Постанова № 2024710, 11.09.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.09.2008

Справа №2-27/1371.2-2008

За позовом - Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону інтересах держави в особі Національного центру управління та випробувань космічних засобів, м. Євпаторія.

До відповідача – Сакська ОДПІ АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 57.

Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – Банах, дор. у справі; Стиров, дор. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Від прокурора - Еременко, посв.

Сутність спору:

Воєнний прокурор Євпаторійського гарнізону інтересах держави в особі Національного центру управління та випробувань космічних засобів звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень №0002302301/0, №0002312301/0, №0000142200/0, №№0000871701/0 від 07.11.2003 р.

Рішенням ГС АРК по справі № 2-16/5273 – 2004 від 01. – 26.11.2004 р. позов було задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.05 р. апеляційна скарга Євпаторійської ОДПІ була задоволена частково та рішення ГС АРК по справі № 2-16/5273 – 2004 від 01. – 26.11.2004 р. змінено та позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2005 р. касаційну скаргу було задоволено частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.05 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення Євпаторійської ОДПІ №0002302301/0 від 07.11.2003 р. щодо донарахування 14807 грн. податку на додану вартість та 7403 грн. штрафних санкцій залишено без змін. В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.05 р. та рішенням ГС АРК по справі № 2-16/5273 – 2004 від 01. – 26.11.2004 р. скасовано, а справу було направлено до суду першої інстанції на новий розгляд з привласненням справі №2-4/590.1 – 2006.

Не погодившись з вказаним, військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся з касаційним поданням до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 08.09.2005 р. було відмовлено у допуску до провадження за винятковими обставинами касаційного подання військового прокурора Євпаторійського гарнізону на постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2005 р.

Рішенням ГС АРК по справі № 2-4/590.1 – 2006 від 31.01. – 16.02.2006 р. позов було задоволено частково.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. апеляційну скаргу Євпаторійської ОДПІ було залишено без змін, а рішення ГС АР Крим по справі № 2-4/590.1 – 2006 від 31.01. – 16.02.2006 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2006 р. касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ було передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2007 р. було закрите касаційне провадження за скаргою Євпаторійської ОДПІ на рішення ГС АРК по справі № 2-4/590.1 – 2006 від 31.01. – 16.02.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ на рішення ГС АРК по справі № 2-4/590.1 – 2006 від 31.01. – 16.02.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. разом з матеріалами справи було направлено до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2007 р. касаційну скаргу було задоволено частково. Рішення ГС АРК по справі № 2-4/590.1 – 2006 від 31.01. – 16.02.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. скасовано. Провадження по господарської справі № 2-4/590.1 – 2006 ГС АР Крим припинено, а позовну заяву з матеріалами справи передано до господарського суду АР Крим на розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Справу було передано на новий розгляд судді ГС АР Крим Воронцової Н. В., з привласненням їй №2-27/1371.2 – 2008.

Вказана справа попередніми судовими інстанціями була розглянута відповідно норм Господарсько процесуального кодексу України.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсними податкових повідомлень – рішень.

При таких обставинах справи, суд ухвалою від 22.02.2008 р. прийняв вказану справу до розгляду та розпочав розгляд даної справи у відповідності до норм КАСУ.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

24.03.08р. в суд від відповідача надійшло клопотання (вх.№9588 від 24.03.2008 р.) про залучення у якості відповідача по справі Сакську об’єднану державну податкову інспекцію в АР Крим (96500, вул. Курортна 57, м. Саки).

В обгрунтування клопотання відповідач посилається на наказ ДПА в АР Крим від 02.03.08 р. №92, яким припинено юридичну особу Євпаторійську ОДПІ в АР Крим, шляхом поділу. Створено, зокрема, Сакську об’єднану державну податкову інспекцію в АР Крим, яка є правонаступником Євпаторійської ОДПІ в АР Крим

Позивач не заперечує проти заміни сторони.

Суд, з урахуванням клопотання відповідача, на підставі ст. 55 КАС України, ухвалою від 24.03.2008 р. замінив відповідача по справі на його правонаступника - Сакську об’єднану державну податкову інспекцію в АР Крим.

