Постанова № 20245523, 07.12.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4826/2011

07 грудня 2011 р. 16год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Комшелюк Т.О. (головуючий), суддів Шевчук С.М. Друзенко Н.В. , за участю секретаря судового засідання Анікушин В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідачів: представники не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

досержанта міліції інспектора взводу Рівненської роти ДПС ВДАІ - Хотяша В.А, Сарненського районного відділу УМВС України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання дій неправомірними та визнання бездіяльності протиправною, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів про визнання дій та бездіяльності протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2011 року позивача, який керував транспортним засобом марки Шкода Октавія д/н НОМЕР_1, було зупинено працівниками міліції на стаціонарному посту ДПС м. Сарни. Після предявлення необхідних документів, інспектор міліції Котяш В.А. повідомив, що в автоматичному режимі камерою відеонагляду «Рубіж» встановлено, що даний транспортний засіб знаходиться в розшуку з 25.05.2006р. як викрадений. Внаслідок цього, даним інспектором були вилучені всі документи для зняття їх копій. На пояснення позивача про те, що у 2006 році саме ним було подано заяву про викрадення автомобіля та те, що через два тижні даний автомобіль був повернутий позивачу викрадачами за винагороду, працівник міліції уваги не звертав та затримав даний автомобіль, який в подальшому був доставлений в Сарненський РВ УМВС в Рівненській області. У відділенні позивач написав письмові пояснення про безглуздість даної ситуації, однак автомобіль йому не повернули. Крім того, позивач вказує, що впроваджуючи систему відеонагляду «Рубіж», Міністерство внутрішніх справ України не потурбувалось про стиковку її з даними інших баз, яка контролює відкриті кримінальні справи, хід розслідування по них, не надала можливості дослідної експлуатації системи.

Позивач позовні вимоги підтримав, однак додатково уточнив, що не претендує на повернення йому витрат на правову допомогу.

Відповідач та представники відповідачів в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені, письмових заперечень суду не надали, через відділ канцелярії подали заяву та клопотання з копіями документів про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не належать до задоволення.

Суд виходив з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 10 травня 2011 року відповідачем під час несення

служби на стаціонарному посту ДАІ №2 м. Сарни в ході спрацювання системи відеоконтроль

«Рубіж», був затриманий транспортний засіб «Шкода Октавія», д. н. НОМЕР_1 під керуванням позивача як такий, що відповідно до бази даних ДАІ «АІПС - Угон» перебуває в розшуку з 25.05.2006р. Сокальським РВ УМВС України у Львівській області. Вказаний транспортний засіб було доставлено на арешт майданчик та зареєстровано в ЖРЗПЗ №2638 в Сарненському РВ УМВС Рівненської області.

Посилання позивача на те, що вказаний автомобіль був протиправно та неправомірно затриманий, а дії інспектора по затриманню автомобіля, відповідно, теж є протиправними та неправомірними, спростовуються наступним.

Як встановлено в судовому засіданні, у позивача дійсно 25.07.2006 року було угнано транспортний засіб під час перебування у Львівській області. Про даний факт, позивач повідомив Сокальський РВ УМВС України і, відповідно, даний автомобіль з цього часу поставлений на облік у базу «Розшук».

03.08.2006р. за вказаним фактом було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Через два тижні автомобіль був повернутий позивачу за винагороду. Однак, позивач не повідомляв відповідні органи про факт повернення йому автомобіля, про що позивач особисто підтвердив в судовому засіданні.

03.10.2006р. досудове слідство зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України, тобто до встановлення особи, яка вчинила злочин.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що на час затримання транспортного засобу позивача, будь-які підтверджуючі матеріали про анулювання його розшуку були відсутні.

26.11.2011р. позивачем були надані ВДАІ УМВС України в Рівненській області всі необхідні документи про зняття ініціатором розшуку з бази даних АІПС «Угон» затриманого транспортного засобу, в звязку з чим зазначений транспортний засіб був повернутий законному користувачеві.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію", міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міліцію", міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. До складу міліції входить також державна автомобільна інспекція (ДАІ).

До завдань міліції у відповідності до ст. 2 цього ж Закону віднесено також забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною 5 цій ж статті встановлено, що права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу 3 п. 21, п. 211, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію", міліції для виконання покладених на неї обов'язків надано право використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото - і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом, а також зупиняти транспортний засіб в разі перебування його в розшуку.

Підрозділи Державтоінспекції, у відповідності до п. 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 341, мають права, передбачені Законами України "Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про оперативно-розшукову діяльність", іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків, в тому числі, мають право: вживати відповідно до законодавства необхідних заходів для розшуку злочинців та викрадених транспортних засобів, провадження дізнання, розслідування кримінальних справ за фактами дорожньо-транспортних пригод та інших злочинів; у військових частинах і з'єднаннях Збройних Сил, підрозділах Служби безпеки та інших утворених відповідно до законів військових формувань, провадити дізнання тільки за фактами конкретних дорожньо-транспортних пригод та пов'язаних з ними злочинів; у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання.

Завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби, що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини та профілактичну роботу з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України визначені Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом МВС України від 27.03.2009, № 111 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 6.1., 6.11, 6.19, розділу 6 Інструкції, працівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов'язаний: попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи профілактичного та адміністративного впливу; виявляти й затримувати транспортні засоби, що перебувають у розшуку або використовуються в протиправних цілях, та водіїв, що зникли з місця скоєння ДТП.

Також, даною Інструкцією визначені і права працівників підрозділу ДПС, які зокрема відповідно до п. 7.11. розділу 7 мають право затримувати і доставляти в установленому законодавством порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках.

Згідно вимог п.13.1., 13.1.5. розділу 13 Інструкції, підставою для зупинення транспортних засобів є, зокрема, перебування транспортного засобу в розшуку, наявність даних про використання транспортного засобу з протиправною метою.

Пунктами 22.1, 22.2. розділу 22 Інструкції встановлено, що при несенні служби на постах і маршрутах патрулювання працівник підрозділу ДПС, що здійснює нагляд за дорожнім рухом, з дотриманням заходів особистої безпеки зупиняє транспортні засоби, подібні за маркою, кольором і характерними прикметами до тих, що знаходяться в розшуку, звіряє тип, модель, державний реєстраційний номерний знак, ідентифікаційні номери кузова, шасі (рами) і двигуна з даними, записаними в реєстраційних документах, і через чергові частини підрозділів ОВС проводить перевірку цих даних за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами зареєстрованих транспортних засобів та тих, що розшукуються. У разі виявлення транспортного засобу, що розшукується, працівник підрозділу ДПС вживає заходів до затримання цього транспортного засобу та осіб, які в ньому знаходяться, і негайно доповідає про це командирові підрозділу або черговому територіального ОВС. При цьому забезпечуються особиста безпека, безпека учасників дорожнього руху, а також уживаються заходи до збереження слідів, знарядь злочину та інших речових доказів.

Із аналізу правових норм вбачається, що транспортний засіб під керуванням позивача був правомірно затриманий, а дії працівника міліції повністю відповідають нормам чинного законодавства.

Твердження позивача про допущення бездіяльності Міністерством внутрішніх справ України з приводу не стиковки системи відеонагляду «Рубіж» з даними інших баз, суд до уваги не бере, так як дана система, відповідно до своїх функціональних можливостей, перевіряє транспортні засоби по базах реєстраційних номерів, в тому числі і по базах розшуку, оперативним орієнтировкам та маскам нечіткого пошуку. До того ж, факт виявлення даним комплексом транспортного засобу позивача як такого, що знаходиться в розшуку, вже свідчить про його взаємодію з іншими базами даних МВС України.

Враховуючи вище наведе, суд приходить до висновку про те, що позов позивача не належить до задоволення.

Щодо вимог позивача про звільнення його від сплати судового збору у відповідності до ст. 4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України від 08.07.2011, № 3674-VI "Про судовий збір", який набрав чинності 01.11.2011р.

Згідно ст.1 Закону «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Відповідно до ст.3 цього ж Закону, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розмір ставок судового збору визначений ст.4 Закону «Про судовий збір» та складає в даному випадку за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру 0,03 розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Пільги щодо сплати судового збору встановлені ст.5 зазначеного вище Закону, де п.10 вказує, що від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивачем подана 2 листопада 2011 року, отже сплата судового збору повинна бути проведена у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Позивач, згідно посвідчення серії В-І № НОМЕР_2 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і віднесений до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а відтак позивач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.7 ст.6 вказаного Закону, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Враховуючи вище наведене, судові витрати з позивача присуджуються у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з позивача - ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 28 грн. 23 коп. на р/р 31217206700002, одержувач - УДК у м. Рівне, банк одержувача - ГУ ДКУ у Рівненській області, ЄДРПОУ 22586331, МФО 833017, за подання адміністративного позову немайнового характеру.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий Суддя Комшелюк Т.О.

Судді Шевчук С.М. Друзенко Н.В.