Постанова № 20239787, 10.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3687/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Гладкого В.П., Перепелиці В.Ф.,

представника відповідача - Божинського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Козельщинський Райагропостач"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Козельщинський Райагропостач" (далі по тексту - позивач, ВАТ "Козельщинський Райагропостач")19 вересня 2008 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022303/0/519 від 20.02.2008 року, № 0000022303/1/1320 від 22.04.2008 року, № 0000022303/2/2044 від 09.07.2008 року, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 158 829 грн. (в т.ч. 105 886 грн. - основний платіж, 52 943 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ним правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ВО "Техносервіс", включено до складу податкового кредиту за липень - серпень 2006 року суму податку на додану вартість в розмірі 105 886 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ВАТ "Козельщинський Райагропостач" та ВО "Техносервіс" фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи, господарські операції з цими субєктами господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість вважає необґрунтованим та протиправним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року позовні вимоги ВАТ "Козельщинський Райагропостач" задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000022303/0/519 від 20.02.2008 року, № 0000022303/1/1320 від 22.04.2008 року, № 0000022303/2/2044 від 09.07.2008 року (т. І, а.с. 99-104).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року вказану постанову скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено (т. І, а.с. 148-154).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. І, а.с. 198-200).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року справу прийнято до провадження судді Полтавського окружного адміністративного суду Кукоби О.О. (т. І, а.с. 202-203).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (т. І, а.с. 2-6).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т. І, а.с. 56-59) посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого платником податків за липень - серпень 2006 року занижено ПДВ загалом в розмірі 105 886 грн. Зазначав, що податкові накладні, виписані ВО "Техносервіс" в адресу ВАТ "Козельщинський Райагропостач" у липні - серпні 2006 року, оформлені з порушенням порядку їх заповнення, оскільки на даних накладних міститься факсимільний підпис, вони скріплені не основною печаткою обєднання, підпис особи, що склала податкову накладну, не відповідає зразку підпису директора ВО "Техносервіс" Ласкавого Д.А.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відкрите акціонерне товариство "Козельщинський Райагропостач" зареєстроване як юридична особа Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області 30.05.1996 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 128978, номер запису про державну реєстрацію 1 567 120 0000 000051 (т. І, а.с. 183).

Позивач з 08.07.1997 року зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 23677321 (т. І, а.с. 184).

Працівниками Кременчуцької ОДПІ у період з 08.01.2008 року по 04.02.2008 року проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Козельщинський Райагропостач" (код ЄДРПОУ 00906516) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2007 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 169/23-120/00906516 від 05.02.2008 року, в якому вказано на порушення ВАТ "Козельщинський Райагропостач", зокрема, вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого платником податків занижено ПДВ загалом в розмірі 105 886 грн. (в т.ч. за липень 2006 року - в сумі 54 701 грн., за серпень 2006 року - 51 185 грн.) (т. І, а.с. 225-237).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20.02.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022303/0/519, відповідно до якого ВАТ "Козельщинський Райагропостач" визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 158 829 грн. (в т.ч. 105 886 грн. - основний платіж, 52 943 грн. - штрафна (фінансова) санкція) (т. І, а.с. 9).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області та ДПА України його скарги залишено без задоволення (а.с. 24-39), у зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ з метою доведення до відома платника податків нових граничних термінів сплати податкового зобов'язання виносились податкові повідомлення - рішення № 0000022303/1/1320 від 22.04.2008 року, № 0000022303/2/2044 від 09.07.2008 року (а.с. 10-11).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням № 0000022303/0/519 від 20.02.2008 року, № 0000022303/1/1320 від 22.04.2008 року, № 0000022303/2/2044 від 09.07.2008 року, суд зазначає наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

У відповідності до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або датаотримання податкової накладної,що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ВО "Техносервіс", включено до податкового кредиту за липень - серпень 2006 року суму податку на додану вартість в розмірі 105 886 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ВАТ "Козельщинський Райагропостач" податку на додану вартість за липень - серпень 2006 року загалом на 105 886 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування такого висновку перевірки посилалась на те, що податкові накладні, виписані ВО "Техносервіс" в адресу ВАТ "Козельщинський Райагропостач" у липні - серпні 2006 року, оформлені з порушенням порядку їх заповнення, оскільки на даних накладних міститься факсимільний підпис, вони скріплені не основною печаткою обєднання, підпис особи, що склала податкову накладну, не відповідає зразку підпису директора ВО "Техносервіс" Ласкавого Д.А.

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ВО "Техносервіс" (Постачальник) та ВАТ "Козельщинський Райагропостач" (Покупець) 05.01.2005 року укладено договір на поставку нафтопродуктів № 05/01-15 (т. І, а.с. 40-41), відповідно до п. 1.1. якого "предметом даного Договору є поставка Продавцем нафтопродуктів в асортименті. Ціна нафтопродуктів та обєм поставки визначаються у рахунках - фактурах, що виставляються Продавцем після кожної партії відвантаженого товару.".

Дослідивши в судовому засіданні копію даного договору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як слідує з розділу ХІ Договору від імені ВО "Техносервіс" його підписано генеральним директором Ласкавим Д.А. (т. І, а.с. 41). Разом з тим, відповідно до протоколу Загальних зборів засновників ВО "Техносервіс" від 01.03.2005 року Ласкавого Дмитра Анатолійовича призначено на посаду генерального директора ВО "Техносервіс" з 01 березня 2005 року (т. І, а.с. 82). До 01.03.2005 року генеральним директором обєднання був ОСОБА_5.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір поставки нафтопродуктів № 05/01-15 від 05.01.2005 року від імені ВО "Техносервіс" підписано неповноважною особою, у звязку з чим даний договір не може розглядатися як належний доказ у справі.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 передбачено, що первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту в липні - серпні 2006 року суми ПДВ в розмірі 105 886 грн. надано оригінали податкових накладних, що виписані ВО "Техносервіс" в адресу ВАТ "Козельщинський Райагропостач", а саме: № 0859 від 07.07.2006 року на загальну суму 91 603 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 15 267 грн. 25 коп.; № 0893 від 11.07.2006 року на загальну суму 105 530 грн., в т.ч. ПДВ - 17 588 грн. 33 коп.; № 0914.2 від 17.07.2006 року на загальну суму 115 361 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 19 226 грн. 97 коп.; № 0916.1 від 18.07.2006 року на загальну суму 15 712 грн., в т.ч. ПДВ - 2 618 грн. 67 коп.; № 0971 від 02.08.2006 року на загальну суму 17 676 грн., в т.ч. ПДВ - 2 946 грн.; № 01009 від 08.08.2006 року на загальну суму 70 968 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 11 828 грн. 14 коп.; № 01030 від 10.08.2006 року на загальну суму 77 710 грн., в т.ч. ПДВ - 12 951 грн. 67 коп.; № 01049 від 14.08.2006 року на загальну суму 101 721 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ - 16 953 грн. 60 коп.; № 01074 від 17.08.2006 року на загальну суму 19 640 грн., в т.ч. ПДВ - 3 273 грн. 33 коп.; № 01109 від 23.08.2006 року на загальну суму 19 394 грн. 52 коп., в т.ч. ПДВ - 3 232 грн. 42 коп. (т. ІІ, а.с. 47-56).

Зазначені податкові накладні ВАТ "Козельщинський Райагропостач" включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень - серпень 2006 року (т. ІІ, а.с. 8-13).

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищенаведених податкових накладних, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зазначає, що виписані ВО "Техносервіс" податкові накладні формально містять всі реквізити, визначені пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Разом з тим, у відповідності до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Сторонами у справі визнається той факт, що підпис гр. ОСОБА_4 на вищевказаних податкових накладних відтворено за допомогою факсиміле.

Однак, суд наголошує на тому, що ані Законом України "Про податок на додану вартість", ані Порядком заповнення податкової накладної не передбачено можливості відтворенні підпису уповноваженої особи на податковій накладній за допомогою факсиміле. Не передбачено такого порядку підписання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку й вищезгаданим договором поставки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що на податковій накладній, яка відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, не може бути відтворено підпис особи, уповноваженої на її підписання, за допомогою факсиміле.

Аналогічна думка викладена в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 19.03.2004 року № 1699.

Крім того, суд бере до уваги пояснення гр. ОСОБА_4, надані начальнику УПМ ДПА у Полтавській області та в яких зазначено, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ВО "Техносервіс" він не мав, документів податкового та бухгалтерського обліку - не підписував (т. І, а.с. 83).

Посилання представника позивача на те, що у липні 2005 року гр. ОСОБА_4 видано довіреність на право вчиняти юридичні дії від імені ВО "Техносервіс" іншій особі судом оцінюються критично з огляду на те, що за таких обставин, зокрема, у податкових накладних мали б зазначатися прізвище та ініціали такої особи, а не директора ВО "Техносервіс".

Окрім вищенаведеного, суд також вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної та факту оплати товарно-матеріальних цінностей є обовязковими, але не вичерпними підставами для визначення правильності формування податкового кредиту.

Як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Так, суд звертає увагу на положення п. п. 2.2. - 2.4. договору поставки, за змістом яких відвантаження товару здійснюється відповідно до відвантажувальної рознарядки Покупця автомобільним транспортом Постачальника, транспортом Покупця, залізницею по території України або трубопроводом АТ "Укртатнафта"; датою відвантаження товарно-матеріальних цінностей вважається дата їх передачі, що зазначена у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній.

Також, п. 3.1. договору поставки передбачено, що якість товарно-матеріальних цінностей має відповідати ГОСТ і ТУ та у випадках, визначених чинним законодавством, супроводжуватися паспортами якості та/або сертифікатами відповідності продукції, що підлягає обовязковій сертифікації (т. І, а.с. 40).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, транспортування паливно-мастильних матеріалів від ВО "Техносервіс" до ВАТ "Козельщинський Райагропостач" здійснювалося автотранспортом Постачальника.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5 - 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Крім того, суд зазначає, що на момент реалізації контрагентами спірних правовідносин єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів було визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за № 685/3978 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до п. 1 Інструкції її вимоги є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з пп. 4.1.3.38 - 4.1.3.39 Інструкції з прибуттям нафтопродуктів в автоцистерні перевіряється наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред'являється водієм. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом, а нафтопродуктів, розфасованих в тару, - зважуванням або за трафаретами тари (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт.

Разом з тим, на неодноразову вимогу суду (ухвала суду від 06.05.2011 року - т. І, а.с. 202-203, протокольні ухвали суду від 16.06.2011 року - т. ІІ, а.с. 62-63; від 03.10.2011 року - т. ІІ, а.с. 91-92) позивачем до матеріалів справи не надано товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, відвантажувальних рознарядок, актів приймання-передачі ТМЦ, паспортів якості/сертифікатів відповідності.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до п. 5.3. договору поставки витрати щодо доставки товарно-матеріальних цінностей від Постачальника до Покупця відносяться на рахунок Покупця та підлягають додатковій оплаті (т. І, а.с. 40).

Однак, позивачем доказів оплати послуг з доставки паливно-мастильних матеріалів не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ВО "Техносервіс", відсутність дорожніх листів на перевезення вантажів, відсутність доказів про наявність виробничих потужностей підприємства повністю підтверджує безтоварність операцій з постачання нафтопродуктів саме від цього контрагента.

На виконання вимог ч. 4, 5 ст. 11, ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою зясування питання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи ВО "Техносервіс" судом було надіслано запит державному реєстратору з проханням надати довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно вказаного підприємства (т. І, а.с. а.с. 205).

Зі змісту даної довідки судом встановлено, що 07.07.2007 року державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради Донецької області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1 266 117 0007 004876 про державну реєстрації припинення юридичної особи ВО "Техносервіс" у звязку з визнанням його банкрутом (т. І, а.с. 214-216).

Крім того, з Господарського суду Донецької області витребувано копії постанови суду від 26.02.2007 року у справі № 42/33Б, відповідно до якої ВО "Техносервіс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та ухвали суду від 18.06.2007 року у справі № 42/33Б, відповідно до якої затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВО "Техносервіс" (код ЄДРПОУ 23353698) та ліквідовано юридичну особу - банкрут ВО "Техносервіс" (т. І, а.с. 209-212).

З огляду на вищевказане, суд не знаходить підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи Виробничого обєднання "Техносервіс".

Разом з тим, суд наголошує, що за клопотанням представника позивача у справі призначалася судово-економічна експертиза, на вирішення якої було поставлено наступні запитання: 1) чи підтверджуються матеріалами справи висновки Кременчуцької ОДПІ, викладені в акті перевірки № 169/23-120/00906516 від 05.02.2008 року, щодо заниження Відкритим акціонерним товариством "Козельщинський Райагропостач" податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 54 701 грн. та за серпень 2006 року на суму 51 185 грн.; 2) чи підтверджується матеріалами справи рух товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів), що постачалися Відкритому акціонерному товариству "Козельщинський Райагропостач" Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" відповідно до договору на поставку нафтопродуктів № 05/01-15 від 05.01.2005 року від постачальника до кінцевих споживачів.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 7210 від 14.09.2011 року "в обсязі наданих документів, в межах компетенції експерта-економіста, висновки Кременчуцької ОДПІ, викладені в акті перевірки № 169/23-120/00906516 від 05.02.2008 року, щодо заниження ВАТ "Козельщинський Райагропостач" податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 54 701 грн. та за серпень 2006 року на суму 51 185 грн. документально не підтверджені" (т. ІІ, а.с. 75-83).

Зі змісту висновку слідує, що при дослідженні вказаного питання судовим експертом фактично враховано лише наявність у справі податкових накладних, що виписані ВО "Техносервіс" в адресу ВАТ "Козельщинський Райагропостач" та на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту віднесено спірні суми податку на додану вартість.

Таким чином, суд, беручи до уваги те, що в ході розгляду справи не встановлено факту передачі паливно-мастильних матеріалів від Постачальника до Покупця та доведено безтоварність господарських операцій з поставки нафтопродуктів, враховуючи положення ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновок експерта для суду не є обовязковим, не приймає висновок експерта в частині щодо недоведеності доводів Кременчуцької ОДПІ про заниження ВАТ "Козельщинський Райагропостач" податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 54 701 грн. та за серпень 2006 року на суму 51 185 грн. як належний доказ у справі.

Відповідно до п. 2 висновку експерта "в обсязі наданих документів, в межах компетенції експерта-економіста, встановити рух товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів), що постачались ВАТ "Козельщинський Райагропостач" ВО "Техносервіс" відповідно до договору на поставку нафтопродуктів № 05/01-15 від 05.01.2005 року від постачальника до кінцевих споживачів без проведення ревізійних дій не надається можливим" (т. ІІ, а.с. 83).

Суд зазначає, що позивачем як доказ використання придбаних ПММ у власній господарській діяльності до матеріалів справи надано звіт про партії товарів за період з 01.07.2006 року по 30.09.2006 року (т. ІІ, а.с. 3-7).

Дослідивши в судовому засіданні даний звіт, суд вважає за необхідне вказати, що з його змісту неможливо встановити факт приналежності реалізованих в адресу третіх осіб паливно-мастильних матеріалів до тих, що начебто були придбані ВАТ "Козельщинський Райагропостач" у ВО "Техносервіс", а відтак, згаданий документ не можу слугувати належним доказом у справі.

Окрім того, оцінивши, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та проаналізувавши зміст договору поставки № 05/01-15 від 05.01.2005 року, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини пятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищезгаданий договір поставки є нікчемним в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновку Кременчуцької ОДПІ щодо заниження позивачем податку на додану вартість за липень - серпень 2006 року загалом в сумі 105 886 грн.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відтак, спірними податковими повідомлення-рішеннями до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 52 943 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень № 0000022303/0/519 від 20.02.2008 року, № 0000022303/1/1320 від 22.04.2008 року, № 0000022303/2/2044 від 09.07.2008 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 82, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Козельщинський Райагропостач"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба