Постанова № 20245769, 12.12.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4862/2011

12 грудня 2011 року 11год. 08хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ольховець В. П.,

відповідача: представник Красовський А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Військова частина А2798

доКостопільська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій, ВСТАНОВИВ:

Позивач - Військова частина А2798 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 квітня 2011 року ним до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції була подана податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року, де сума нарахованого податкового зобовязання становила 11619,25 грн. Вказує, що узгоджену суму податкового зобовязання ним було сплачено 29 квітня 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями №868 на суму 5713,65 грн. та №99 на суму 5905,60 грн.

Однак, позивач у позовній заяві вказав, що 24 травня 2011 року від відповідача йому стало відомо про зміну кодів бюджетної класифікації. Зазначає, що для врегулювання спірних правовідносин, від неодноразово звертався за розясненнями до відповідача, які останнім були залишені без реагування.

Таким чином вважає, що ним не були порушені граничні строки сплати суми грошового зобовязання, а відтак, винесене Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0002811530/7353/10/1534 від 04 липня 2011 року про накладення штрафу у розмірі 1093,71 грн. є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача подав заперечення проти позову у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що проведеною Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією перевіркою щодо своєчасності сплати платежів до бюджету встановлено порушення позивачем терміну сплати по екологічному податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за кодом бюджетної класифікації 85 1901 01 18 на суму 1093,71 грн. та по екологічному податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях за кодом бюджетної класифікації 85 1901 03 18 на суму 68,21 грн.

Вказав, що у звязку з невірним зазначенням у платіжних дорученнях кодів призначення платежу, кошти не надійшли до бюджету вчасно.

Зазначив, що відповідно до заяви позивача від 24.05.2011 року зарахування коштів до бюджету проведено Державним казначейством України у Костопільському районі лише 02.06.2011 року, а відтак, вважає, що позивач прострочив на 13 днів погашення суми узгодженого податкового зобовязання.

За таких обставин, вважає, що податкове-повідомлення рішення №0002811530/7353/10/1534 від 04 липня 2011 року прийняте Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією на законних підставах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з наступного.

27.04.2011 року позивачем до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції було подано податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року, де сума нарахованого податкового зобовязання становила 11619,25 грн., в тому числі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення 10937,12 грн., за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах 682,13 грн. (а. с. 5-7).

Відповідно до пп. 49.18.1. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням наведеного та положень п. 152.9. ст. 152 ПК України, граничний строк подачі декларації з екологічного податку в даному випадку 10.05.2011 року, а граничний строк сплати самостійно узгоджених зобовязань 20.05.2011 року.

Платіжним дорученням №868 від 29.04.2011 року (а. с. 10), тобто до настання граничного строку сплати, позивачем сплачено 5713,65 грн. на рахунок №35211001002703 в ГУ ДКУ у Рівненській області з призначенням платежу КПКВД 5961010 КЕКВ 1135, код платежу 19050200, оплата екологічного податку згідно з податкової декларації №3 від 27.04.2011 року.

В свою чергу, платіжним дорученням №99 від 29.04.2011 року (а. с. 9) позивачем сплачено 5905,60 грн. на рахунок №35221002002703 в ГУ ДКУ у Рівненській області з призначенням платежу КПКВД 5961010 КЕКВ 1135, код платежу 19050200, оплата екологічного податку згідно з податкової декларації №3 від 27.04.2011 року.

Відповідно до виписки з управління Державного казначейства України від 29.04.2011 року (а. с. 49), сплачені Військовою частиною А2798 кошти за призначенням - сплата узгодженого податкового зобовязання згідно з податкової декларації №3 від 27.04.2011 року, були зараховані до відповідного бюджету без зауважень.

У судовому засіданні сторонами було визнано, що вищевказані два платежі повинні були бути спрямовані за кодом бюджетної класифікації 85 19010118 в сумі 10937,12 грн. та за кодом бюджетної класифікації 85 19010318 в сумі 689,67 грн.

Судом встановлено, що про зміну кодів бюджетної класифікації позивачу стало відомо від відповідача лише 24.05.2011 року.

Виявивши допущену помилку позивачем на імя начальника Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції 24.05.2011 року подана заява у якій перший просив не вірно зараховані кошти в сумі 11626,79 грн. зарахувати в рахунок сплати екологічного податку за кодом бюджетної класифікації 85 19010118 в сумі 10937,12 грн. та за кодом бюджетної класифікації 85 19010318 в сумі 689,67 грн. (а. с. 12).

Нараховані податкові зобовязання за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (по коду платежу 19010118) в сумі 10937,12 грн. згідно з заявою позивача від 24.05.2011 року фактично погашені 02.06.2011 року.

Натомість, 25.06.2011 року відповідачем проведено перевірку податкової звітності позивача з питань своєчасності сплати платежів до бюджету. За результатами проведеної перевірки складено акт №498/15/08509140 (а. с. 32).

Перевіркою встановлено, що платник податків порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з екологічного податку протягом строків, визначених п. 57.1. ст. 57 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем 04.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002811530/7353/10/1534 (а. с. 4), в якому зазначено про встановлене порушення граничного строку сплати грошового зобовязання, передбаченого п. 57.1. ст. 57 ПК України та на підставі абз. 1 п. 126.1. ст. 126 ПК України за затримку на 13 календарних днів граничного строку сплати зобовязань у розмірі 10937,12 грн. накладено штраф у розмірі 1093,71 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем останнє було оскаржено в адміністративному прядку, проте, рішеннями Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 19.09.2011 року №19003/25-16/375,376 (а. с. 17, 18) та Державної податкової служби України від 18.10.2011 року №3810/6/10-2215 (а. с. 19) податкове повідомлення-рішення №0002811530/7353/10/1534 залишене без змін, а скарги позивача без задоволення.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету , що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. При цьому, відповідно до п. 37.3 ст. 37 ПК України податковий обов'язок припиняється його виконанням.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, ч. 5 ст. 45 цього Кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок .

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122, Єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1., абз. 3 п. 2.2., п. 2.3. вищевказаного Положення Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Єдиний казначейський рахунок відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України. На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку сплата коштів до державного бюджету за самостійно узгодженими податковими зобовязаннями була здійснена позивачем своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету.

Крім того, як вже зазначалося вище по тексту судової постанови, випискою з управління Державного казначейства України від 29.04.2011 року підтверджується зарахування сплачених Військовою частиною А2798 коштів за погашення узгоджених зобовязань до відповідного бюджету без зауважень.

Допущена позивачем помилка у невірному зазначенні коду платежу не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.

Разом з тим, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо уточнення бюджетного рахунку для зарахування податку шляхом подання відповідної заяви до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції того ж дня, коли йому стало відомо про зміну кодів бюджетної класифікації.

В контексті наведеного, суд також зазначає, що норми ПК України, зокрема, ст. 35 цього Кодексу («Порядок сплати податків та зборів»), не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.

Відповідно до п. 109.1. ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абз. 1 п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, а відтак, відсутні підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 126 ПК України, оскільки у даному випадку вина позивача відсутня як така.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0002811530/7353/10/1534 від 04 липня 2011 року.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, суд присуджує усі понесені позивачем документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0002811530/7353/10/1534 від 04 липня 2011 року скасувати в повному обсязі з моменту його прийняття.

Присудити на користь позивача - Військової частини А2798 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Комшелюк Т.О.