Постанова № 20245152, 30.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1945/2011

30 листопада 2011 року 15год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Паламарчук Б.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтуіт ЛТД"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про скасуванння податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

29.04.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інтуіт ЛТД" (далі ТОВ "Інтуіт ЛТД") звернулося в суд з позовом доДержавної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001002342 та №0001012342 від 22.03.2011 року.

Провадження у справі зупинялось згідно з ухвалою суду від 01.06.2011 року до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №1-846/10 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України. Поновлено ухвалою від 19.10.2011 року.

Позовні вимоги в повному обсязі були підтримані в судовому засідан-ніпредставником позивача, який ствердив що висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "Горіховий сад" є безпідставними, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, субєктивній, оцінці податкового органу про неспроможність здійснення даним контрагентом господарських операцій та на обставинах порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва даного товариства. Вказав, що вчинення відповідних господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Доводив, що валові витрати сформовані позивачем з дотриманням вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Крім того, зазначив, що позивач має в своєму документообігу і ті документи, які підтверджують той факт, що отримані від ТОВ "Горіховий сад" товарно-матеріальні цінності, були використані ним у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання доходу. Також вказав, що на момент вчинення господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент знаходився на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне та був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, жодної відповідальності за його несумлінні дії позивач нести не може. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача із вказаним контрагентом спростовував відсутністю судового рішення про визнання правочинів недійсними та недоведеністю такої недійсності, яка прямо встановлена законом. Що стосується вироку по кримінальній справі №1-126/11, яким, в тому числі, директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_4 визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва та у підробленні документів, зазначив, що про господарські операції позивача у ньому навіть згадки немає, а відтак вважає, що такі операції не були предметом перевірки у кримінальному судочинстві. А та обставина, що ОСОБА_4 та інші використовували ТОВ "Горіховий сад" для досягнення злочинної мети, жодним чином не може стосуватись позивача, позаяк кримінальна відповідальність є індивідуальною. Ствердив, що позивачу не було відомо ні про злочинні наміри засуджених, ні про фіктивність господарської діяльності ТОВ "Горіховий сад", а відтак він, будучи сумлінним субєктом господарювання, не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Горіховий сад". За сукупністю усіх наведених обставин, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що під час проведення перевірки, позивачем не було надано усіх первинних документів, які б підтвердили факт виконання ТОВ "Горіховий сад" тих операцій, які відображені в обліку позивача. Натомість СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області повідомило про наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. З огляду на дані обставини та з врахуванням даних про ТОВ "Горіховий сад", які мав у своєму розпорядженні податковий орган, зокрема щодо відсутності особи за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутності у неї необхідного штату працівників, основних та оборотних засобів, ревізором ДПІ у м.Рівне зроблено слушні висновки про те, що операції ТОВ "Інтуіт ЛТД" з ТОВ "Горіховий сад" не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, законність висновків податкового органу знайшла своє підтвердження і у вироку Рівненського міського суду по справі №1-126/11 від 01.08.2011 року, яким засуджено в тому числі за фіктивне підприємництво осіб, які заснували та використовували ТОВ "Горіховий сад" з метою конвертації безготівкових коштів в готівку. Вказаним вироком доведено, що контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив, натомість документально оформляв безтоварні операції, яких насправді не здійснював, чим штучно створював для інших платників податків податкову вигоду. Відтак, операції позивача з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, не були спрямовані на реальне настання наслідків, і в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, є нікчемним. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позапланова документальна перевірка ТОВ "Інтуіт ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Горіховий сад" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року проведена ДПІ у м.Рівне 25.02.2011 року по 02.03.2011 року. Її результати оформлені актом №244/23-100/13989413 від 03.03.2011 року (а.с.8-15). На акт перевірки платником податків подавались письмові заперечення (а.с.16-18), які розглянуті податковим органом з наданням відповіді (а.с.19-21).

На підставі акту перевірки, 22.03.2011 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001002342, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 8195,39 грн., в тому числі 6556,31 грн. - за основним платежем та 1639,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23),

- №0001012342, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 6556,31 грн., в тому числі 5245,05 грн. - за основним платежем та 1311,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.22).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час винесення рішень.

В силу вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем вказаних вимог відбулося шляхом включення позивачем до складу валових витрат коштів в сумі 26225,25 грн. та до податкового кредиту з ПДВ коштів в сумі 5245,05 грн. по безтоварній операції з придбання у ТОВ "Горіховий сад" товарно-матеріальних цінностей (чоботи, цегла, каналізаційні люки, цемент, праймпер, електродвигуни, газові ключі, круги, маски зварювальника).

Вказана операція позивача з ТОВ "Горіховий сад" оформлена копіями накладної №РН-000032 від 24.03.2009 року на 31470,30 грн. з ПДВ, податкової накладної №24033 від 24.03.2009 року на суму ПДВ 5245,05 грн. (а.с.24-25). Оригінали даних документів були вилучені УБОЗ УМВС України в Рівненській області в рамках розслідування кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Горіховий сад".

Загальна сума вартості товару була оплачена позивачем в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" №260064958 в АТ "Ерсте Банк" (а.с.28-29). Факт включення позивачем до складу витрат суми поставки без ПДВ 26225,25 грн. не оспорюється, як не оспорюється і факт включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 5245,05 грн.(а.с.26-27).

Під час перевірки стороною позивача не надано жодних документів, які б підтвердили рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів), які, з огляду на те, що за змістом видаткових накладних товарно-матеріальні цінності відпускались представнику на підставі довіреності, повинні у нього бути.

Під час судового розгляду представником позивача на підтвердження тієї обставини, що товар доставлявся до місцезнаходження ТОВ "Інтуіт ЛТД" його власними силами і засобами до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію за Паламарчуком Б.В. керівником позивача, легкового автомобіля АЗЛК 21412 та про отримання ним на підставі довіреності права керувати легковим автомобілем Fiat Doblo (а.с.96-99).

Разом з тим, вказані документи не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази, позаяк самі по собі не доводять, що товар по накладній ТОВ "Горіховий сад" №РН-000032 від 24.03.2009 року перевозився зазначеними транспортними засобами.

На підтвердження факту використання придбаних у ТОВ "Горіховий сад" товарів у власній господарській діяльності позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ "Інтуіт ЛТД", як постачальником товару, та копії довіреностей представників отримувачів такого товару (а.с.30-45).

Разом з тим, доводи позивача щодо подальшого продажу отриманих у ТОВ "Горіховий сад" товарів, судом до уваги не беруться, позаяк факт продажу товарів, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у накладних вказаного контрагента, доводить лише ту обставину, що такі товари були попередньо отримані ТОВ "Інтуіт ЛТД", але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму витрат, понесених позивачем на їх оплату.

Таким чином, позивачем документально не підтверджено, що товар було придбано саме у того контрагента, на користь якого проведено оплату, і що саме цей товар використовувався ним у власній господарській діяльності. З огляду на наведене, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Горіховий сад" належним чином документально не підтверджені.

Обґрунтування позивачем правомірності формування витрат та податкового кредиту тією обставиною, що ТОВ "Горіховий сад" було зареєстрованим субєктом господарювання та платником податку на додану вартість (а.с.91-95) є недостатнім.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди ТОВ "Інтуіт ЛТД" свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у підприємства ТОВ "Горіховий сад" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, транспортних засобів. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт відсутності первинних документів, що підтверджують факт перевезення товару, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Твердження позивача про те, то угода з ТОВ "Горіховий сад" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що її не визнано недійсною, є помилковими, оскільки, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року вказав, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом вказаного листа, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Вироком у кримінальній справі №1-126/11 від 01 серпня 2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними, у тому числі за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і використання ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб (а.с.74-80). В ході судового слідства у даній кримінальній справі було встановлено, що ТОВ "Горіховий сад" будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходилось, а печатка та документи використовувались для незаконного оформлення безтоварних операцій та складання фіктивних документів. В матеріалах кримінальної справи наявні довідки про те, що право власності на обєкти нерухомого майна та транспортні засоби за ТОВ "Горіховий сад" не зареєстровано. Для того, щоб підприємство рахувалося, як діюче і у нього була можливість приховувати незаконну діяльність, 23.02.2009 року у АТ "Ерсте Банк" було відкрито розрахунковий рахунок №260064958, який в подальшому використовувався для проведення конвертації коштів в готівку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 Судом в рамках розгляду даної кримінальної справи встановлено, що на даний розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" впродовж періоду часу з 17.08.2008 року по 21.01.2010 року з метою конвертації у готівку, незаконно надійшли від різних субєктів підприємницької діяльності грошові кошти, яким надавався легальний вигляд, як оплата наче б то за товарно-матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи. Вказані кошти поверталися замовникам конвертації за мінусом винагороди у розмірі 2-5% від заявленої суми конвертації. Також встановлено, що ОСОБА_3, діючи як організатор та керівник злочинної групи, з відома та за участю ОСОБА_4, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді фінансового директора ТОВ "Горіховий сад", з метою маскування безтоварних операцій, склав неправдиві бухгалтерські документи про проведення господарських операцій ТОВ "Горіховий сад" по поставці товарно-матеріальних цінностей, виконанню робіт, наданню послуг різним субєктам підприємницької діяльності, які ОСОБА_3 завірив печаткою ТОВ "Горіховий сад" та підписом від імені директора товариства ОСОБА_4 Такі ж дії вчинялися і безпосередньо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Судом зроблено висновок, що за період часу з 18.07.2008 року по 20.01.2010 року створеною та очолюваною злочинною групою не лише здійснено конвертацію безготівкових коштів в неконтрольовану готівку, а й надано для інших субєктів господарювання документи, які дозволяють мінімізувати податкові зобовязання та штучно створюють податковий кредит. Загальна сума створеного податкового кредиту зафіксована у висновку судово-економічної експертизи.

Враховуючи, що ТОВ "Горіховий сад" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дане підприємство для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані даним субєктом, в тому числі для ТОВ "Інтуіт ЛТД", не мають юридичної сили.

Доводи позивача про те, що вирок не поширює свою дію на правовідносини позивача з ТОВ "Горіховий сад", позаяк суд в рамках кримінального судочинства не дав висновку конкретно по цим господарським операціям, суд відхиляє, оскільки усі документи по господарських операціях, оригінали яких вилучені у ТОВ "Інтуіт ЛТД", долучені до даної кримінальної справи, а отже оцінені судом в загальному обсязі усіх інших доказів, зібраних у кримінальній справі. А що стосується податкового кредиту, то усі податкові накладні, оформлені ТОВ "Горіховий сад" проаналізовані у висновку судово-економічної експертизи, а тому додатково наводити їх дані у вироку підстав не виникало.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи позивачем платіжних документів, він перераховував для ТОВ "Горіховий сад" грошові кошти за товарно-матеріальні цінності на розрахунковий рахунок №260064958 в АТ "Ерсте Банк", тобто на той рахунок, який згідно з висновками вироку суду використовувався саме з метою конвертації грошових коштів.

Відтак, сукупність наведених обставин доводить, що господарські операції позивача з придбання у ТОВ "Горіховий сад" товарно-матеріальних цінностей, відображені в податковому обліку ТОВ "Інтуіт ЛТД" носять фіктивний характер.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ТОВ "Горіховий сад" та ТОВ "Інтуіт ЛТД", суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України осіб, які зареєстрували і використовували ТОВ "Горіховий сад" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків усний договір поставки ТОВ "Горіховий сад" для ТОВ "Інтуіт ЛТД" не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані видаткові та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому обліку позивача.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення до валових витрат суми поставки ТОВ "Горіховий сад" без ПДВ - 26225,25 грн. та на включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 5245,05 грн. по податковій накладній, виписаній ТОВ "Горіховий сад".

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угоди, укладеної з метою заниження податкових зобовязань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. З огляду на наведене, збільшення позивачу відповідних сум грошового зобовязання за основним платежем є правомірним. Що стосується штрафних санкцій, то такі застосовані податковим органом у розмірі 25% від основного зобовязання і їх нарахування позивачем саме по собі не оскаржується.

За наведеного податкові повідомлення-рішення №0001002342 та №0001012342 від 22.03.2011 року до скасування не підлягають, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Інтуіт ЛТД" в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасуванння податкових повідомлень-рішень №0001002342 та №0001012342 від 22.03.2011 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резоютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.