Постанова № 20239407, 04.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7055/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Гонтара В.М.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" (далі - ТОВ "Юлір", позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач)про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2011 року № 0002091502/1392.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із Приватним підприємством “Нафта-Капітал” (далі - ПП “Нафта-Капітал”). Вказував, що правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується податковими та видатковими накладними, які відповідають вимогам чинного законодавства України, на підставі чого просив визнати нечинним та скасувати спірне податкове повідомлення рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. В письмових запереченнях відповідачем вказано, що висновки контролюючого органу вважає обґрунтованими, оскільки господарські операції здійснювалися через посередника з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру, у зв'язку із чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Юлір» (ідентифікаційний код 30941236) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20.04.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 360408, та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 06.04.2011 року по 11.04.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Юлір», поданої за січень 2011 року (реєстраційний номер НОМЕР_1 від 18.02.2011 року).

За результатами перевірки складено акт від 11.04.2011 року № 2147/15-322/30941236, у якому відображено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, в результаті чого по декларації за січень 2011 року зменшено суму податкового кредиту на 12064 грн. 17 коп. та донараховано податку на додану вартість в сумі 12064 грн. 17 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 року № 0002091502/1392, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 12065 грн. 17 коп., у т.ч. 12064 грн. 17 коп. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленнюрішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що у січні 2011 року ТОВ «Юлір» мало фінансово-господарські відносини із ПП “Нафта-Капітал” щодо поставки позивачу товарно-матеріальних цінностей.

ПП “Нафта-Капітал” виписано ТОВ «Юлір» податкову накладну від 05.01.2011 року № 57 на загальну суму 72 385 грн. 03 коп. в т.ч. ПДВ - 12064 грн. 17 коп., рахунок-фактуру від 05.01.2011 року № НК-0000044 на загальну суму 72385 грн. 03 коп. в т.ч. ПДВ - 12064 грн. 17 коп., видаткову накладну від 05.01.2011 року № НК-0000044.

Порушень в оформленні податкової накладної судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

З реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року ТОВ «Юлір» вбачається, що у розділі отриманих податкових накладних значиться податкова накладна, виписана позивачу ПП “Нафта-Капітал” 05.01.2011 року, сума ПДВ 12064 грн. 17 коп., по якій включена ТОВ «Юлір» до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року.

На підтвердження розрахунку за придбаний товар позивачем надано копії банківських виписок за 25.02.2011 року, згідно яких ТОВ «Юлір» здійснено оплату за придбаний у ПП “Нафта-Капітал” товар в повному обсязі.

Як встановлено в ході судового розгляду, транспортування придбаного у ПП “Нафта-Капітал” товару здійснювалось ПП “Нафта-Капітал” на склад Покупця.

Згідно видаткової накладної, виданої позивачу ПП “Нафта-Капітал”, товар отримано ОСОБА_3 на підставі довіреності № 48 від 05.01.2011 року. Вказане підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Юлір», у якому відмічено про видачу довіреності на отримання ОСОБА_3 товару у ПП “Нафта-Капітал” у зазначений період.

Зберігання товару здійснювалося в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (договір оренди із ОСОБА_4 від 04.01.2011 року № 3-0).

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбаний у ПП “Нафта-Капітал” товар у своїй господарській діяльності, а саме: для продажу Товариству з обмеженою відповідальністю “НОВА-ХІМ” (договір поставки від 10.01.2011 року № 06/1) та Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛЄС” (договір від 10.01.2011 року № 05/1), що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Нафта-Капітал” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача - для подальшої його реалізації.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаної ПП “Нафта-Капітал” податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладної, ПП “Нафта-Капітал” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Посилання відповідача на анулювання 20.01.2011 року за ініціативою Кременчуцької ОДПІ свідоцтва платника ПДВ ПП “Нафта-капітал”, судом до уваги не приймаються, оскільки анулювання здійснено після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ПП “Нафта-Капітал”. З цієї причини суд не бере до уваги також посилання відповідача на незнаходження ПП “Нафта-Капітал” за юридичною адресою, згідно акту обстеження від 17.01.2011 року № 18.

Таким чином, оскільки ПП “Нафта-Капітал” на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому кодексом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Суд оцінює критично посилання відповідача на неподання ПП “Нафта-Капітал” податкової декларації за січень 2011 року як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ "Юлір" по контрагенту ПП “Нафта-Капітал”, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ від 21.04.2011 року № 0002091502/1392.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Юлір» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21 квітня 2011 року № 0002091502/1392.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко