Постанова № 20239529, 05.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5665/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника відповідача - Кадишевої О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Індустріал-Кремінь"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування наказу, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2011 року Приватне підприємство "Індустріал-Кремінь"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки щодо правомірності декларування показників по декларації з ПДВ за грудень 2010 року, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0005402301/1966(з урахуванням заяви про уточнення та доповнення позовних вимог /а.с. 124-127/).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки Акту перевірки від 06 квітня 2011 року №1898/23-209/36670775 є необґрунтованими та упередженими і такими, що не відповідають нормам Конституції України та чинного законодавства, а проведення документальної позапланової невиїзної перевірки порушує законні права та інтереси підприємства. Вказував, що правові взаємовідносини Позивача з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Висновок про нікчемність угод з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" , яку перевіряючіповязують з безтоварністю операцій є помилковим, оскільки зміст договорів, укладених з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки.Контрагент позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" на момент укладення договору та складання податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїх письмових запереченнях зазначав, що контрагент позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" у грудні 2010 року мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-капітал" та з ТОВ "Компанія "Відродження", у яких відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73329,31 грн., в тому числі 58663,45 грн. за основним платежем, 14665,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Крім того, вказував, що дії посадових осіб Кременчуцької ОДПІ щодо проведення перевірки є правомірними, а тому підстав для скасування наказу про її проведення не має.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Індустріал-Кремінь" зареєстроване як юридична особа 29 вересня 2009 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 36670775, про що видане свідоцтво серії А01 №359520, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 71/.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 12 жовтня 2009 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100249414 серії НБ №138804 /а.с. 72/.

У період з 01 квітня 2011 року по 05 квітня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Індустріал-Кремінь" з питань взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 06 квітня 2011 року №1898/23-209/36670775 /а.с. 101-112/, в якому зафіксовано порушення підпункту 7.2.1, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ на загальну суму 58663,45 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 58663,45 грн.

Відповідно висновків акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що контрагент позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", які не мають трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0005402301/1966, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73329,31 грн., в тому числі 58663,45 грн. за основним платежем, 14665,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 7/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку правомірності проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 78.4. статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2. статті 79 цього ж Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, на підставі пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України з метою перевірки ПП "Індустріал-Кремінь" (код 36670775) по питанню взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (код 37261004) за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2011 року начальником Кременчуцької ОДПІ видано наказ від 01 квітня 2011 року №1501 про проведення позапланової невиїзної перевірки /а.с. 113/.

Про проведення перевірки ПП "Індустріал-Кремінь" дізналося 01 квітня 2011 року згідно повідомлення від 01 квітня 2011 року №12223/10/23-212 /а.с. 114/ та Наказу від 01 квітня 2011 року №1501, копії яких вручені під розписку уповноваженій особі позивача.

Крім того, доводи позивача про неповідомлення ПП "Індустріал-Кремінь" про проведення перевірки суд оцінює критично з огляду на те, що на виконання вимоги відповідача про надання документів згідно повідомлення від 01 квітня 2011 року №12223/10/23-212, позивачем надіслано лист від 08 квітня 011 року №76, відповідно до якого позивач підтверджує взаємовідносини з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" в грудні 2010 року та надає на перевірку копії податкових та видаткових накладних /а.с. 48/.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачу було відомо про проведення перевірки, а надання ним на вимогу податкового органу документів, необхідних для її проведення свідчить про відсутність сумнівів стосовно легітимності перевірки у ПП "Індустріал-Кремінь".

Згідно пункту 86.4. статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

У зв'язку з відмовою посадових осіб підприємства позивача від підписання акта перевірки та на підставі пункту 86.4. статті 86 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 06 квітня 2011 року №417 /а.с. 41/.

Крім того, судом встановлено, що Акт перевірки від 06 квітня 2011 року №1898/23-209/36670775 надіслано 06 квітня 2011 року на адресу ПП "Індустріал-Кремінь", який в подальшому повернуто відділенням поштового зв'язку 10 травня 2011 року у зв'язку із неможливістю вручення підприємству, що підтверджується листом Полтавської дирекції Центру поштового зв'язку №2 від 08 червня 20011 року №5-БС-644-646 /а.с. 47/.

З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що наказ від 01 квітня 2011 року №1501 про проведення позапланової невиїзної перевірки видано на підставі норм чинного законодавства, а перевірка підприємства позивача проведена на підставі та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 15 червня 2011 року №0005402301/1966, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (Постачальник) та ПП "Індустріал-Кремінь" (Покупець) укладено договір поставки від 25 жовтня 2010 року №25/110-2010 /а.с. 157-158/, предметом якого є наступне: Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити відповідно до умов цього Договору Бікроеласт ЄКП сланець сірий, Бікроеласт ЄКП, Техноєласт міст Б, Бітум дорожній БНД 60/9 та ін. продукцію, іменовані надалі Товар. Ціна, кількість, асортимент та якість Товару визначаються в товарних накладних, рахунках-фактурах та інших додатках до цього Договору /підпункт 1.1. Договору/.

Згідно з підпунктом 2.1. Договору кількість Товару, що поставляється, визначається у відповідних додаткових протоколах, товарних накладних, рахунках-фактурах та інших документах, що є невід'ємними додатками до цього Договору. Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам і іншим параметрам, погодженим сторонами і підтверджуватися належним товаросупроводжувальним документом /пункт 2.2. Договору/.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна кожної позиції Товару, що поставляється, визначається у відповідних специфікаціях, рахунках-фактурах і інших документах, що є невід'ємними додатками до цього Договору. Ціна кожної позиції Товару, що поставляється, містить у собі податок на додану вартість /пункт 3.2. Договору/.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", позивачу виписано наступні документи:

- податкову накладну від 16 грудня 2010 року №328 на загальну суму 67164,00 грн., в тому числі ПДВ 11194,00 грн. /а.с. 161/, видаткову накладну від 16 грудня 2010 року №СНП-000248 на загальну суму 67164,00 грн., в тому числі ПДВ 11194,00 грн. /а.с. 159/, рахунок-фактуру від 16 грудня 2010 року №СНП-000138 на загальну суму 67164,00 грн., в тому числі ПДВ 11194,00 грн. /а.с. 160/;

- податкову накладну від 29 грудня 2010 року №379 на загальну суму 284816,68 грн., в тому числі ПДВ 47469,45 грн. /а.с. 164/, видаткову накладну від 29 грудня 2010 року №СНП-000265 на загальну суму 284816,68 грн., в тому числі ПДВ 47469,45 грн. /а.с. 162/, рахунок-фактуру від 29 грудня 2010 року №СНП-000155 на загальну суму 284816,68 грн., в тому числі ПДВ 47469,45 грн. /а.с. 163/.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Суд зауважує, що вищеперелічені документи під час проведення перевірки податковим органом взагалі не досліджувалися та не були взяті до уваги.

Із письмових пояснень позивача, копій договорів, податкових накладних, рахунків-фактури, специфікацій, банківських виписок, товарно-транспортних накладних судом встановлено, що придбаний у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товар використаний позивачем для продажу його третім особам, з метою отримання прибутку /а.с. 167-201/.

Суд звертає увагу, що відповідачем достовірність записів в первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону, товарність (реальність) поставок під сумнів не ставляться.

Законом України “Про податок на додану вартість” визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" на виконання вищенаведених договірних відносин видало ПП "Індустріал-Кремінь" податкові накладні, які досліджені судом та залучені до матеріалів справи. Судом встановлено, що вказані податкові накладні оформлені згідно із вимогами підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підписані та скріплені печатками контрагента позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (ідентифікаційний код 37261004), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з ЄДР та було зареєстроване платниками ПДВ, що не заперечується позивачем та не спростовано відповідачем.

Судом досліджені та залучені до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, які підтверджують факт отримання ПП "Індустріал-Кремінь" одержаного від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товару за вищенаведеними податковими накладними.

Крім того, з метою дослідження кінцевої ланки даного ланцюгу правовідносин та підтвердження факту використання позивачем придбаного у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товару, саме у власній господарській діяльності, судом витребувані та досліджені копії договорів, податкових накладних, рахунків-фактури, специфікацій, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, із яких встановлено факт подальшої реалізації придбаного товару суб'єктам господарювання.

Слід зазначити, що Закон України “ Про податок на додану вартість” не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в акті наступним чином. Податковий орган посилається на те що ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", у яких відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що для ПП "Індустріал-Кремінь" господарські операції між ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" та ПП "Нафта-Капітал", ТОВ "Компанія "Відродження" несуть податкову вигоду, оскільки підприємство позивача є кінцевим вигодонабувачем.

При цьому, в тексті Акту перевірки відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку ПП "Індустріал-Кремінь" та його контрагентом ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не мали реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача за грудень 2010 року за результатами господарських операцій з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" на суму ПДВ 58663,45 грн. позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними, рахунками-фактурами), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”. Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність договору позивача з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Суд звертає увагу на те, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір позивача з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

Також, суд, критично оцінює доводи відповідача, що підприємство-контрагент позивача створено саме з метою надання послуг по переведенню грошових коштів у тіньовий обіг, тому укладений договір поставки є нікчемним, оскільки суду не надано доказів на підтвердження зазначених тверджень, зокрема рішень суду.

Посилання відповідача на те, що ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-Капітал", ТОВ "Компанія "Відродження" не є підтвердженням недійсності укладеної угоди між позивачем та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, взаємозв'язку між ПП "Нафта-Капітал", ТОВ "Компанія "Відродження" та підприємством позивача.

Суд, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 58663,45 грн. у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ з отриманих послуг продажу товарів відПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Індустріал-Кремінь" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним та скасування наказу, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 15.06.2011 №0005402301/1966.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Індустріал-Кремінь" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник