Постанова № 20244983, 16.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3525/2011

16 листопада 2011 року 15год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник представник Рожко О.М.,

відповідача: представник не з'явився, третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доСтарший державний інспектор Управління Держкомзему у Рівненській області Ткач Михайло Вікторович третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними дій та скасування припису , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та скасування припису №00000080 від 15.07.2011р. Дії по винесенню припису та сам припис позивач вважає протиправними та таким, що належить до скасування. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 липня 2011 року відповідачем винесено припис, яким фактично від позивача вимагають вчинення дій по підписанню договору оренди земельної частки (паю), що є порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень до суду не подав.

На підставі ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Суд виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач до часу винесення приписів користувався земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 185,25 умовних кадастрових га не витребуваних (не переоформлених) земельних часток (паїв) на території Берегівської сільської ради Дубенського району Рівненської області згідно договору оренди, укладеного між ним та Дубенською районною державною адміністрацією.

Станом на час винесення приписів, строк дії договору оренди закінчився і позивач, 30 березня 2011 року звернувся до Дубенської районної державної адміністрації з проханням про продовження терміну оренди. 6 травня 2011 року останнім винесено розпорядження про продовження терміну дії такого договору оренди, однак позивач відмовився його укладати, оскільки зазначеним розпорядженням збільшена орендна плата, але користуватися земельними ділянками не припинив, про що ствердив представник позивача в судовому засіданні.

Тобто, представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

24 травня 2011 року державним інспектором відповідача був винесений припис №00000052 в якому зазначено, що позивач використовує земельні ділянки без посвідчення у встановленому законом порядку права власності або права користування землею, що є порушенням ст.125, 126 Земельного Кодексу України та надано термін в 30 днів для усунення порушень земельного законодавства.

23 червня 2011 року позивачем, на виконання припису надано відповідь за № 207 із якої вбачається, що виконати припис можливо лише виключно за умови досягнення домовленостей між сторонами щодо продовження терміну дії договору оренди.

15 липня 2011 року державним інспектором відповідача складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №133, яким встановлено невиконання вимог припису від 24 травня 2011 року № 00000052 та цього ж числа винесений припис №00000080 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства на протязі 30 днів.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст.125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямування на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України від 19.06.2003, № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі Закон №963).

Відповідно до статті 1 Закону № 963, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 2 цього Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення. При цьому, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 5). Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (ст. 9).

Підпунктом 4.1. пункту 4 Порядку, державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Підпунктом 4.2. пункту 4 Порядку встановлено, що при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Згідно підпункту 4.3. пункту 4 Порядку, при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Відповідно до підпунктів 5.1., 5.2. пункту 5 Порядку, при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складається за результатами перевірки: якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства; при усуненні чи не усуненні раніше виявлених порушень у строк, установлений у приписах (у тому числі і в повторно виданих приписах); при неможливості встановити особу порушника.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідачем при винесенні припису повністю дотримані вимоги чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представник позивача не довів ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати не присуджуються. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Дубенський край" у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Комшелюк Т.О.