Постанова № 20240915, 05.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5861/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Близнюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК НАСА"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК НАСА"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки Акту перевірки є необґрунтованими та упередженими, а підстави, викладені у ньому такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Вказував, що правові взаємовідносини зі спірними контрагентами мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Висновок про ненадання звітності та визнання поданих ними декларацій не є підставою для висновків про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість отриманих від проведених операцій до податкового кредиту, оскільки відсутні норми законодавства, які б покладали на платника податків відповідальність за недотримання вимог закону його контрагентами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. У своїх письмових запереченнях зазначав, що правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення та обґрунтованість висновків, зафіксованих актом перевірки.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Тому суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та за наявними в справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, прийшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК НАСА" 28.02.1997 зареєстровано як юридичну особу, виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, ідентифікаційний код 24567183.

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами найменування юридичної особи із Закритого акціонерного товариства "НАСА" було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК НАСА".

З 17.03.1997 позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (№ 3425); є платником податку на додану вартість з 28.06.1997 року.

В період з 01.12.2010 по 22.12.2010 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТК НАСА" з питань дотримання вимог податкового законодавства, а також валютного та іншого законодавства за період з 01.04.20009 по 19.10.2010. За результатами перевірки 22.12.2010 складено Акт, в якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за період. що перевірявся на загальну суму 3320852,00 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2009 року в сумі 223 221,00 грн; за листопад 2009 року в сумі 476972,00 грн; за грудень 2009 року в сумі 313292,00 грн; за січень 2010 року в сумі 68116,00 грн; за березень 2010 року в сумі 183 124,70 грн, за квітень 2010 року в розмірі 386 336,96 грн, за травень 2010 в розмірі 677 116,86 грн; за червень 2010 року в сумі 96323,00 грн; за липень 2010 року в сумі 366159,00 грн; серпень 2010 року в сумі 232357,00 грн; за вересень 2010 року в сумі 297834,00 грн. На занижену суму податку на додану вартість в розмірі 1246578 грн., в тому числі: за березень 2010 року в сумі 183 124,70 грн, за квітень 2010 року в розмірі 386 336,96 грн, за травень 2010 в розмірі 677 116,86 грн по акту документальної невиїзної перевірки від 29.06.2010 № 3380/15-522/ 24567183 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 00003915570/1/3248.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007962301/0/4633 від 31.12.2010, яким позивачу суму податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 3111411,00 грн, в тому числі: за основним платежем у розмірі 2074274,00 грн, за штрафними (штрафними) санкціями у розмірі 1037137,00 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішеннями про результати розгляду скарг Державної податкової адміністрації в Полтавській області від 15.03.2011 № 583/10/25-016 та Державної податкової адміністрації України від 02.06.2011 № 10214/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення № 0007962301/0/4633 від 31.12.2010 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від № 0007962301/0/4633 від 31 грудня 2010 року, суд виходить з наступного.

Законом України “Про податок на додану вартість” визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що дійсність укладення та виконання угод ТОВ “ТК НАСА” з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лек-Оіл", Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАТРЕЙД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Олив", Товариством з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) "ЮБП-ОІЛ", на підставі яких платником податку сформовано податковий кредит за період, що перевірявся, на загальну суму 2074274,00 грн. Позивачем укладались та виконувались зі вказаними контрагентами угоди купівлі-продажу та поставки паливно-мастильних матеріалів. Вказані операції не суперечать видам діяльності за КВЕД, визначеними за позивачем, а саме, відповідно до Довідки АБ № 288759 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Для підтвердження правомірності включення позивачем витрат на оплату товару ТОВ "Лек-Оіл", ТОВ "НОВАТРЕЙД", ТОВ "Індустрія Олив", ТОВ "ЮБП-ОІЛ" до податкового кредиту документи, оформлені відповідно до вимог законодавства, зокрема, докази на підтвердження факту отримання товарів від контрагентів, зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю платника податку та подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності.

Так, в ході судового розгляду було надано угоди, податкові та видаткові накладні на товари та послуги, податкові декларації, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з рахунків на підтвердження факту оплати товару та його перевезення, акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем не заперечується факт дійсності фінансово-господарських операцій платника, за наслідками яких податковим органом було вчинено оскаржувані донарахування податкових зобовязань.

Також, судом взято до уваги надані представником позивача листи керівників ТОВ "Лек-Оіл", ТОВ "ІНТЕРДНІПРО", ТОВ "Тефія-СК" та інших контрагентів, зазначених в акті перевірки, які були направлені останніми на запити позивача щодо підтвердження фінансово-господарських операцій з даними субєктами господарювання. Також, надано суду докази здачі та прийняття декларацій з ПДВ за відповідні періоди та докази сплати ПДВ контрагентами позивача за відповідні періоди, що спростовує доводи податкового органу, наведені в Акті як підстава для зменшення податкового кредиту та донарахування податкових зобовязань позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу, покладені в основу прийнятого рішення щодо нездачі податкової звітності контрагентами платника податків або неприйняття її податковим органом не відповідають дійсності й спростовуються матеріалами справи.

Непідтверджені належними доказами посилання відповідача на недійсність податкової звітності окремих контрагентів позивача за окремі періоди та на відсутність здачі окремими контрагентами податкової звітності за окремі періоди, по яких вчинено донарахування, як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту платника, суд оцінює критично, оскільки, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Висновки відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту та відповідно його завищення і заниження податкових зобовязань з ПДВ є припущеннями та належним чином не доведені відповідачем і спростовані доказами, наданими позивачем у ході судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК НАСА" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.12.2010 № 0007962301/0/4633, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі у тому числі за основним платежем у сумі 2074274,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1037137,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК НАСА" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 10 жовтня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник