна»та ТОВ «Крокус Агро», у яких придбав насіння соняшника, на власних виробничих потужностях переробив отриману сировину на олію і в подальшому продав вироблену продукцію без отримання збитків. Оплата вартості придбаної сировини була проведена в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових коштів. Актом перевірки №2215/2305/32868834 від 03.06.2011р. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова встановлено, що придбаний соняшник було використано ТОВ "Наша Олія" для виробництва нерафінованої олії, але при цьому, з посиланням на висновки складених ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова акт перевірки ТОВ "Лідер-Україна" та ДПІ у Київському районі міста Харкова акт перевірки "ТОВ "Крокус" відповідач зазначив про завищення ТОВ "Наша Олія" розміру податкового кредиту з ПДВ внаслідок проведення господарських операцій за нікчемними правочинами. На думку позивача, такі висновки ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова є хибними, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України в частині обгрунтованості, спростовуються належним чином оформленими первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Лідер Україна»та ТОВ «Крокус Агро»та надають право платнику податків відображати господарські операції з зазначеними субєктами господарювання у податковому обліку. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками проведеної ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та ДПІ у Київському районі м. Харкова перевірки діяльності контрагентів позивача ТОВ «Лідер Україна»(акт від 10.03.11р. № 219/23-104/35072660) та ТОВ «Крокус Агро»(акт від 04.04.11р. № 1169/18-010/32437793) було встановлено факт нікчемності всіх правочинів, вчинених даними субєктами господарювання з покупцями, яким зокрема, був позивач ТОВ «Наша Олія». Даного висновку згідно з законом є достатньо для судження про порушення ТОВ «Наша Олія» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України. При цьому, в дослідженні інших документів потреби не має. Показники господарських операцій, що були проведені в межах нікчемних правочинів, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість, так як нікчемний правочин в силу ст. 216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків. В порушення наведеного правила, платник податків відніс до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лідер Україна»та ТОВ «Крокус Агро »і тим самим скоїв порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 і 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Олія»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом - 32868834, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Олія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.03.2011р., результати якої оформлені актом від 03.06.2011р. № 2215/2305/32868834.

Згідно з висновками акту перевірки податковим органом виявлено порушення ТОВ "Наша Олія" п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Лідер - Україна" та ТОВ "Крокус".

З посиланням на згаданий акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення рішення: від 20.06.2011р. 0002742305 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 2.679.860,00 грн., (основний платіж - 2.143.888,00 грн., штраф - 535.472,00 грн., від 20.06.2011р. № 0002752305 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 931.829,00грн. (основний платіж - 931.828,00грн., штраф - 1,00 грн.) та від 20.06.2011р. № 0002762305 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року в загальному розмірі 783.282,00грн.

Як зясовано судом, спірні податкові повідомленнярішення були винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в звязку з відображенням в акті перевірки від 03.06.2011р. № 2215/2305/32868834 фактів порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 і 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ТОВ «Лідер Україна»та ТОВ «Крокус Агро»за господарськими операції, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи обгрунтованість викладених в акті перевірки висновків ДПІ, суд встановив наступне.

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Наша Олія»(за договором - Покупець) та ТОВ «Лідер-Україна»(за договором Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 76-В від 07.04.2010р., згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує соняшник у кількості 130,00 тонн (+\-10%) (далі - товар) на умовах, вказаних у цьому Договорі. Сторони в договорі визначили, що загальна вартість договору становить 383500,00 грн. Вартість однієї тонни товару (соняшнику) становить 2950,00 грн. За умовами зазначеного договору поставка товару здійснюється на умовах Франко-завод Покупця (ТОВ «Наша Олія») згідно с Інкотермс-2000, за адресою: Харківська обл., Харківський район, пмт. Васищеве, вул. Овочева, 13, форма розрахунків безготівкова (а.с.3-6 т.3).

