Постанова № 20240099, 10.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7310/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Божинського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0033801702/11343 від 02.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 15 401,00 грн. за основним платежем та 7 700,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього 23 101,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за липень 2010 року в розмірі 5 932,00 грн. та за жовтень 2010 року в розмірі 9 469,00 грн. по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Калісто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креміньтрансбіт" (надалі - ПП "Калісто" та ТОВ "Креміньтрансбіт"). Разом з тим, правомірність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої під час придбання товару у ПП "Калісто" та ТОВ "Креміньтрансбіт" в липні, жовтні 2010 року, підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0033801702/11343 від 02.08.2011 року зазначав, що у перевіряємий період позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 15 401,00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Калісто" та ТОВ "Креміньтрансбіт", оскільки вказані підприємства не мають трудових ресурсів, основних засобів для здійснення господарських операцій. При цьому відповідно до акту перевірки ТОВ "Креміньтрансбіт" № 7/15-322/37015929 від 22.12.2010 року встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого по деклараціях з ПДВ за жовтень 2010 року зменшується сума податкових зобов'язань на 6 878 532,07 грн., та зменшується сума податкового кредиту на 6 876 532,07 грн. За таких обставин позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 101,50 грн., в тому числі за основним платежем - 15 401,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 700,50 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 30.06.2011 року по 06.07.2011 року державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби Калантаєвським В.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) з питання взаємовідносин з ТОВ "Креміньтрансбіт" за період з 01.08.2010 року по 30.11.2010 року та ПП "Калісто" за період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2011 року № 4872/17-311/НОМЕР_1, в якому відображено порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 9 469,00 грн. та за липень 2010 року у сумі 5 932,00 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0033801702/11343 від 02.08.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 101,50 грн., в тому числі за основним платежем 15 401,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 700,50 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням - рішенням № 0033801702/11343 від 02.08.2011 року, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0033801702/11343 від 02.08.2011 року, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон “Про ПДВ”), встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути обєктом оподаткування.

Отже, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Як встановлено судом, позивачем з ПП "Калісто" було укладено договір б/н від 01.07.2010 року, відповідно до умов якого ПП "Калісто" (продавець) зобов`язується поставити у власність ФОП ОСОБА_3 (покупцю) товар (вартість, кількість та базис поставки попередньо обумовлюється сторонами, листом або заявкою, які є невід'ємною частиною договору), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

На виконання умов вказаного договору ПП "Калісто" було видано податкову накладну від 02.07.2010 року № 549 щодо поставки дизельного пального об'ємом 4810 л на загальну суму 35594,00 грн., в тому числі ПДВ 5932, 33 грн.

Актом перевірки від 13.07.2011 року № 4872/17-311/НОМЕР_1 встановлено та підтверджується даними податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2010 року, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товару, придбаного у ПП "Калісто", в розмірі 5 932,00 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції із ПП "Калісто" щодо поставки дизпалива у липні 2010 року позивачем надано суду видаткову накладну № РН-0000548 від 02.07.2010 року, рахунок-фактуру № СФ-0000302 від 02.07.2010 року, товарно-транспортну накладну серія 01ООО від 02.07.2010 року, квитанції до прибуткового касових ордерів, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар.

Також позивач мав господарські операції із придбання дизельного пального із ТОВ "Креміньтрансбіт" у жовтні 2010 року, в ході виконання яких ТОВ "Креміньтрансбіт" видано позивачу податкову накладну № 848 від 11.10.2010 року щодо поставки дизельного пального об'ємом 9090 л. на загальну суму 56812,14 грн., в тому числі ПДВ 9468,69 грн.

Суму ПДВ, сплачену у вартості товару, придбаного у ТОВ "Креміньтрансбіт", в розмірі 9 469,00 грн., позивачем віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано суду видаткову накладну № РН-0000240 від 11.10.2010 року, рахунок-фактуру № СФ-0000240 від 11.10.2010 року, товарно-транспортну накладну серія АВВ № 2 від 11.10.2010 року, квитанції до прибуткового касових ордерів, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар.

Крім того, позивачем надано документи на підтвердження факту подальшого використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "Калісто" дизельного пального (звіти про роботу вантажного автотранспорту за серпень-грудень 2010 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки фактури, ТТН та подорожні листи вантажного автомобіля).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що придбане у ПП «Калісто»та ТОВ «Креміньтрансбіт»дизельне пальне було перевезено на автостоянку, де зберігалося у цистерні, і використовувалося для заправки автомобілів, якими здійснювалися перевезення на замовлення.

Разом з тим, ні свідок ОСОБА_3, ні свідок водій ОСОБА_4 не змогли пояснити, в якому місці ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "Калісто" здійснювали відвантаження дизельного пального ФОП ОСОБА_3.

При цьому у товарно-транспортних накладних серії 01ООО від 02.07.2010 року та серії АВВ № 2 від 11.10.2010 року пункт навантаження визначено загальним чином м. Кременчук.

Таким чином, конкретне місце відвантаження спірними контрагентами дизельного пального в ході розгляду справи судом жодним засобом доказування не встановлено.

При цьому суд бере до уваги, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.09.2011 року № 11193497 ПП «Калісто» на час здійснення господарських операцій із позивачем мало місцезнаходження у м. Харкові.

Актом документальної невиїзної перевірки ПП «Калісто»з питань дотримання податкового законодавства за травень 2010 року, складеним ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 20.12.2010 року № 13362/23-05/24670538, було встановлено, що ПП «Калісто»не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання тощо), для здійснення господарських операцій в обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до довідки з ЄДР від 21.09.2011 року № 11193570 ТОВ «Креміньтрансбіт»на час здійснення господарських операцій із позивачем мало місцезнаходження у м. Кременчуці.

Разом з тим, актом документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ ТОВ «Креміньтрансбіт» за жовтень 2010 року, складеним Кременчуцькою ОДПІ 22.12.2010 року № 7/15-322/37015929, було встановлено, що товариством сформовано податковий кредит із підприємствами, якими у податкових деклараціях ТОВ «Креміньтрансбіт»не відображено, і за таких обставин констатовано порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2., п. 7.5. статті 7 Закону України «Про ПДВ», в результаті чого зменшено по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року суму податкових зобов'язань на 6876532,07 грн. (в тому числі і по ФОП ОСОБА_3- 9468,69 грн.), та суму податкового кредиту на 6876532,07 грн.

Суд також враховує, що дизельне паливо належить до нафтопродуктів.

Наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі Інструкція), вимоги якої є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Із аналізу положень Інструкції, інших законодавчих актів, вбачається, що здійснення відпуску нафти і нафтопродуктів на будь-якій території є неможливим, оскільки місце зберігання і відпуску нафти і нафтопродуктів має відповідати вимогам ДСТУ, зокрема, № 4454, включати необхідні споруди і обладнання, бути розташованим на відповідній відстані від житлових масивів. Згідно матеріалів перевірок податкових органів ПП «Калісто»та ТОВ «Креміньтрансбіт»не мають власних відповідних потужностей, факт посередницької діяльності щодо придбання дизельного пального з метою реалізації його позивачу судом із наданих доказів не встановлено.

Крім того, згідно п. 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як встановлено судом, товарно-транспортні накладні серії 01ООО від 02.07.2010 року та серії АВВ № 2 від 11.10.2010 року в порушення п. 7.5.7. Інструкції не містять номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, густину і температуру, за якої визначалась густина.

Згідно показань свідка водія ОСОБА_4 придбане дизельне пальне не перевірялось на відповідність стандартам.

В ході розгляду справи встановлено, що сертифікати відповідності на дизельне паливо відсутні, що унеможливлює визначити виробника та наступних реалізаторів продукції.

З огляду на викладене, враховуючи матеріали перевірок податкового органу, неможливість із документів та пояснень сторін встановити місце відвантаження дизельного пального та реальність його відвантаження, суд приходить до висновку щодо не підтвердження факту здійснення поставки позивачу дизельного пального саме від ПП "Калісто" та ТОВ «Креміньтрансбіт».

За таких обставин докази подальшого використання позивачем придбаного у ПП «Калісто» та ТОВ «Креміньтрансбіт»дизельного палива у господарській діяльності не можуть бути взяті до уваги, оскільки власне факт поставки вказаного товару цими контрагентами не доведено. Крім того, журнали обліку надходження та відпуску нафтопродуктів згідно Інструкції позивачем не ведуться. Посилання позивача на те, що він є платником єдиного податку, тому не має обов'язку вести вказану документацію, суд оцінює критично, оскільки Інструкцією не встановлено винятків для зазначеної категорії суб'єктів.

Враховуючи те, що судом встановлено, що господарські операції із придбання позивачем дизельного пального у ПП «Калісто»та ТОВ «Креміньтрансбіт» не підтверджуються, відповідні суми ПДВ позивач не мав права включати до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних податкових накладних та інших документів.

Таким чином, висновок перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 15 401,00 грн., є правомірним, а податкове повідомлення-рішення № 0033801702/11343 від 02.08.2011 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 23 101 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем - 15 401,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 700,50 грн., винесено відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2011 року.

СуддяМ.В. Довгопол