Постанова № 202366, 25.09.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

25.09.06 Справа № 5/760-19/138А

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Дубник О.П.,

Мурська Х.В.

при секретарі Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від скаржника (відповідач) – Томашівський О.Г.

від позивача – Біла О.В.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова від 24.07.2006 року

на постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 року, суддя Левицька Н.Г.

у справі №5/760-19/138А,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія, м.Львів

до відповідача Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001262310/0 від 10.04.2006 року

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 27.06.2006р. по справі №5/760-19/138А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова задоволено позовні вимоги та визнано нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0001262310/0 від 10.04.2006 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалами суду від 23.08.2006р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та закінчено підготовчі дії до апеляційного розгляду у справі і призначено розгляд у судовому засіданні на 25.09.2006р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду ДПІ у Личаківському районі м.Львова звернулась з апеляційною скаргою від 24.07.2006р. б/н, в якій просить скасувати постанову по даній справі, покликаючись на ті обставини, що позивачем неправомірно заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок суми ПДВ, які не сплачені до бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та звернув увагу, що податковий кредит виникає по першій події між сплатою коштів постачальникові товарів й одержанням податкової накладної. При цьому податковий кредит звітного періоду при наявності податкової накладної складається як з сум сплаченого ПДВ так і з сум нарахованого ПДВ згідно п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Представник позивача також звернув увагу на те, що довідкою, виданою Луцькою ОДПІ від 31.05.2005 р. підтверджено відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів ПП „Омега-Альфа плюс”.

Перевіривши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, розглянувши доводи скаржника, і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено перевірку ТОВ „Перша Західно-Українська лізингова компанія” з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП „Омега-Альфа плюс" (м.Луцьк) - за листопад 2004 року.

Актом перевірки від 10.04.2006 року №108/23-0/31362539 встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) чим завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на 58231,68 грн.

У пункті 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР зазначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку на додану вартість у випадках, визначених Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України про податок на додану вартість” №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього ж Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Вказані норми права передбачають, що однією з обов’язкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість, є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Отже, включенню до податкового кредиту підлягають лише суми ПДВ, які сплачені до бюджету. Це випливає з самої суті податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку на додану вартість, як особи, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР).

Так, суд першої інстанції при прийнятті рішення невірно прийшов до висновку, що оскільки підпунктом 7.5.1. Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), то відповідно Позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми згідно податкової накладної ПП „Омега-Альфа плюс”.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:

В ході позапланової документальної перевірки ТОВ „Перша Західно-Українська лізингова компанія” було встановлено, що підприємством було віднесено до складу податкового кредиту в листопаді 2004р. ПДВ в сумі 58231,68 грн., по податковій накладній №26 від 26.08.2004р. виписаній ПП „Омега-Альфа плюс" (м.Луцьк).

По даному факту ДПІ у Личаківському районі м.Львова було направлено запити №6261/23-2/172 від 28.04.2005р. та №6739/23-2/172 від 11.05.2005р. в Ковельську ОДПІ про проведення зустрічної перевірки ПП „Омега-Альфа плюс”, який був постачальником Позивача.

За результатами вказаної зустрічної перевірки, в отриманій відповіді Луцької ОДПІ №7093/7/15-115 від 23.09.2005 р. (а.с.49) вказано, що ПП „Омега-Альфа плюс” не знаходиться за юридичною адресою та за липень та листопад 2004р. звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності. У листі також зазначено, що ОДПІ вживаються заходи по встановленню місцезнаходження даного підприємства. У відповіді №8071/7/15-115 від 03.11.2005р. на запит №16814/23-0 від 04.10.2005р. повідомляється, що за серпень 2004р. ПП „Омега-Альфа плюс” звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності.

Щодо довідок Луцької ОДПІ, які містяться у матеріалах справи (а.с.13,23) і на які є посилання у постанові суду першої інстанції, то слід зазначити, що при подачі звітності контрагентом позивача за серпень та листопад 2004 року про відсутність господарської діяльності заборгованість по сплаті податків не виникла.

Таким чином, ПП „Омега-Альфа плюс” після продажі технологічної лінії згідно податкової накладної від 26.08.2004 року №26 (арк. справи 18) мало визначити у податковій звітності податкове зобов’язання по сплаті ПДВ та сплатити його до бюджету, проте подало звітність як вказано вище про відсутність господарської діяльності.

Стосовно факту крадіжки бухгалтерських документів, ПП „Омега-Альфа плюс”, який згідно довідки Луцької МВ УМВС мав місце 11.11.2004р., то такі останній зобов’язаний був поновити, проте не поновив.

Законом України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та включення сум цього податку до податкового кредиту, які між собою нерозривно пов’язані.

Таким чином, господарським судом не взято до уваги при прийнятті постанови, що згідно Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР право на включення відповідних сум до податкового кредиту виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку –продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Відповідно, суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене апеляційний господарський суд, вважає що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 р. по справі №5/760-19/138А слід скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209 п.6,7 розділу VII КАС України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м.Львова задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 р. по справі №5/760-19/138А скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Дубник О.П.

Мурська Х.В.