Постанова № 20239762, 10.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7561/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Дігтярь Л.А.,

представника відповідача - Серкова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Магніт плюс"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Магніт плюс" (далі по тексту - позивач, ПП "Магніт плюс")16 вересня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2011 року № 0001552310, № 0001562310.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок ДПІ у м. Полтаві щодо заниження ПП "Магніт плюс" податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн. та податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 3-6).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення ПП "Магніт плюс" вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн. (а.с. 48-52). Зазначав, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року встановлено факт фіктивної діяльності ПП "Флоратекс".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Магніт плюс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14.06.2004 року (а.с. 20 - зворот).

Сторонами не заперечується той факт, що позивач є платником податків та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Працівниками ДПІ у м. Полтаві 25.08.2011 року проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Магніт плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Флоратекс" (код ЄДРПОУ 32528749) за період з 01.01.2008 року по 321.12.2008 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 6516/23-5/32996140 від 25.08.2011 року, в якому вказано на порушення ПП "Магніт плюс" вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн. (а.с. 11-17).

На підставі висновків даного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 08.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001552310, відповідно до якого ПП "Магніт плюс" збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 393 грн. (в т.ч., 314 грн. - основний платіж, 79 грн. - штрафна (фінансова) санкція) (а.с. 37);

- № 0001562310, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 314 грн. (в т.ч., 251 грн. - основний платіж, 63 грн. - штрафна (фінансова) санкція) (а.с. 36).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 08.09.2011 року № 0001552310, № 0001562310 слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

У відповідності до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або датаотримання податкової накладної,що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що ПП "Магніт плюс" у грудні 2008 року в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання товарно-матеріальних цінностей (соди харчової вагової) у ПП "Флоратекс" (код ЄДРПОУ 32528749).

За наслідками здійснення даної господарської операції позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей в сумі 1 256 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарів, в розмірі 251 грн.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн. та податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року встановлено факт фіктивної діяльності ПП "Флоратекс", а відтак первинні документи, що надані таким контрагентом позивачу в межах здійснення господарських операцій не несуть доказового змісту та не можуть бути підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам ДПІ у м. Полтаві та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ПП "Магніт плюс" у грудні 2008 року придбано товарно-матеріальні цінності (сода харчова вагова) у ПП "Флоратекс" на загальну суму 1 508 грн. (в т.ч. ПДВ - 251 грн. 33 коп.) без укладення письмового договору поставки.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії податкової накладної № 0000683 від 24.12.2008 року, видаткової накладної № ФЛ-000643 від 24.12.2008 року, рахунку-фактури № ФЛ-0000622 від 23.12.2008 року, виписки Полтавської філії АБ "Київська Русь" (а.с. 27, 33).

Дослідивши в судовому засіданні вказані документи судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року від ПП "Магніт плюс" витребувано докази транспортування товарно-матеріальних цінностей (договір про надання транспортно-експедиційних послуг, товарно-транспортну накладну).

Однак, позивачем вимоги ухвали суду не виконано, зазначених доказів до суду не надано.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III оформлення товарно-транспортної накладної є обовязковою умовою при здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5 - 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, доставка товарно-матеріальних цінностей від ПП "Флоратекс" до ПП "Магніт плюс" здійснювалася ТОВ "Експрес-сервіс авто" відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б підтверджували зазначені доводи представника.

При цьому, суд не приймає до уваги як належні докази у справі копії рахунку № 1017/2 від 26.12.2008 року та акта виконання транспортно-експедиційних послуг від 26.12.2008 року, оскільки з їх змісту неможливо встановити факт транспортування товарно-матеріальних цінностей саме від ПП "Флоратекс" (а.с. 30).

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортної накладної та дорожнього листа на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ПП "Флоратекс" до ПП "Магніт плюс", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданої господарської операції.

Посилання позивача на те, що придбаний у ПП "Флоратекс" товар (сода харчова вагова) в подальшому реалізований ПП "Магніт плюс" в адресу СПД ОСОБА_3 судом оцінюються критично з огляду на те, що зі змісту наданих первинних документів (податкова та видаткова накладна, довіреність) не видається можливим встановити факт продажу позивачем саме тих товарно-матеріальних цінностей, що придбані ним у ПП "Флоратекс" (а.с. 28-29).

Окрім вищезгаданого, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що вироком Святошинського районного суду м. Києва у справі 1-130/2011 від 20.05.2011 року гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: щодо створення та придбання субєктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, ПП "Флоратекс" (а.с. 76-80).

Так, у даному вироку зазначено, що гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створили мережу фіктивних підприємств, за допомогою яких отримували кошти за послуги з переведення безготівкових коштів у готівку. З даною метою, гр. ОСОБА_5 на імя своєї дружини було придбано ПП "Флоратекс", що фактичної господарської діяльності не здійснювало, а являлося лише транзитним підприємством при перерахуванні готівкових коштів з одного банківського рахунка на інший (а.с. 78).

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2008 року в сумі 314 грн. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 251 грн.

У відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 08.09.2011 року № 0001552310, № 0001562310. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ у м. Полтаві норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Полтаві приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Магніт плюс"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба