Постанова № 20243294, 28.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7301/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Чухліб Г.О.,

за участю:

представника позивача - Козачук О.С.,

представника відповідача - Панченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз інвест"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілгаз інвест"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0006762301/2657.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, у періоді що перевірявся, на загальну суму 67322,00 грн, в тому числі за: червень 2010 року - 62350,00 грн; за липень 2010 року - 4972,00 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Техбізнесгруп" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0006762301/2657.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого в червні та липні 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 67322,00 грн. Зазначав, що позивачем у червні та липні 2010 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Техбізнесгруп" віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 67322,00 грн. Разом з тим, актом №178 від 14.07.2010 ТОВ "Техбізнесгруп" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, ТОВ "Техбізнесгруп" не подавало до органів державної податкової служби декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та не включило до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму податку на додану вартість з реалізованих в червні та липні 2010 року паливно-мастильних матеріалів згідно договору №1Т/10 від 28.01.2010 (остання податкова звітність по податку на додану вартість подана за квітень 2010 року). У зв'язку з цим, відповідач вказує на неможливість підтвердити податковий кредит ТОВ "Оілгаз інвест" за червень та липень 2010 року в розмірі 67322,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Техбізнесгруп".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Оілгаз інвест" (ідентифікаційний код 30941278) 11.05.2000 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 18.05.2000, платником податку на додану вартість зареєстрований 22.05.2000 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №24101143).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 11.07.2011 по 22.07.2011 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Оілгаз інвест" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011.

За результатами перевірки податковим органом 05.08.2011 складено акт №5301/23-209/30941278, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, у періоді що перевірявся, на загальну суму 67322,00 грн, в тому числі за: червень 2010 року - 62350,00 грн; за липень 2010 року - 4972,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивачем у червні та липні 2010 року, в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Техбізнесгруп", віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 67322,00 грн.

Разом з тим, ТОВ "Техбізнесгруп", згідно акту №178 від 14.07.2010, було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, ТОВ "Техбізнесгруп" не подавало до органів державної податкової служби декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та не включило до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму податку на додану вартість з реалізованих в червні та липні 2010 року паливно-мастильних матеріалів згідно договору №1Т/10 від 28.01.2010 (остання податкова звітність по податку на додану вартість подана за квітень 2010 року).

За висновком податкового органу, законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є сплата цих сум до бюджету.

У зв'язку з викладеним, податковий орган прийшов до висновку, що неможливо підтвердити податковий кредит позивача за червень та липень 2010 року в розмірі 67322,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Техбізнесгруп".

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними податковим органом в акті №5301/23-209/30941278 від 05.08.2011, направив до Кременчуцької ОДПІ заперечення на вказаний акт (вх. №320511/10/23-213 від 11.08.2011).

Разом з тим, згідно відповіді Кременчуцької ОДПІ від 18.08.2011 висновки акту №5301/23-209/30941278 від 05.08.2011 податковим органом залишені без змін.

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006762301/2657, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 84152,50 грн, в тому числі 67322,00 грн - за основним платежем та 16830,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобовязань з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0006762301/2657.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 19.08.2011 №0006762301/2657, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Техбізнесгруп", в червні та липні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 67322,00 грн, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 28.01.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Техбізнесгруп" (постачальник) укладено договір поставки №1Т/10, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в асортименті, відповідно виставлених рахунків постачальника.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Техбізнесгруп" було виписано податкові накладні №162 від 02.06.2010 на загальну суму 105104,36 грн, в т.ч. ПДВ - 17517,39 грн, №165 від 07.06.2010 на загальну суму 141575,33 грн, в т.ч. ПДВ - 23595,89 грн, №171 від 10.06.2010 на загальну суму 17262,85 грн, в т.ч. ПДВ - 2877,14 грн, №181 від 17.06.2010 на загальну суму 110160,00 грн, в т.ч. ПДВ - 18360,00 грн, №207 від 02.07.2010 на загальну суму 29826,62 грн, в т.ч. ПДВ - 4971,44 грн, видаткові накладні №РН-00162 від 02.06.2010, №РН-00165 від 07.06.2010, №РН-00171 від 10.06.2010, №РН-00181 від 17.06.2010 та №РН-00207 від 02.07.2010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи). Згідно вказаних первинних документів позивачем було придбано у ТОВ "Техбізнесгруп" 76,24 тн газу зрідженого СПБТ.

Дослідивши вказані вище податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (червень-липень 2010 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Техбізнесгруп", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності транспортування товару, представником позивача було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, ліцензію №509361 автоперевізника - ФО-П ОСОБА_3 на право останнього здійснювати внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (дата видачі ліцензії 23.02.2010, строк дії - необмежений), свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, трудові договори між працівником і фізичною особою від 01.02.2005 та 04.05.2010, договір про надання послуг стоянки №01/01-1 від 31.12.2009, свідоцтво про право власності на нерухоме майно (газозаправну станцію), паспорти посудин, що працюють під тиском, висновки експертиз за результатами експертного обстеження посудини, посвідчення якості виготовленої посудини, висновок про результати експертного обстеження автоцистерни, акт контролю газорозподільного лічильного механізму, наказ про прийняття на роботу водія.

Крім того, доказом реальності передачі товару є також складені ТОВ "Техбізнесгруп" та ТОВ "Оілгаз інвест" акти здачі-приймання паливно-мастильних матеріалів по договору №1Т/10 від 28.01.2010 (копії актів наявні в матеріалах справи), відповідно до яких ТОВ "Техбізнесгруп" передав, а ТОВ "Оілгаз інвест" прийняв товар: газ зріджений СПБТ в загальній кількості 76,24 тн.

В ході господарських операцій з придбання у ТОВ "Техбізнесгруп" товару, позивачу були також надані паспорти відповідності на вказаний товар №758, №891, №858 та №784. Як вбачається зі змісту вказаних документів (паспортів), вони були видані ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта".

З огляду на це, в ході судового розгляду справи виникла необхідність в отриманні інформації щодо підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ "Техбізнесгруп" та ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта", у зв'язку з чим на адресу ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" було направлено судовий запит.

20.10.2011 до суду від ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" надійшла відповідь на запит з додатками (первинними документами), згідно змісту яких 01.12.2009 між ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" та ТОВ "Техбізнесгруп" був укладений договір поставки нафтопродуктів, зокрема газу вуглеводного зрідженого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ та марки БТ. На виконання умов даного договору, ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" протягом червня-липня 2010 року поставляло ТОВ "Техбізнесгруп" газ вуглеводний зріджений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ та марки БТ. В підтвердження здійснення поставок вказаного вище газу, ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" надані копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, рахунків-фактур, податкових накладних.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" документи по взаємовідносинах із ТОВ "Техбізнесгруп" свідчать про наявність у останнього реального товару (газу вуглеводного зрідженого паливного для комунально-побутового споживання), який у подальшому був реалізований ТОВ "Оілгаз інвест".

Крім того, ТОВ "Техбізнесгруп" на запит позивача від 12.10.2011 надано копії видаткових та податкових накладних, на підтвердження придбання відповідного об'єму газу зрідженого марки СПБТ у ПП "Гезоілсинтез", який реалізовувався на адресу ТОВ "Оілгаз інвест" 02.06.2010, 17.06.2010 та 02.07.2010.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар, а саме - газ зріджений СПБТ, отримувався уповноваженою особою ТОВ "Оілгаз інвест" ОСОБА_7 на підставі довіреностей №534 від 02.06.2010, № 563 від 17.06.2010 та №548 від 02.07.2010, підписи якої маються також у видаткових накладних.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, а саме, в подальшому даний товар був реалізований ПП "Ажур - М", ПП "Фірма "Юкон", ПП "Є.В.А", ПП "Фавтранс", ПП "Фінансова компанія "Поло", ПП "Торгбудова". Факт реалізації товару вказаним підприємствам підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме, договорами поставки нафтопродуктів, актами здачі-приймання товару, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, довіреностями, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 361 "Контрагенти" за червень та липень 2010 року.

Посилання податкового органу в акті перевірки на той факт, що 14.07.2010 ТОВ "Техбізнесгруп" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість на підставі підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР, як на обставину, що позбавляє позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту червня-липня 2010 року, судом не приймається до уваги, оскільки анулювання свідоцтва відбулося пізніше, ніж здійснювалися господарські операції між позивачем та ТОВ "Техбізнесгруп" (дата останньої господарської операції - 02.07.2010).

З приводу посилань податкового органу на те, що ТОВ "Техбізнесгруп" не подавало до органів державної податкової служби декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та не включило до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму податку на додану вартість з реалізованих в червні та липні 2010 року паливно-мастильних матеріалів згідно договору №ІТ/10 від 28.01.2010, у зв'язку з чим не можливо підтвердити податковий кредит позивача за червень та липень 2010 року у розмірі 67322,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Техбізнесгруп", а також з приводу висновку податкового органу про те, що законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є сплата цих сум до бюджету, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон № 168/97-ВР не встановлює обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

При цьому, суд зазначає, що податковим органом не надано суду доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "Техбізнесгруп" за наслідками господарської операції з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства в результаті чого вказаному підприємству визначені податкові зобов'язання, про що прийняті податкові повідомлення-рішення. Позивачем до матеріалів справи додано заяву ТОВ "Техбізнесгруп" від 15.07.2010 №145 з доказами направлення на адресу Кременчуцької ОДПІ, за змістом якої 15.07.2010 посадова особа Кременчуцької ОДПІ відмовилась прийняти декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, в зв'язку з чим ТОВ "Техбізнесгруп" просить податковий орган прийняти вказану декларацію.

Також судом звернуто увагу на зазначення податковим органом в акті перевірки про те, що неподання ТОВ "Техбізнесгруп" до органів державної податкової служби декларацій з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та не включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми податку на додану вартість з реалізованих в червні та липні 2010 року паливно-мастильних матеріалів, не вплинуло на розмір оподаткованого прибутку підприємства, так як первинні документи, а саме, видаткові накладні на загальну суму 403931,92 грн, в тому числі ПДВ - 67321,86 грн, рахунок-фактура, товаросупроводжувальні документи заповнені належним чином, є в наявності і відображені в бухгалтерському обліку. Тобто реальність господарських операцій Кременчуцькою ОДПІ не заперечується.

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за червень-липень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 67322,00 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0006762301/2657.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз інвест" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 19.08.2011 №0006762301/2657.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз інвест" (код ЄДРПОУ 30941278) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава