Постанова № 20241264, 17.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6971/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

при секретарі Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Божинського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення - рішення №0033701702/11101 від 15 липня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність донарахування відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки податковий кредит сформований в порядку, встановленому Податковим кодексом України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 133 грн. за основним платежем та на 8 783,25 грн. за штрафними санкціями порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 21.11.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 28.11.2005 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 77037013.

На підставі наказу № 3139 від 15.06.2011 року та повідомлення № 5412/Г/17-315 від 15.06.2011 року, яке позивач отримав лише 21.06.2011 року, в період з 15.06.2011 року по 21.06.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності та з питань взаємовідносин суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" (код 36865271) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 4543/17-311/НОМЕР_1 від 29.06.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 35 133 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0033701702/11101 від 15.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 916,25 грн., в тому числі, 35 133 грн. - за основним платежем, 8 783,25 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погодився із податковим повідомленням - рішенням № 0033701702/11101 від 15.07.2011 року, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону України визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.02.2011 року між позивачем (Покупець) та ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" (Постачальник) укладено договір поставки № 9, згідно якого Постачальник (в особі директора ОСОБА_4) бере на себе зобов'язання постачати покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати на умовах передплати лісопродукцію в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абз. 1 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, на підтвердження чого суду надано належним чином оформлені податкові накладні: № 33 від 31.03.2011 року, № 28 від 30.03.2011 року, № 8 від 09.03.2011 року, № 16 від 11.03.2011 року, № 3 від 02.03.2011 року.

На підтвердження, того що вищевказаний договір відбувся позивачем суду надано рахунки № 37 від 02.03.2011 року, №42 від 09.03.2011 року, № 50 від 11.03.2011 року, № 78 від 30.03.2011 року, № 83 від 31.03.2011 року; видаткові накладні № 37 від 02.03.2011 року, № 42 від 09.03.2011 року, № 50 від 11.03.2011 року, № 78 від 30.03.2011 року, № 83 від 31.03.2011 року та товарно-транспортні накладні № 94 від 02.03.2011 року, № 95 від 02.03.2011 року, № 111 від 09.03.2011 року, № 115 від 11.03.2011 року, № 144 від 30.03.2011 року, № 145 від 30.03.2011 року, № 158 від 31.03.2011 року, № 159 від 31.03.2011 року, № 160 від 31.03.2011 року, № 161 від 31.03.2011 року, № 162 від 31.03.2011 року, № 163 від 31.03.2011 року, № 164 від 31.03.2011 року, № 165 від 31.03.2011 року.

Судом встановлено, що транспортування придбаного у ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" товару, згідно умов договору поставки № 9 від 17.02.2011 року, здійснювалось Покупцем, а саме автомобілями КАМАЗ 1989 року випуску (державний номерний знак НОМЕР_2, водій ОСОБА_5.) та Урал 1988 року випуску (державний номерний знак НОМЕР_3, водій ОСОБА_6.). Дані автомобілі, належать на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, НОМЕР_6 (копії наявні в матеріалах справи). Придбання пального здійснювалося за рахунок позивача, на підтвердження чого суду надано фіскальні чеки про придбання дизельного пального.

Водії, згідно вимог пункту 20.1.12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363, при прийнятті на роботу, та періодично під час здійснення перевезень проходили інструктаж з техніки безпеки й особливостей перевезень лісу і пиломатеріалів, що підтверджується показами свідка - ОСОБА_6

В підтвердження того, що придбаний у ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності до суду надано: договір по наданню послуг № 1 від 04.01.2011 року укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та Підприємством Кременчуцької виправної колонії УДДУПВП у Полтавській області (№ 69) (Виконавець), згідно якого замовник замовляє, приймає та оплачує, а "Виконавець" виконує роботи (послуги) на виробничих площах підприємства по виготовленню та зборці піддонів, розпил лісу. Згідно умов договору, Замовник забезпечує Виконавця необхідним інвентарем та матеріалами, сировиною та комплектуючими необхідними для виконання робіт та надання послуг.

Судом встановлено, що придбана позивачем продукція одразу після завантаження перевозилась до Підприємства Кременчуцької виправної колонії УДДУПВП у Полтавській області (№ 69) для розпилу. На підтвердження оплати по вищезазначеному договору позивачем надано платіжне доручення № 75 від 04.04.2011 року.

Після розпилу лісопродукції сировина зберігалася, а в подальшому перероблялася в приміщенні дільниці виготовлення дерев'яних виробів для пакування коліс орендованому у ВАТ "Кременчуцький колісний завод", загальною площею 360 кв.м., яка розташована за адресою м.Кременчук, проїзд Ярославський, 8. На підтвердження вказаної обставини позивачем до суду надано договір оренди майна № 2/10 від 10.12.2009 року та додаткові угоди №1 та №2 до вказаного договору від 28.12.2010 року та 25.02.2011 року відповідно, а також Акт прийому-передачі №1 від 04.01.2010 року.

Також, доказами використання у власній господарській діяльності придбаних у ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" товарів свідчать: накладні № 12 від 04.03.2011 року, № 13 від 14.03.2011 року, № 14 від 18.03.2011 року, № 15 від 28.03.2011 року, № 15а від 31.03.2011 року, № 16 від 11.04.2011 року, № 17 від 18.04.2011 року; рахунки № 12 від 04.03.2011 року, № 14 від 18.03.2011 року, № 13 від 14.03.2011 року, № 15 від 28.03.2011 року, № 15а від 31.03.2011 року, № 16 від 11.04.2011 року, № 17 від 18.04.2011 року; Акти затрат пиломатеріалів і цвяхів на виготовлення упаковки колес по плану виробництва в березні 2011 року та за період з 01 по 18.04.2011 року, що підтверджують факт реалізації ВАТ "Кременчуцький колісний завод", продукції виготовленої позивачем із сировини придбаної у контрагента.

Здійснення оплати по вищевказаним договорам підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 34 від 28.02.2011 року, № 51 від 31.03.2011 року; платіжними дорученнями № 48 від 25.02.2011 року, № 38 від 22.02.2011 року, № 52 від 02.03.2011 року, № 54 від 11.03.2011 року, № 55 від 09.03.2011 року, № 71 від 30.03.2011 року.

З акту перевірки вбачається, що у ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне, торгівельне обладнання.

Підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс".

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

В акті перевірки зазначено, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" та про анулювання його реєстрації 09.06.2011 року.

Проте, факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. У зв'язку з цим, посилання в акті перевірки на анулювання реєстрації контрагента позивача суд вважає безпідставним.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Таким чином, суд вважає, що податковий орган безпідставно та протиправно ставив під сумнів розмір податкового кредиту визначений позивачем у березні 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Кременчук-Нафтотрансервіс".

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0033701702/11101 від 15 липня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2011 року.

Суддя Р.І. Молодецький