Постанова № 20239776, 10.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7174/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Гончарова А.В.,

представника відповідача - Смик В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий врожай"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедрий врожай" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Щедрий врожай")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 року № 0001322310, № 0001332310.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження ТОВ "Щедрий врожай" податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 885 грн. та податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 708 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (договором, податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 4-6).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення ТОВ "Щедрий врожай" вимог пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження товариством податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 885 грн. та пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Щедрий врожай" завищено податковий кредит за серпень 2010 року в сумі 708 грн. (а.с. 42-44). При цьому, наголошував на нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Ларен" та ТОВ "Щедрий врожай".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедрий врожай" зареєстроване як юридична особа 22.03.2010 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, свідоцтво про державну реєстрації серії А00 № 791650, номер запису про державну реєстрацію 1 588 102 0000 009032 (а.с. 55).

Позивача взято на податковий облік ДПІ у м. Полтаві 23.03.2010 року за № 54338 (а.с. 56), відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100282184 ТОВ "Щедрий врожай" є платником ПДВ з 05.05.2010 року (а.с. 57).

ДПІ у м. Полтаві 27.07.2011 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Щедрий врожай" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Ларен" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 6129/23-5/36514771 від 27.07.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження товариством податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 885 грн. та пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Щедрий врожай" завищено податковий кредит за серпень 2010 року в сумі 708 грн. (а.с. 10-20).

На підставі висновків даного акту перевірки ДПІ ум. Полтаві 09.08.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001322310, відповідно до якого ТОВ "Щедрий врожай" збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств загалом в сумі 1 106 грн. 25 коп. (в т.ч., 885 грн. - основний платіж, 221 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція) (а.с. 8);

- № 0001332310, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 885 грн. (в т.ч., 708 грн. - основний платіж, 177 грн. - штрафна (фінансова) санкція) (а.с. 9).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 09.08.2011 року № 0001322310, № 0001332310 слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закону № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

У відповідності до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або датаотримання податкової накладної,що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що ТОВ "Щедрий врожай" за серпень 2010 року в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання товарно-матеріальних цінностей (засоби захисту рослин) у ТОВ "Ларен" (код ЄДРПОУ 36984626).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних ТМЦ в сумі 3 540 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних ТМЦ, в розмірі 708 грн.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток за серпень 2010 року в сумі 885 грн. та завищення податкового кредиту за вказаний період в сумі 708 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що перевіркою ТОВ "Щедрий врожай" не підтверджено факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Продавця до Покупця, у звязку з чим договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ "Ларен" та ТОВ "Щедрий врожай", є нікчемним в силу закону.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам ДПІ у м. Полтаві та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Ларен" (Продавець) та ТОВ "Щедрий врожай" (Покупець) 21.07.2010 року укладено договір купівлі - продажу № 10/7, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобовязується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (а.с. 80-81).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що одночасно з передачею товару Продавець зобовязаний передати Покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару, податкову накладну, видаткову (відвантажувальну) накладну (а.с. 80).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів справи надано належним чином оформлені та завірені копії: податкових накладних № 015 від 10.08.2010 року на загальну суму 3 312 грн. (в т.ч. ПДВ - 552 грн.), № 018 від 18.08.2010 року на загальну суму 936 грн. (в т.ч., ПДВ - 156 грн.); накладних № 015 від 10.08.2010 року на загальну суму 3 312 грн. (в т.ч. ПДВ - 552 грн.), № 018 від 18.08.2010 року на загальну суму 936 грн. (в т.ч., ПДВ - 156 грн.) (а.с. 58-60).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копії сертифікатів якості, що видані ЗАТ "Альфахімгруп" на засоби захисту рослин, що придбавалися ТОВ "Щедрий врожай" у ТОВ "Ларен" (а.с. 86-87).

Оплата товарно-матеріальних цінностей проведена в повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Ларен" у банку, що підтверджується банківською випискою (а.с. 95).

Зважаючи на незначні обсяги придбаних товарів та беручи до уваги, що договором купівлі-продажу не визначено порядок доставки ТМЦ від Продавця до Покупця, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що транспортування товарно-матеріальних цінностей відбувалося власним автотранспортом директора ТОВ "Щедрий врожай" (а.с. 96).

Як встановлено судом, придбані товарно-матеріальні цінності в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їх продажу іншим контрагентам.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ одним з видів господарської діяльності ТОВ "Щедрий врожай" за КВЕД є: 51.55.0 "Оптова торгівля хімічними продуктами" (а.с. 37).

Представником позивача до матеріалів справи долучено копію ліцензії Міністерства аграрної політики України, що видана ТОВ "Щедрий врожай" на право зайняття діяльністю з оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами (а.с. 88).

Окрім того, в матеріалах справи наявні копії податкових та видаткових накладних, відповідно до яких позивач реалізував засоби захисту рослин "Отаман", "Джин" в адресу ЗАТ "Полтавська птахофабрика" та ТОВ "Дніпро" (а.с. 61-64). Факт оплати вказаних ТМЦ даними контрагентами підтверджується банківською випискою (а.с. 95).

Відтак, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з купівлі - продажу засобів захисту рослин, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість в сумі 708 грн. та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Отже, вищезазначене в своїй сукупності дає підстави стверджувати, що ТОВ "Щедрий врожай" правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 3 540 грн. та зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ, що сплачена ним в ціні придбаних ТМЦ, в розмірі 708 грн.

Що стосується посилань ДПІ у м. Полтаві на нікчемність договору купівлі-продажу № 10/7 від 21.07.2010 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Щедрий врожай" та ТОВ "Ларен" на підставі договору купівлі-продажу № 10/7 від 21.07.2010 року.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Посилання ДПІ у м. Полтаві на акт перевірки ТОВ "Ларен", відповідно до якого встановлено порушення останнім ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, що мають ознаки нікчемності, як на підставу для донарахування позивачу грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість судом оцінюються критично, оскільки чинне законодавство України не ставить право добросовісного платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від дотримання норм податкового законодавства контрагентом такого платника податку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки податкової інспекції про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження товариством податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 885 грн. та пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Щедрий врожай" завищено податковий кредит за серпень 2010 року в сумі 708 грн., здійснені при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України і фактичних обставин справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а отже - правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій за договором купівлі - продажу та факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, а відтак ТОВ "Щедрий врожай" доведено правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум податку.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий врожай"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001322310 від 09.08.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001332310 від 09.08.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий врожай" (код ЄДРПОУ 36984390) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба