Постанова № 2024784, 26.08.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.08.2008

Справа №2-19/4898-2006А

За позовом – Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе» Національного аграрного університету України, Сакський район АР Крим

До відповідача – Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, м.Саки АР Крим

Про визнання нечинним рішення

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Дулімова В. І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не зґявився

Від відповідача – Корницька В.М., представник, довіреність № 4/9/10-00 від 08.01.2008 року

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення № 0000162200/0 від 23.12.2005 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 154245,46 грн. за порушення статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.08.2006 р.провадження по справі зупинено до отримання результатів розгляду справи, яка знаходиться в провадженні Вищого адміністративного суду України та здійснена заміна відповідача по справі № 2-25/4898-2006А – Євпаторійську об’єднану державну податкову інспекцію на її правонаступника – Сакську об’єднану державну податкову інспекцію.

Згідно резолюції Першого заступника Голови господарського суду АР Крим від 15.01.2007 р. Л.О.Ковтун в зв’язку з переходом судді господарського суду АР Крим Маргарітова М.В. до іншого суду справу № 2-25/4898-2006А передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Мокрушина В.І.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.01.2007 р. справа № 2-19/4898-2006А прийнята до провадження суддею Мокрушиним В.І.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.03.2008 р. провадження по справі поновлено.

У судове засідання 26.08.2008р.позивач явку свого представника не забезпечив, про час, день і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До дня слухання справи надав телеграму про відкладення розгляду справи для надання документів.

Суд, згідно частини 6, 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 26.08.2008 р. відмовив позивачу у задоволенні клопотання про відкладення справи слуханням, і, керуючись принципом розумності строку вирішення справи, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявністю у справі усіх необхідних доказів для її вирішення, розглядає справу за відсутністю представника позивача відповідно до вимог частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були роз’яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам’ятки про права та обов’язки сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд-

В С Т А Н О В И В :

За результатами документальної позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства позивача при здійсненні платежів Євпаторійською об’єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 23.12.2005 р. № 27/2200/00852631, у якому вказано про порушення статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” - порушення термінів розрахунків, що тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотків від суми неодержаної виручки.

23.12.2005 р. на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000162200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 154245,46 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе” Національного аграрного університету України є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Як свідчать матеріали справи, 23.12.2005 р. відносно позивача винесене рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 154245,46грн.

Відповідач прийшов до висновку, що відповідачем на момент перевірки надані товарно-супровідні документи, що підтверджують лише перебування під митним контролем (проставлена відмітка Кримською регіональною митницею - штамп “під митним контролем” на INVOICE 240617 від 23.09.2004 р.). Таким чином, надходження товару в існуючому митному режимі «під митним контролем» не є підставою для уповноваженого банку до зняття імпортної операції з контролю через відсутність ВМД на момент перевірки.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як свідчать матеріали справи, у виконання Державної програми селекції в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу відповідно наказу Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України від 32.10.2003 р. між Державним підприємством “Навчально–дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе” Національного аграрного університету України і компанією “Hendrix Poultru Breeders B.V.“ (Нідерланди) укладена угода від 21.09.2004 р. про постачання курчат прабатьківських стад.

При здійсненні платежу від 25.07.2005 р. на суму 70000 євро, від 02.08.2005 р. на суму 30000 євро, від 22.08.2005 р. на суму 100000 євро відповідачем встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та нарахована пеня за не поставку товару по імпорту в сумі 154245,46 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 23.09.2004 р. був отриманий товар (курчата прабатьківських стад) на суму 489275.20 Євро, який перетнув кордон України через Кримську регіональну митницю і отримані супровідні документи та вантаж був переданий Державному підприємству “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе” Національного аграрного університету України. Отже, товар за контрактом у повному обсязі фактично надійшов в Україну, є власністю позивача й перебуває по бухгалтерському обліку на балансі.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (від 16.04.2001 р. №959-Х11) під зовнішньоекономічною діяльністю слід розуміти діяльність суб’єктів господарювання України та іноземних суб’єктів, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Моментом здійснення імпорту зовнішньоекономічної діяльності згідно вищеназваної норми закону слід вважати момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, при цьому до товару законодавець відносить будь яку продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Товар був поставлений нерезидентом і став власністю позивача 23.09.2004 р., а платежі на користь компанії були перераховані частинами, що знайшло своє відображення в контракті. Таким чином, знаходження товару під митним контролем ніяк не впливає на право власності на товар, який позивач придбав згідно умов контракту для власного користування без права перепродажу.

Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р. по справі № 2-23/3211.1-2005, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2007 р., був задоволений позов Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе” Національного аграрного університету до Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 02.04.2004 р. про нарахування пені в сумі 1554369,92 грн.

Судом встановлено, що момент здійснення імпортної операції не може прив’язуватися до завершення митних процедур, оскільки Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не має мети забезпечити своєчасне оформлення ввезених товарів і не пов’язує визначення своєчасності здійснення імпортних операцій з митним оформленням вантажу, що був доставлений на територію України в порядку здійснення імпортної операції.

Стаття 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлює пеню за пропуск встановленого строку здійснення імпортних операцій, однак, при цьому імпортна операція та момент її закінчення в названому Законі не визначається. Поряд з цим слід враховувати, що стосовно експорту в статті 1 того ж Закону день початку перебігу строку надходження валютної виручки чітко пов’язується з днем оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Згідно частини 10 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Отже, імпорт визначається через більш широке поняття - купівлю. Це поняття є цивільно-правовим. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України воно передбачає перехід права власності на товари до покупця. Відповідно до пункту 1 договору право власності до покупця (позивача) переходить в момент доставки товару в аеропорт «Сімферополь». Таким чином, покупець набув право власності на товар у зазначений момент.

Викладене відповідає частині 31 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до якої моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу право власності до покупця.

Аналізуючи Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» можна зробить висновок про те, що імпортна операція має визнаватися закінченою в момент надходження товарів на територію України.

Отже, відсутні підставі для нарахування Державному підприємству “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе” Національного аграрного університету України пені за порушення строків розрахунку по експортно-імпортним операціям в сумі 154245,46 грн., що є підставою для визнання спірного рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000162200/0 від 23.12.2005 р. нечинним.

Крім того, податковий орган безпідставно визначив суму штрафних санкцій як податкове зобов’язання позивача, оскільки перелік податків, зборів (обов’язкових платежів) визначений статтями 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”, пеня за порушення законодавства у області зовнішньоекономічної діяльності не віднесена.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе” Національного аграрного університету України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому на підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

ПОСТАНОВИВ:

· Позов задовольнити.

· Визнати нечинним рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000162200/0 від 23.12.2005 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 154245,46 грн.

· Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім.Фрунзе” Національного аграрного університету України (96576, АР Крим, Сакський район, с.Фрунзе, вул.Гагаріна, 4, рахунок 2600113008 СФ ВАТ АБ «Укргазбанк» м.Сімферополь МФО 324797, ЗКПО 00852631) 3,40 грн. судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Вступна та резолютивна частина Постанови проголошена у судовому засіданні 26.08.2008 року у 12 год. 10 хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.