Позивач і прокурор позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача і прокурора, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Підставою для донарахування ПДВ у сумі 16046,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 8023,00 грн. стали результати перевірки Євпаторійською ОДПІ дотримання вимог податкового та валютного законодавства Науковим центром управління та випробування космічних засобів за період з 1.04.2002 року по 30.06.2003 року, зафіксовані в акті від 5.11.2003 року № 380\23-1-11-24507442.

Згідно з актом підприємством за договором купівлі-продажу ВАС № 153389 від 23.12.2002 року, завіреним нотаріально, у фізичної особи була придбана квартира за адресою м. Євпаторія, вул. Чапаєва, 55 кв. 32. В червні 2003 року за договором ВАК № 700998 від 9.06.2003 року, також оформленим нотаріально, була придбана у фізичних осіб квартира за адресою: м. Євпаторія, вул. Чапаєва, 59 кв. 14. ДПІ вважає, що у порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2, п. 4.9 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону україни “Про податок на додану вартість”від 3.04.1997 року № 168\97-ВР із змінами та доповненнями при безоплатній передачі квартир працівникам підприємства Весель В.Н ( протокол житлової комісії від 3.01.2003 року № 16) та Чкан М.В. ( протокол житлової комісії від 18.06.2003 року № 23) підприємство не включило в базу оподаткування ПДВ вартість цих квартир.

Згідно з ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”об’єктом оподаткування є операції з продажу товарів.

Під продажем товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються за цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію, а також операції з безоплатного представлення товарів.

Але матеріали справи свідчать, що квартири були придбані у власність підприємства, що підтверджується договорами, витягами про реєстрацію права власності, довідками МБТІ, висновком експерта, та у власність працівників не передавались, а були надані для проживання за ордерами виконкому Євпаторійської міської ради. Згідно з довідкою від 25.05.2004 року № 137 обидві квартири знаходяться на балансі КП “Жилищник-3”Управління міського господарства. Відповідно до п. 1.12 Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженій наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 року № 64, зареєстрованій в МЮ України 31.07.2000 року за № 459\4680 із змінами, при придбанні квартир у будинках, які перебувають у комунальній власності і обліковуються в органах місцевого самоврядування, витрати, пов’язані з цим придбанням, списуються на фактичні видатки бюджетної установи. Таким чином, позивач правомірно не включив до бази оподаткування ПДВ вартість придбаних квартир.

Податковим повідомленням-рішенням від 7.11.2003 року № 0002312301\0 до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 22516,00 грн. за перевищення ліміту каси.

Факти перевищення ліміту каси встановлені Євпаторійською ОДПІ за результатами перевірки та зафіксовані в акті, який вказано вище. Загальна сума перевищення 11258,81 грн. Ці факти не заперечуються позивачем.

Відповідно до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72, зареєстрованого в МЮ України 15.03.2001 року за № 237\5428 із змінами і доповненнями ( яке було чинним у період, що перевірявся), ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси.

Ч. 1 п. 2.9 Положення визначено, що підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки.

При цьому абз. 4 п. 2.9 Положення, на який посилається позивач, встановлено, що в разі надходження грошових коштів на прикінці дня до підприємств, які при проведенні готівкових розрахунків використовують прибуткові касові ордери або розрахункові книжки, які містять розрахункові квитанції, і точний час надходження готівки не може бути зафіксований, то такі надходження, якщо вони були здані до обслуговуючого банку не пізніше наступного робочого дня, не вважаються понадлімітними в день їх надходження не більш ніж 4 рази на місяць.

Посилання відповідача на те, що ця норма Положення про ведення касових операцій в національній валюті України стосується тільки підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, неспроможні та спростовуються текстом абз. 4 п. 29 Положення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює операції з готівкою з використанням прибуткових касових ордерів. В дні, коли встановлені перевищення ліміту каси, мали місце надходження готівки, точний час надходження яких не міг бути зафіксованим. Такі факти відповідно до акту Євпаторійської ОДПІ мали місце 1 раз у травні 2002 року, 2 рази у серпні 2002 року, 4 рази у вересні 2002 року, 1 раз у жовтні 2002 року, 3 рази у листопаді 2002 року та 1 раз у грудні 2002 року, тобто не більше ніж 4 рази на місяць. Враховуючи, що за висновком судової бухгалтерської експертизи № 30\04 від 28.09.2004 року суми, що перевищили встановлений ліміт каси, були здані до установи обслуговуючого банку не пізніше наступного робочого дня банку, слід зробити висновок, що у підприємства не було понадлімітних надходжень. Залишок готівки на кінець днів, коли ОДПІ встановлені порушення, без врахування надходжень цих днів, не перевищував ліміт каси.

П. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”від 12.06.1995 року № 436\95 передбачено застосування фінансових санкцій за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах.

Оскільки ліміт залишку готівки не перевищувався, підстав для застосування штрафних санкцій у Євпаторійської ОДПІ не було.

Суд також зауважує, що відповідач безпідставно кваліфікував штрафні санкції за перевищення ліміту каси як податкове зобов’язання.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-III від 21.12.00 р, податкове зобов'язання - це зобов'язання платників податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим законом або іншими законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251 - XII від 25.06.91.р. (зі змінами та доповненнями) під податками та зборами (обов'язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонда, який здійснюється платниками у порядку та на умовах, які визначаються законами України про оподаткування.

Види податків і зборів визначені ст.ст. 14,15 Закону. Штрафні санкції за перевищення ліміту каси не визначені законом як податки або збори (обов'язкові платежі).

Податковим повідомленням-рішенням від 7.11.2003 року № 0000871701\0 позивачеві донараховано прибутковий податок у сумі 1815,2 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 3630,4 грн.

Зокрема, 90,10 грн. прибуткового податку донараховано та нараховано фінансових санкцій у сумі 180,20 грн. у зв’язку з відсутністю в авансових звітах осіб, що отримали грошові кошти під звіт на господарські потреби, товарно-касових чеків на придбані товари.

Відповідно до п. 15 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 6.07.1995 року № 265\95-ВР із змінами та доповненнями суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі, зобов’язані надати покупцю товару за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них. Тобто ці документи можуть підтверджувати факт придбання товарів.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи № 30\04 від 28.09.2004 року, підтверджується, що відповідні витрати працівників засвідчені первинними бухгалтерськими документами –товарними чеками та накладними, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже підстав для донарахування 90,10 грн. прибуткового податку та нарахування фінансових санкцій у сумі 180,20 грн. у ДПІ не було.

Тим же податковим повідомленням-рішенням Національному центру управління та випробувань космічних засобів донарахований прибутковий податок у сумі 928,55 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 1857,10 грн. у зв’язку з не включенням у сукупний доход суми, сплаченої за навчання свого працівника –Щербакової Н.А. –та неутримання прибуткового податку за ставкою 20% із сум, сплачених за навчання Понамарьова А.І., який не є штатним працівником.

Наданими документами ( витягом з наказу Національного космічного агентства України від 21.03.2002 року № 3-ко, від 29.05.2003 року № 29-ко про призначення на посади Понамарьова А.І., а також довідкою від 25.01.2006 року № 131\10 про наявність цих посад у штатному розпису Національного центру управління та випробувань космічних засобів) позивач довів, що Пономарьов А.І. є штатним працівником НЦУВКЗ.

Своїм листом від 14.12.1998 року № 14847\10\17-0517 ДПА України дала роз’яснення, що відповідно до Постанови КМ України від 24.12.1997 року № 1461 “Про розмір витрат платника податків на професійну підготовку або перепідготовку”кошти, спрямовані підприємствами та організаціями безпосередньо учбовим закладом на підставі укладених договорів про цільову підготовку кадрів певної професії, не є особистими доходами громадян, щодо навчання яких були укладені ці договори, та не підлягають включенню до складу їх сукупного місячного та річного оподатковуваного доходу, незалежно від стану трудових відносин цих громадян з підприємствами –замовниками кадрів.

Позивач не довів, що їм були укладені саме договори про цільову підготовку кадрів певної професії, про які йдеться у роз’ясненні.

Надані позивачем документи свідчать про укладення звичайних договорів на підготовку фахівця з базовою вищою освітою та перепідготовку спеціаліста. Оплата підприємством навчання своїх працівників є додатковим матеріальним благом для них. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Декрету КМ України “Про прибутковий податок з громадян”від 26.12.1992 р. № 13-92 одержані за місцем роботи доходи громадян, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб –СПД своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі включаються до сукупного оподатковуваного доходу ( за винятком виплат, вказаних у ст. 5 Декрету).

Отже підстав для визначення недійсним податкового повідомлення-рішення у частині донарахування 928,55 грн. прибуткового податку та застосування фінансових санкцій у сумі 1857,10 грн. немає.

Тим же податковим повідомленням-рішенням позивачеві донараховано прибутковий податок у сумі 796,55 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 1593,10 грн. у зв’язку з не включенням у сукупний доход сум, виданих військовослужбовцям на протезування зубів у стоматологічній поліклініці м. Євпаторія.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”військовослужбовці забезпечуються безкоштовною кваліфікованою медичною допомогою у військово-медичних закладах. При відсутності за місцем служби військово-медичних закладів, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається в лікувально-профілактичних закладах міністерства охорони здоров’я за рахунок військових формувань. Тобто військовослужбовцям держава гарантує безкоштовну медичну допомогу. У зв’язку з відсутністю у військово-медичному закладі спеціалістів з протезування зубів, про що свідчить довідка від 31.01.2006 року № 264\1, військовослужбовцям були компенсовані їх витрати на протезування у міській поліклініці, що також передбачено законом. Відповідно до п. “г”ст. 5 Декрету КМ Україні “Про прибутковий податок з громадян”такі суми не підлягають до включення до сукупного оподатковуваного доходу.

При таких обставинах слід визнати, що донарахування прибуткового податку в сумі 796,55 грн. є не обґрунтованим та не законним.

Податковим повідомленням-рішенням від 7.11.2003 року № 0000142200\0 до позивача застосована фінансова санкція у розмірі 3366,00 грн. за подання в Євпаторійську ОДПІ довідок про відсутність валютних цінностей, товарів і майна за межами України при наявності дебіторської заборгованості Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Євпаторійська ОДПІ вважає це порушенням ст. 9 Декрету КМ України від 19.02.1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Згідно з цією нормою валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов’язковому декларуванню у НБУ.

Право резидентів бути власниками валютних цінностей, що знаходяться за межами України та здійснювати валютні операції, передбачено ст. 2 цього Декрету. Ст. 1 Декрету визначене поняття “валютні цінності”- це валюта України та іноземні валюти, а також платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, іноземних валютах або банківських металах.

Доводи позивача про відсутність у нього таких валютних цінностей за межами України підтверджені висновками судово-бухгалтерської експертизи та не спростовані відповідачем.

Посилання відповідача на наявність дебіторської заборгованості за договорами з ІКД РАН 9 (м. Москва) та НПО ім. Лавочкіна є неспроможнім, оскільки він не довів, що які-небудь валютні цінності у розумінні Декрету, що знаходяться за кордоном України, належать позивачеві на праві власності. Сама Євпаторійська ОДПІ не вповноважена встановлювати право власності тієї чи іншої юридичної особи, у тому числі на грошові кошти, що знаходяться на рахунках нерезидентів.

Посилання відповідача на Указ Президента України “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”від 27.06.1999 р. № 734\99 взагалі є необґрунтованим, оскільки позивачем не укладалися такі договори з нерезидентами та не одержувалися кредити, позики в іноземній валюті. Договори, на які ОДПІ вказує в акті перевірки, є договорами на надання послуг.

Таким чином, Євпаторійська ОДПІ не мала законних підстав для нарахування штрафних санкцій за неподання декларацій про валютні цінності за межами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Постанову проголошено 11.09.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 15.09.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Євпаторійської обєднаної державної податкової інспекції Ар Крим від 7.11.2003 року № 0002302301\0 у частині донарахування ПДВ у сумі 16046,00 грн. і застосуванні фінансових санкцій у сумі 8023,00 грн.

3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 7.11.2003 року № 0002312301\0 про застосування фінансових санкцій у сумі 22516,00 грн.

4. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від 7.11.2003 року № 0000871701\0 у частині донарахування прибуткового податку у сумі 886,65 грн. та застосуванні фінансових санкцій у сумі 1773,30 грн.

5. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від 7.11.2003 року № 0000142200\0 про застосування фінансових санкцій у сумі 3366,00 грн.

6. В іншій частині у позові відмовити.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.