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ «Лідер Україна»поставило на користь позивача, ТОВ «Наша Олія»товар (соняшник) на загальну суму 363.743,85 грн. (в т.ч. ПДВ 60.623,97 грн.), на підтвердження чого ТОВ «Лідер Україна»були виписані видаткові накладні: № РН-0000020 від 12.04.10р., № РН-0000018 від 09.04.10р., а також податкові накладні: № 21 від 09.04.10р. та № 23 від 12.04.10р.

Факт перевезення товару підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними: № 001118 від 09.04.10р., № 001119 від 09.04.10р., № 001120 від 09.04.10р., № 001121 від 12.04.2010р., № 001122 від 12.04.2010р. (а.с.7-11 т.3).

З наявних у справі документів випливає, що за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, розташований цех ТОВ "Наша Олія" по виготовленню рослинної олії, що підтверджується експлуатаційними дозволами №62495/06/1 від 10.02.2009р., №62495/06/2 від 01.03.2010р., дозволом №285.08.63-15.42.0 на початок робіт підвищеної небезпеки, дозволом №6325156400-156 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Крім цього, на підтвердження реальності господарської операції щодо поставки соняшника позивач надав копію журналу надходження сировини за січень-жовтень 2010 року та копії актів внутрішнього переміщення насіння соняшника, що поступив для очищення за квітень 2010 року.

Придбаний товар був оприбуткований на ТОВ «Наша Олія», згідно рахунку № 201 «Сировина й матеріали».

Вартість придбаного товару була повністю сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лідер Україна», про що свідчать виписки з банку, окрім того, факт повної оплати товару визнаний суб'єктом владних повноважень.

Оцінивши перелічені документи за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що зазначені документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючими суб'єктами господарювання, а відтак, визнаються судом належними та допустимими доказами дійсного проведення господарських операцій за спірним правочином.

Відповідач в ході розгляду справи сумніву достовірність перелічених документів не піддав, про фальшивість перелічених документів не стверджував, в акті перевірки дійшов висновку про використання ТОВ "Наша Олія" придбаного у ТОВ "Лідер-Україна" соняшнику для виробництва нерафінованої олії.

За матеріалами справи судом також встановлено, що у 2010 році позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Крокус Агро»на підставі: договору купівлі-продажу № 148-В від 01.11.2010р. та договору купівлі-продажу № 154/1-В від 01.12.2010р. (а.с.22-32 т.3). Згідно з п. 1.1 ст. 1 договору купівлі-продажу № 148-В від 01.11.10р. та договору купівлі-продажу № 154/1-В від 01.12.2010р. ТОВ «Крокус-Агро»(за договором - Продавець) продає, а ТОВ «Наша Олія»(за договором - Покупець) зобовязується прийняти та оплатити соняшник, в кількості та за цінами, зазначеними в специфікаціях на кожну партію товару, на умовах, вказаних в даному Договорі. Сторонами були складені та підписані специфікації: до договору № 148-В від 01.11.10р.: № 1 від 01.11.10р., № 1/2 від 01.11.10р., № 2 від 09.11.10р., № 3 від 04.12.10р., № 4 від 21.12.10р. та до договору № 154/1-В від 01.12.10р.: № 1 від 01.12.10р. та № 2 від 02.12.10р.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 148-В від 01.11.10р. та № 154/1-В від 01.12.2010р., та відповідно до специфікацій, ТОВ «Крокус-Агро»передало у власність ТОВ «Наша Олія»товар (соняшник) на загальну суму 9.926.916,00грн. (в т.ч. ПДВ 1.654.486,39грн.), що підтверджується виписаними ТОВ «Крокус Агро»видатковими накладними та податковими накладними: № 386 від 02.11.10р., № 390 від 03.11.10р., № 395 від 04.11.10р., № 396 від 04.11.10р., № 406 від 08.11.2010р., № 410 від 10.11.10р., № 412 від 10.11.10р., № 429 від 15.11.10р., № 500 від 02.12.2010р., № 512 від 06.12.10р., № 514 від 07.12.10р., № 522 від 09.12.10р., № 532 від 13.12.10р., № 538 від 14.12.10р., № 555 від 16.12.10р., № 567 від 20.12.10р., № 573 від 21.12.10р., № 580 від 22.12.10р., № 588 від 23.12.10р., № 597 від 24.12.10р., № 600 від 25.12.10р., № 602 від 27.12.10р., № 622 від 30.12.10р., № 623 від 30.12.10р. (а.с.33-102 т.3).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними (а.с.103-190 т.3).

Факт наявності у ТОВ "Наша Олія" матеріально-технічних ресурсів, персоналу, необхідного для виконання процесу переробки соняшника в олію витікає з матеріалів справи, а саме: договору купівлі-продажу обладнання № 01-09/06 від 01.09.06р., укладеного між позивачем та ТОВ «Алко Бест», видаткової накладної № 104 від 11.09.06р., договору б/н від 01.07.09р., укладеного між позивачем та ПП «Влад 2», видаткової накладної № 1 від 17.02.10р., договору купівлі-продажу обладнання № ГВ-000004 від 11.11.10р., укладеного з ФО-П ОСОБА_3, видаткової накладної № ГВ-0000010 від 22.10.10р., договору купівлі-продажу обладнання від 01.10.10р., укладеного з ФО-П ОСОБА_4, видаткової накладної № КС-0000011 від 15.10.10р., договору купівлі-продажу обладнання № 01-07/05 від 01.07.05р., укладеного з ТОВ «Луганскенерготрейд», видаткової накладної № 2 від 08.07.05р., договору купівлі-продажу № 01/10-5 від 01.10.09р., № 03/04-1 від 03.04.09р., № 10/08 від 10.08.10р., укладених з ТОВ «НВО «Мета», видаткових накладних № 26/06-1 від 26.06.09р. та № 21/08-1 від 21.08.10р., договору № 122 від 20.10.08р. та № 32 від 28.07.09р., укладених з ТОВ Странгагро», видаткових накладних № 41 від 21.07.08р., № 73 від 06.11.08р., № 162 від 30.06.09р., договору № 20/12-2010-06 від 20.12.10р., укладеного з ТОВ «Тан», видаткової накладної № ТН-0000012 від 03.02.11р., договору № 11/04-08 від 11.04.08р., укладеного з ТОВ «Техно-Спецсервіс», видаткової накладної № 11 від 24.06.08р., договору № 210-09 від 15.06.09р. та № 622-08 від 14.11.08р., укладеного з ТОВ «Укрвентсистема», видаткових накладних № 210 від 29.07.09р., № 125 від 20.11.08р., договору № 280 від 07.04.09р. та № 461 від 11.07.05р., укладених з ВАТ «Хорольський механічний завод», видаткових накладних № 554 від 09.06.09р., № 868 від 06.09.05р., договору № 9/23 від 10.09.07р., укладеного з ЗАТ «Еко-Гумо», видаткової накладної № 16 від 21.09.07р., договору № 03/07А від 09.07.07р., укладеного з НВП «Елва»ТОВ, акту виконаних робіт від 28.09.07р., договору підряду на виконання монтажу металевих потужностей № 22 від 22.06.09р., укладеного між позивачем та ТОВ «АКІМ», акті виконаних робіт за вересень 2009р., договору підряду № 9/11/09 від 09.11.09р., укладеного між позивачем та ТОВ «Агропромстрой», експлуатаційного дозволу для потужностей (обєктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 62495/06/1 від 10.02.09р. та № 62495/06/2 від 01.03.10р., а також визнаний відповідачем, як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи.

Крім цього, на підтвердження реальності господарської операції щодо поставки соняшника позивач надав копію журналу надходження сировини за листопад-грудень 2010 року, січень 2011 року, та копії актів внутрішнього переміщення насіння соняшника, що поступив для очищення за листопад 2010р., грудень 2010р., січень 2011р. Придбаний товар був оприбуткований на ТОВ «Наша Олія», згідно рахунку № 201 «Сировина й матеріали». Вартість придбаного товару була повністю сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Крокус Агро», про що свідчать виписки з банку, окрім того, факт повної оплати товару визнаний суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в ході розгляду справи до суду не подав.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки позивача від 03.06.2011р. №2215/2305/32868834 містить взаємовиключні висновки, а саме відповідач посилаючись на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лідер Україна»і ТОВ «Крокус Агро», на 10 та 18 аркушах акта зазначає, що товар отриманий від зазначених вище субєктів господарювання був використаний позивачем, ТОВ «Наша Олія»для виробництва нерафінованої олії власного виробництва, а за результатами проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей не було встановлено надлишків або нестач (6 аркуш акта).

Позивач надав суду первинні документи, які підтверджують здійснення діяльності з виготовлення олії власного виробництва та її подальшу реалізацію субєктам господарювання, а саме: протоколи випробувань олії соняшникової нерафінованої невимороженої, журнал реєстрації якісних посвідчень на готову продукцію, посвідчення про якість на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, договору купівлі-продажу та договори поставки на олію соняшникову, журнали-ордери та відомості по рах. 231 «Виробництво»за період з 01.11.10р. по 28.02.11р.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Наша Олія" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

З приводу викладених в акті висновків ДПІ щодо нікчемності спірних правочинів суд зазначає, що згідно з актом перевірки згадані висновки податкового органу мотивовані виключно посиланням на відомості актів перевірок, проведених іншими органами податкової служби: ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (стосовно ТОВ "Лідер-Україна" та ДПІ у Київському районі м. Харкова (стосовно ТОВ "Крокус").

Однак, системно проаналізувавши положення ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, суд відмічає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків діяння по відображенню в документах податкової звітності показників нікчемного правочину або господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомленьрішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (соняшнику) у власній господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ «Наша Олія», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

З приводу висновку ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

В ході розгляду справи відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливість проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування платником податків валових витрат обігу і виробництва та податкового кредиту з ПДВ, суд вважає за необхідне при вирішенні справи керуватись положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обовязковими документами, обовязковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивач розрахувався з контрагентами-постачальниками: ТОВ Лідер України»та ТОВ «Крокус Агро»у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лідер Україна»та ТОВ «Крокус Агро»і отримав оплачений товар, котрий був використаний у власній господарській діяльності для виготовлення соняшникової олії.

За таких обставин, суд визнає недоведеним з боку суб'єкта владних повноважень факту завищення платником податків розміру валових витрат обігу та виробництва, так як висновок ДПІ з цього питання мотивований лише нікчемністю спірних правочинів і грунтується на актах перевірок, складених іншими ДПІ відносно контрагентів позивача, а відтак є непереконливим і має характер припущення.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Аналогічна за змістом норма права міститься в приписах п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані належним чином оформлені податкові накладні від контрагентів-постачальників: ТОВ «Лідер Україна»та ТОВ «Крокус Агро», які були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих накладних.

З пояснень представника відповідача, які повністю узгоджуються з матеріалами справ, судом встановлено, що на момент укладення спірних правочинів та виписування спірних податкових накладних ТОВ «Лідер Україна»та ТОВ «Крокус-Агро»були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, що свідчить про те, що відсутня єдина підстава для визнання накладної недійсною виписування її особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ТОВ «Наша Олія»п.п. 7.4.1 і п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша олія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 20.06.2011р. № 0002742305.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 20.06.11р. № 0002752305.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 20.06.2011р. № 0002762305.

5. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12.12.2011 року.

Головуючий суддя О.В. Старосєльцева

СуддіМ.Д. Кухар

А.В. Сліденко