Постанова № 20239467, 07.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7425/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Візір О.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Українське зерно")12 вересня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001492301 від 06.07.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року відповідачем встановлено порушення товариством, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Українське зерно" начебто занижено податок на прибуток загалом в сумі 261 345 грн. 80 коп. Висновки податкової інспекції позивач вважає помилковими, оскільки право на формування валових витрат підтверджується належним чином оформленими первинними документами (договорами, податковими та видатковими накладними, складськими квитанціями та платіжними документами).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (т. І, а.с. 3-16).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т. ІІ, а.с. 1-3) посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого платником податків занижено податок на прибуток загалом на суму 261 345 грн. 80 коп. Зазначав, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Альянс-Співдружність" до ТОВ "Українське зерно". Крім того, посилався на нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстроване як юридична особа 14.07.1998 року розпорядженням виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави, номер запису про державну реєстрацію 1 588 105 0001 000083 (т. І, а.с. 209).

Позивач є платником податку на прибуток на загальних підставах, взятий на податковий облік ДПІ у м. Полтаві 15.07.1998 року за № 4028 (т. І, а.с. 28).

Працівниками ДПІ у м. Полтаві з 11.04.2011 року по 26.05.2011 року проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 5476/23-2/30044094 від 24.06.2011 року (далі по тексту - акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ТОВ "Українське зерно" занижено податок на прибуток загалом в розмірі 261 345 грн. 80 коп., в т.ч.: за ІІ квартал 2010 року в сумі 15 747 грн. 60 коп., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 68 083 грн. 50 коп., за ІV квартал 2010 року в сумі 177 514 грн. 70 коп., (т. І, а.с. 27-90).

На підставі даного висновку акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 06 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492301, відповідно до якого ТОВ "Українське зерно" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" в сумі 326 682 грн. 25 коп. (в т.ч. 261 345 грн. 80 коп. - основний платіж, 65 336 грн. 45 коп. - штрафна (фінансова) санкція) (т. І, а.с. 17).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню № 0001492301 від 06.07.2011 року необхідно зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що до складу валових витрат (рядок 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)") декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2010 року позивачем віднесено вартість придбаних у ТОВ "Альянс-Співдружність" товарно-матеріальних цінностей загалом в сумі 62 990 грн. 66 коп.

Так, між ТОВ "Українське зерно" (Покупець) та ТОВ "Альянс-Співдружність" (Постачальник) 31.08.2010 року укладено договір поставки № 31/08/10кНС (т. І, а.с. 91-92), відповідно до п. 1.1. якого "Постачальник зобовязується передати у власність Покупця кукурудзу, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором".

Пунктом 3.8. Договору визначено, що "Постачальник надає Покупцю наступні документи на товар: рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладну, сертифікат якості" (т. І, а.с. 91).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів справи долучено копії: податкових накладних № 26 від 31.08.2010 року, № 27 від 31.08.2010 року (т. І, а.с. 99); видаткових накладних № 26 від 31.08.2010 року, № 27 від 31.08.2010 року (т. І, а.с. 93-94); рахунків-фактур № 26 від 31.08.2010 року, № 27 від 31.08.2010 року (т. І, а.с. 95-96).

Як слідує з копій договору та первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, від імені ТОВ "Альянс-Співдружність" вони підписані директором ОСОБА_3

Разом з тим, суд зазначає, що вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 12.04.2011 року у справі № 1-36/11 гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 ч. 2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України (т. ІІ, а.с. 18-19).

При цьому, у мотивувальній частині вироку, зокрема, зазначено, що "з червня 2010 року по вересень 2010 року ОСОБА_3, будучи службовою особою, завідомо знаючи, що він, як директор ТОВ "Альянс-Співдружність", будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин з іншими субєктами підприємницької діяльності не мав, товарів (робіт, послуг) не придбавав та нікому не реалізовував, умисно, з метою прикриття незаконної діяльності, засвідчив своїм підписом наступні документи: первинні бухгалтерські документи, складені від імені ТОВ "Альянс-Співдружність" в адресу ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094): договір поставки № 31/08/10кНС від 31.08.2010 р., видаткові накладні № 27 від 31.08.2010 р., № 26 від 31.08.2010 р., податкові накладні № 27 від 31.08.2010 р., № 26 від 31.08.2010 р., рахунок-фактуру № 26 від 31.08.2010 р.; після чого передав зазначені документи невстановленій досудовим слідством особі для їх використання з метою незаконного формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ "Українське зерно" (т. ІІ, а.с. 93-94).

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено вину директора ТОВ "Альянс-Співдружність" у складенні первинних документів бухгалтерського обліку від імені даного товариства без реальної мети здійснення господарських операцій, суд вважає правомірним висновок ДПІ у м. Полтаві про завищення позивачем валових витрат за ІІ квартал 2010 року в сумі 62 990 грн. 66 коп.

З матеріалів адміністративної справи судом також встановлено, що до складу валових витрат (рядок 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)") декларацій з податку на прибуток за ІІІ-ІV квартали 2010 року позивачем віднесено вартість придбаних у ТОВ "Агровест УК" товарно-матеріальних цінностей в сумі 272 334 грн. 20 коп. та 710 058 грн. 90 коп. відповідно.

Так, між ТОВ "Українське зерно" (Покупець) та ТОВ "Агровест УК" (Постачальник) 01.10.2009 року укладено договір поставки № 01/10/09 Н.Г (т. І, а.с. 103-104), відповідно до п. 1.1. якого "Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором ".

Пунктом 3.4. Договору визначено, що "Постачальник надає Покупцю наступні документи на товар: рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладну, сертифікат якості" (т. І, а.с. 103).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів справи долучено копії:

- податкових накладних: № 1091 від 01.09.2010 року (т. І, а.с. 134), № 2091 від 02.09.2010 року (т. І, а.с. 132), № 6092 від 06.09.2010 року (т. І, а.с. 126), № 2101 від 02.10.2010 року (т. І, а.с. 130), № 5103 від 05.10.2010 року (т. І, а.с. 128), № 6102 від 06.10.2010 року (т. І, а.с. 118), № 7103 від 07.10.2010 року (т. І, а.с. 116), № 8101 від 08.10.2010 року (т. І, а.с. 114), № 9101 від 09.10.2010 року (т. І, а.с. 112), № 11102 від 11.10.2010 року (т. І, а.с. 110), № 12102 від 12.10.2010 року (т. І, а.с. 124), № 14103 від 14.10.2010 року (т. І, а.с. 122), № 16101 від 16.10.2010 року (т. І, а.с. 108), № 18106 від 18.10.2010 року (т. І, а.с. 106), № 20103 від 20.10.2010 року (т. І, а.с. 120);

- видаткових накладних: № РН-01091 від 01.09.2010 року (т. І, а.с. 133), № РН-02091 від 02.09.2010 року (т. І, а.с. 131), № РН-06092 від 06.09.2010 року (т. І, а.с. 125), № РН-02101 від 02.10.2010 року (т. І, а.с. 129), № РН-05103 від 05.10.2010 року (т. І, а.с. 127), № РН-06102 від 06.10.2010 року (т. І, а.с. 117), № РН-07103 від 07.10.2010 року (т. І, а.с. 115), № РН-08101 від 08.10.2010 року (т. І, а.с. 113), № РН-09101 від 09.10.2010 року (т. І, а.с. 111), № РН-11102 від 11.10.2010 року (т. І, а.с. 109), № РН-12102 від 12.10.2010 року (т. І, а.с. 123), № РН-14103 від 14.10.2010 року (т. І, а.с. 121), № РН-16101 від 16.10.2010 року (т. І, а.с. 107), № РН-18106 від 18.10.2010 року (т. І, а.с. 105), № РН-20103 від 20.10.2010 року (т. І, а.с. 119).

При цьому, відповідно до умов Договору на кожну партію поставки товарно-матеріальних цінностей Постачальник складає або акт приймання-передачі товару, або видаткову накладну.

За таких обставин, оскільки видаткові накладні, виписані ТОВ "Агровест УК" в адресу ТОВ "Українське зерно", містять вичерпну інформацію щодо змісту господарських операцій, акт приймання-передачі товару сторонами не складався та не підписувався.

Відповідно до п. 4.3. Договору "оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в банківській установі" (т. І, а.с. 104).

Судом встановлено, що оплата товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснена у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Агровест УК", що підтверджується реєстром платіжних доручень (т. ІІ, а.с. 12-17).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що "поставка товару здійснюється партіями в узгоджені строки на умовах СРТ відповідно до правил Інкотермс-2000" (т. І, а.с. 103).

Так, відповідно до п. 5 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, умови поставки СРТ - Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення).

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, транспортування товарно-матеріальних цінностей відбувалося автотранспортом за замовленням Постачальника (ТОВ "Агровест УК") на склад ТОВ "АГРО КОМ". Даний факт підтверджується належним чином оформленими та завіреними копіями товарно-транспортних накладних, що долучені позивачем до матеріалів справи (т. І, а.с. 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 161, 164, 165, 168, 169, 172, 175, 178, 179, 182, 185, 188, 189, 192, 193, 196, 197, 200, 203).

Як зазначила представник позивача, придбані товарно-матеріальні цінності (пшениця, соя, кукурудза) використовувалися ТОВ "Українське зерно" у власній господарській діяльності для виробництва комбікорму. Суд зазначає, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним із видів діяльності ТОВ "Українське зерно" за КВЕД є: 15.71.0 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (т. І, а.с. 206).

Позивачем до матеріалів справи долучено копію договору підряду № 31/08/09, укладеного 31.08.2009 року між ТОВ "АГРО КОМ" (Підрядник) та ТОВ "Українське зерно" (Замовник) (а.с. 50-51).

Відповідно до п. 1.1. даного договору "Підрядник зобовязується виконувати роботи по виготовленню, фасуванню та відпуску комбікорму, білково-вітамінних добавок, соєвого екструдату за завданням Замовника із сировини, що надається Замовником/Підрядником, а замовник зобовязується прийняти виготовлену продукцію і оплатити роботи з її виготовлення".

На виконання умов даного договору позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності (пшениця, соя, кукурудза), зокрема, у ТОВ "Агровест УК", що доставлялися Постачальником безпосередньо на склад ТОВ "АГРО КОМ" та використовувалися останнім для виробництва комбікормів, білково-вітамінних добавок, соєвого екструдату.

Факт передачі Підряднику товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами прийняття-передачі (т. ІІ, а.с. 58-61), картками аналізу зерна (т. ІІ, а.с. 73-90), складськими квитанціями на зерно (т. І, а.с. 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 159, 162, 166, 170, 173, 176, 180, 183, 186, 190, 194, 198, 201, 204).

Відтак, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з поставки зерна (пшениці, сої, кукурудзи), встановлено факт оплати позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей та виявлено звязок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю ТОВ "Українське зерно".

Що стосується посилань ДПІ у м. Полтаві на нікчемність договору поставки № 01/10/09 Н.Г від 01.10.2009 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Агровест УК" на підставі договору поставки № 01/10/09 Н.Г від 01.10.2009 року.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Посилання ДПІ у м. Полтаві на акт перевірки ТОВ "Агровест УК", відповідно до якого встановлено порушення останнім ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, що мають ознаки нікчемності, як на підставу для донарахування позивачу грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток судом оцінюються критично, оскільки чинне законодавство України не ставить право добросовісного платника податку на віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, понесення яких підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, в залежність від дотримання норм податкового законодавства контрагентом такого платника податку.

З аналогічних підстав суд не приймає до уваги доводи податкової інспекції про порушення вимог законодавства контрагентами контрагента позивача (по ланцюгу постачання).

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток фактично здійснені позивачем та підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку, що ТОВ "Українське зерно" правомірно віднесено до складу валових витрат за ІІІ-ІV квартали 2010 року вартість придбаних у ТОВ "Агровест УК" товарно-матеріальних цінностей в сумі 272 334 грн. 20 коп. та 710 058 грн. 90 коп. відповідно.

Разом з тим, висновок ДПІ у м. Полтаві щодо порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження останнім податку на прибуток в сумі 245 598 грн. 14 коп. (в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року в сумі 68 083 грн. 55 коп., за IV квартал 2010 року в сумі 177 514 грн. 73 коп.) здійснені при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України і фактичних обставин справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

За таких обставин, враховуючи те, що в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2010 року в сумі 15 747 грн. 66 коп., а в іншій частині доводи ДПІ у м. Полтаві спростовано матеріалами справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, оскільки в ході судового розгляду доведено обґрунтованість донарахування ТОВ "Українське зерно" суми грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток в розмірі 15 747 грн. 66 коп., розмір правомірно застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" складає 3 936 грн. 92 коп. (15 747 грн. 66 коп. / 25%).

З огляду на вищезазначене, зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001492301 від 06.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зі сплати податку на прибуток в розмірі 306 997 грн. 70 коп. (в т.ч. за основним платежем - 245 598 грн. 14 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 399 грн. 53 коп.).

У відповідності до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-72, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві№ 0001492301 від 06.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зі сплати податку на прибуток в розмірі 306 997 грн. 70 коп. (в т.ч. за основним платежем - 245 598 грн. 14 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 399 грн. 53 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба