Постанова № 20236202, 19.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4254/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

суддів - Балан Я.В., Колесниченко О.В.,

при секретарі Рачковій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, за участю прокуратури Одеської області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 31.05.2011 року № 0000221520, 0000181520, 0000211520, 0000231520, 0000191520, 0000201520, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 31.05.2011 року № 000233170.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, висновки якого є необґрунтованими та безпідставними. Так, інспектори податкової служби, при викладанні змісту порушень посилались в акті тільки на необґрунтовані дані, які не відповідають дійсності, або не посилались на первинні документи взагалі, не зазначаючи при цьому документів, які достовірно підтверджують факти порушень. Висновки за актом перевірки ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства та невідповідності встановлених порушень - фактичним обставинам, а перевірка є неповною. Зважаючи на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, рівно як і на правильність ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства, позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити адміністративний позов.

Представники СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просили відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, який відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та при наявності порушень податкового законодавства. Вважали, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Представник ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просила відмовити, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення № 000233170 від 31.05.2011 року складено на підставі складеного СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі акту перевірки, яким встановлені порушення податкового законодавства. Зважаючи на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення нормам законодавства, просила відмовити в задоволенні вимог через їх необґрунтованість.

Представник прокуратури Одеської області просив в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, зазначених представниками відповідачів.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 28.02.2011 року № 46, від 11.04.2011 року № 88/15-2, виданих СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Алакозай»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 203/15-2/31432553/34 від 13.05.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Алакозай»:

·пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.2 п.7.3 ст.7, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.4 п.8.4 ст.8, пп.11.2.1 п.11.2, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування в сумі 12077378 гривень та занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 5448664 гривень;

·пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 та 4.2 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп. «д»пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 3900107 гривень; завищення суми від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2154087 гривень; крім того, завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, рядок 22.2 за грудень 2010 року, що відноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до рядка 23.1 січня 2011 року, на суму 1801178 гривень;

·згідно з пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено суму бюджетного відшкодування на 1500273 гривень;

·абз.1 п.2.1 ст.2, абз.1 п.3.4 ст.3, пп.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого фізичним особам, податковим агентом яких є ТОВ «Алакоза», до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включались суми та вартість безоплатно отриманих товарів (послуг), сплачених підприємством на їх користь, у зв'язку із чим донараховано податку в розмірі 314429,49 гривень;

·п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погоджуючись із висновками податкового органу, позивач звернувся до СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі із запереченнями до акту перевірки від 13.05.2011 року № 203/15-2/31432553/34. За результатами розгляду заперечень, податковою інспекцію направлено позивачу відповідь № 19335/10/15-2/31432553 від 26.05.2011 року, відповідно до якої висновки за актом перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі вищевказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року:

·форми «П»№ 0000221520, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12077378 гривень;

·форми «Р»№ 0000181520, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5448664 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 1362166 гривень;

·форми «Р»№ 0000211520, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3900107 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 975026,75 гривень;

·форми «В4»№ 0000231520, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2334262 гривень;

·форми «В2»№ 0000191520, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1500273 гривень (вказану суму зараховано у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів);

·форми «С»№ 0000201520, яким до підприємства застосовано штрафну санкцію за порушення касової дисципліни в розмірі 10880 гривень;

Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 року № 000233170, яким підприємству визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 314429,49 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 78607,37 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З акту перевірки № 203/15-2/31432553/34 від 13.05.2011 року убачається висновок перевіряючих про заниження скоригованого валового доходу за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 3451052 гривень, у тому числі по періодах: І квартал 2010 року в сумі 557755 гривень, ІІ кварталі 2010 року в сумі 786269 гривень, ІІІ кварталі 2010 року в сумі 661195 гривень, IV кварталі 2010 року в сумі 1445834 гривень.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Алакозай»не нараховані податкові зобовязання з податку на прибуток на суму безоплатно наданих послуг, які надано підприємству ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD власнику торгової марки «АGC»за надані послуги реклами на суму 1654967,58 гривень, чим порушено пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що ТОВ «Алакозай»укладено дилерську угоду з підприємством ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD від 25.12.2009 року на збут товару (чай), відповідно до якої ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD (Компанія) надало ТОВ «Алакозай»(Дилер) право використовувати фірмове найменування та торгову марку, а ТОВ «Алакозай», у свою чергу, зобовязується рекламувати товар Дилера у різний спосіб за власний рахунок. При цьому, ТОВ «Алакозай»являється покупцем продукції ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD та здійснює реалізацію придбаного у Компанії товару від свого імені.

Так, відповідно до абз2. п.2 дилерської угоди, Дилер зобовязується: підтримувати імідж та відстоювати інтереси Компанії на території ринку продаж; рекламувати за свій рахунок товар Компанії у різний засіб, в тому числі шляхом випуску рекламних буклетів, розміщення реклами у засобах масової інформації, в тому числі на телебаченні, участі в міжнародних виставках та ярмарках, розсилки рекламних матеріалів та використання інших передових методів реклами. Дилер має право приймати участь у тендерах по поставці товару Компанії від свого імені, згадувати в наданій реклами, що він ж офіційним дилером Компанії на території ринку продаж.

На протязі 2010 року ТОВ «Алакозай»здійснювало рекламу товару з використанням торгової марки, належної ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD зображення знаку для товарів та послуг »на кольоровому фоні обємними буквами (перша буква «А»об'ємним шрифтом).

Перевіряючі дійшли висновку, що оскільки позивачем не було перевиставлено на адресу Дилера - ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD рахунків на компенсацію витрат на рекламу, відсутня кредиторська заборгованість за даною операцією, ТОВ «Алакозай»занижена сума валових доходів по операціям безоплатного надання рекламних послуг на суму 1654967,58 гривень, у тому числі по періодам: І квартал 2010 року на суму 159725,77 гривень, ІІ квартал 2010 року на суму 71609,74 гривень, ІІІ квартал 2010 року на суму 399775,88 гривень, IV квартал 2010 року на суму 1023856,19 гривень. При цьому, перевіряючі виходили з наявності зареєстрованого за ТОВ «Алакозай» свідоцтва на знак для товарів і послуг, який відрізняється від торгового знаку підприємства TEA INTERNATIONAL LTD», проте під час офіційного зясування обставин у справі наявність такого свідоцтва не підтвердилась.

Крім того, внаслідок вищевикладеного, перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Алакоза»пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим підприємством до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість протягом перевіряємого періоду по операціям безоплатного надання рекламних послуг на користь Компанії, не віднесло суму податку на додану вартість в розмірі 220704,01 гривень.

Однак суд не погоджується з такими висновками, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з пп.2 п.1 ст.495 ЦК України майновим правом інтелектуальної власності на торговельну марку є виключне право дозволяти використання торговельної марки.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст.627 ЦК України). В силу ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу»реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до ст.9 вищевказаного Закону реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу; реклама на телебаченні і радіо повинна бути чітко відокремлена від інших програм на її початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів або коментарів ведучих; інформаційний, авторський або редакційний матеріал, який цілеспрямовано звертає увагу споживачів на конкретну марку (модель, артикул) продукції чи на її виробника для формування інтересу і сприяння реалізації продукції, а також містить вихідні дані (реквізити) особи, що виробляє або розповсюджує зазначену продукцію, вважається рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама»чи «На правах реклами».

Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону № 334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до підпункту 1.31 статті 1 вищевказаного Закону безоплатне надання товарів для цілей оподаткування розглядається як продаж.

Таким чином, у платника податку - отримувача безоплатно наданих товарів збільшується валовий дохід відповідно до підпункту 4.6.1 статті 4 вищевказаного Закону, а платник податку, що надає такі товари (роботи, послуги), збільшує свої валові доходи на суму безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 4.1.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР.

Разом із тим, у випадку здійснення безоплатного розповсюдження товарів (робіт, послуг) в рекламних цілях, у разі якщо таке розповсюдження можна чітко ідентифікувати як рекламу, то таке безоплатне надання товарів (робіт, послуг) не включається до складу валових доходів платника податку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків перевіряючих щодо порушень ТОВ «Алакозай»пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідного зменшення валового доходу в розмірі 1654967,58 гривень. При цьому віднесення даної суми до валових витрат прямо передбачено законодавством.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У свою чергу, поставка послуг це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (абз.3 п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із вищевикладеним, не ґрунтуються на вимогах законодавства висновки перевіряючих про обовязок ТОВ «Алакозай»сформувати податковий кредит у розмірі 220704,01 гривень по операціях рекламного характеру, та допущення підприємством порушень пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, на виконання вищевказаної дилерської угоди, ТОВ «Алакозай»під час проведення рекламних заходів придбавались фотокамерами для здійснення у роботі мерчендайзерів та торгівельних представників фотозйомки розміщеного товару та рекламних матеріалів в торгівельних мережах, холодильники для зберігання продуктів харчування, пральні машини для прання робочого одягу, тканини для шиття фірмового одягу, плеєри DVD для перегляду рекламних відеоматеріалів (проектів) з метою їх погодження та подальшої трансляції на каналах телебачення, печі СВЧ для підігрівання готової їжі, запаєчно-пакувальна машина для пакування товару, снігозбиральна машина та інше.

Придбання товарів здійснювалось у постачальників: ПП «Фулл моушн», ПП «РОСМАР», ТОВ ТВП «Кліо Продактс Груп», ТОВ «Компанія «Престиж-ІНФО», ТОВ «Аксілайн», ДФ ТОВ «Вист-Сервіс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Фірма «Арт Пак Лтд», ТОВ ВТП «НОРД-СЕРВІС», що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. Суми понесених витрат на придбання зазначених товарів ТОВ «Алакозай»віднесено до валових витрат, а сплачений ПДВ до податкового кредиту.

З акту перевірки убачається висновок перевіряючих про порушення ТОВ «Алакозай»пп.5.2.1 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення витрат на придбання вищезазначених товарів до валових в розмірі 203715,27 гривень. В обґрунтування даного висновку перевіряючими зазначено факт не підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства.

Також, перевіряючі дійшли висновку про порушення пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.18 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, внаслідок чого підприємством завищено суму податкового кредиту в розмірі 59232 гривень, оскільки підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за товари, використання в господарській діяльності яких не підтверджено відповідними документами (відсутні документи, що підтверджують зв'язок даних витрат з фінансово-господарською діяльністю); податкові накладні ПП «РОСМАР»та ТОВ «Акіслайн»№ 139 від 27.07.2010 року та № 205 від 29.07.2010 року відповідно, оформлені з порушенням чинного законодавства, так як в них відсутня адреса розташування юридичної особи покупця.

Господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону 334/94-ВР).

Суд зазначає, що придбання вищезазначеної продукції для здійснення рекламних заходів не являється витратами, спрямованими на фінансування особистих потреб фізичних осіб співробітників підприємства ТОВ «Алакозай». Зокрема, придбання таких товарів обумовлено рекламними заходами на виконання дилерської угоди з підприємством ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD від 25.12.2009 року, відповідно до якої ТОВ «Алакозай»зобовязано рекламувати товар Дилера у різний спосіб за власний рахунок. При цьому суд враховує, що ТОВ «Алакозай»після придбання товарів у свого постачальника ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD, здійснює реалізацію цих товарів від свого імені, у зв'язку із чим проведення рекламних заходів повязано з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності позивача.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Зазначене Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Відповідно до п.19 вказаного Положення витрати на збут включають витрати на рекламу та витрати на передпродажну підготовку товарів.

Для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат на проведення рекламних заходів з господарською діяльністю підприємства, зокрема, договори та інші первинні документи. Судом встановлено, що до перевірки були надані документи, що підтверджують понесені витраті та договір із компанією ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD, які були досліджені під час перевірки, однак безпідставно не взяті перевіряючими до уваги при складанні спірних висновків за актом перевірки. В судовому засіданні представник відповідача, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, якою встановлений безумовний обовязок субєкта владних повноважень довести ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, також не зміг пояснити підстави для неприйняття вказаних документів в якості доказів для підтвердження звязку понесених витрат із господарською діяльністю.

Разом із тим, суд зазначає про необґрунтованість зменшення податкового кредиту по операціям із ПП «РОСМАР»та ТОВ «Аксілайн»внаслідок встановленого порушення оформлення податкових накладних, - пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.18 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

Так, Закон України «Про податок на додану вартість»не визначає наявності обовязкових реквізитів податкової накладної та не встановлює обставин за яких податкова накладна вважається недійсною.

Підстава недійсності податкової накладної визначається Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, відповідно до п. 5 якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 даного Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані контрагенти ТОВ «Алакозай»є платниками податку на додану вартість, що не заперечується представником відповідача, отже податкові накладні видавалися саме особами, зазначеними у п. 2 вищевказаного Порядку. У зв'язку із цим, позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку про хибність висновків перевіряючих щодо завищення ТОВ «Алакозай»валових витрат на 203715,27 гривень та неправомірного віднесення до податкового кредиту 59232 гривень, у звязку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є неправомірними та підлягають скасуванню.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Алакозай»до валових витрат було віднесено витрати з придбання палива ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ТОВ «ОККО Бізнес», ТОВ «ОЙЛ КАРТ ЦЕНТР», ТОВ «Континент Нафто Трейд»у І кварталі 2010 року в сумі 398029,39 гривень, у ІІ кварталі 2010 року в сумі 714659,03 гривень, у ІІІ кварталі 2010 року в сумі 252419,31 гривень, у IV кварталі 2010 року в сумі 307945,49 гривень. На підтвердження витрат за цими господарськими операціями до перевірки були надані накладні на придбання палива у вказаних постачальників.

В ході перевірки підприємству було надано запити про надання до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують роботу транспорту підприємства, на що ТОВ «Алакозай»були надані, серед іншого, подорожні листи.

З акту перевірки убачається висновок перевіряючих про недоведеність зв'язку витрат на придбання пального для автомобілів із здійсненням оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності підприємства. В основу вказаного висновку покладені висновки про неналежне заповнення граф у подорожніх листах, з огляду на що неможливо встановити, яку саме роботу виконує автотранспорт, так як це повязано з діяльністю ТОВ «Алакозай».

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Алакозай»пп.5.2.1 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого підприємством завищено суму валових витрат на загальну суму 1673053,22 гривень.

Крім того, враховуючи, що придбане паливо для забезпечення роботи було для автотранспорту, а суми витрат на пальне не були віднесені на формування собівартості товарів, та доходи від зазначених перевезень не були отримані, перевіряючі дійшли висновку про те, що вказані операції являються безоплатним наданням товарів (робіт, послуг) на користь третіх осіб, що відповідно до п.1.23, п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР тягне донарахування валових доходів в сумі 1673053,22 гривень.

Також, на підставі вищезазначених обставин, перевіряючі дійшли висновку про порушення підприємством абз.1 п.2.1 ст.2, абз.1 п.3.4 ст.3, ч. «е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4. пп.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок використання палива працівниками підприємства (без підтверджуючих документів повязання з господарською діяльністю) без утримання податку з доходів фізичних осіб на суму 1673092,22 гривень, у зв'язку із чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 295251,67 гривень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних положень законодавства, що регулювало спірні правовідносини.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону).

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза (абз.5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону)..

З змістом п.1.23 ст.1 Закону № 334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно з п.1.32 ст.1 цього ж Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платниками податку з доходів фізичних осіб є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з ч.«е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Алакозай»за КВЕД являються: 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 71.10.0 оренда автомобілів, 52.26.0 роздрібна торгівля тютюновими виробами, 74.14.9 консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Як убачається з типових договорів позивача із контрагентами, які також були досліджені фахівцями податкової інспекції під час перевірки, право власності на товар, ризики пошкодження, втрати, гибелі товару, несення витрат по товару переходить до Покупця в момент вивантаження товару у місці доставки, всі ризики та витрати по відвантаженому товару несе Покупець. Базисом постачання визначено DDP за правилами Інкотермс-2000 склад покупця, відповідно до якого продавець зобовязаний нести всі витрати та ризики, що повязані із транспортуванням товару.

Судом встановлено, що у звязку із здійсненням позивачем господарської діяльності, та з огляду на укладені договори із контрагентами, ТОВ «Алакозай»зобовязано поставляти товар як покупцям, так і на власні склади. На балансі підприємства рахується 98 одиниць транспортних засобів, за допомогою яких відбуваються поставки товарів покупцям. Судом не встановлено, що ТОВ «Алакозай»для цілей транспортування товару за договорами було замовником транспортних послуг чи послуг автовантажника. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що власні транспортні засоби на підприємстві використовуються безпосередньо для перевезення товарів контрагентам та на склади самого підприємства.

Відповідно до п.1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 17.02.1998 року № 74, подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Судом встановлено, що ТОВ «Алакозай»на відповідні запити були надані до перевірки подорожні листи, які були перевіряючими відхилені, в якості первинних документів (через неналежне заповнення всіх граф вказаних листів), що підтверджують очевидний зв'язок використання транспортних засобів для власної господарської діяльності та обґрунтованість витрат на паливо.

За приписами пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Зазначені норми вказують на те, що підставою для включення витрат до складу податкового кредиту та валових витрат є їх безпосередній звязок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Водночас, сама наявність у покупця документів не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість та податку на прибуток, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов'язкові реквізити первинного документа викладені в ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, у відповідності до яких, обовязковими реквізитами первинного документу є: назва документа (форми); дата і місце складання; найменування підприємства, від імені якого складений документ; вміст і об'єм господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь в здійсненні господарської операції.

Пункт 2.7 Положення № 88 передбачає, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день форма подорожнього листа встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Проте даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

За таких обставин, оскільки подорожні листи вантажного автомобіля не є бланком суворої звітності, обовязкові вимоги до заповнення цих бланків відсутні, суд приходить висновку що для їх оформлення достатньо дотриматися загальних вимог щодо змісту та оформлення первинних документів.

Таким чином, за умови надання до перевірки подорожніх листів, з яких можна встановити порядок використання транспортних засобів, доводи представників відповідачів про неможливість встановлення яку саме роботу виконує автотранспорт на підприємстві та як це повязано з діяльністю ТОВ «Алакозай»є беззмістовними та необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, враховуючи специфіку та характер господарської діяльності ТОВ «Алакозай»суд вважає, що витрати позивача на паливо безпосередньо повязані з його господарською діяльністю, тому вказані витрати правомірно віднесені підприємством до валових. У зв'язку із цим, податковим органом всупереч нормам, що регулюють спірні правовідносини, неправомірно донараховано підприємству валові доходи в розмірі 1673053,22 гривень, зменшено валові витрати на 1673053,22 гривень та донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 295251,67 гривень. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання за цими правопорушеннями є неправомірними та підлягають скасуванню.

Крім того, перевіркою встановлено завищення суми валових витрат на загальну суму 110000 гривень внаслідок віднесення витрат на оплату ФОП ОСОБА_1 послуг консультаційного характеру з питань комерційної діяльності. Перевіряючі дійшли висновку про недоведеність зв'язку витрат на придбання консультаційних послуг із здійсненням оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності підприємства, так як до перевірки не було надано будь-яких документів, які б підтверджували отримання зазначених послуг та зв'язок з господарською діяльністю підприємства (замовлення та надання послуг, макети рекламних матеріалів, пропозиції чи рекомендації щодо позиціювання товару на ринку, результати аналізу документів, консультативні листи та ін.).

У зв'язку із цим, перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Алакозай»пп.5.2.1 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого підприємством завищено суму валових витрат на загальну суму 110000 гривень, у тому числі: в І кварталі 2010 року в сумі 20000 гривень, в ІІ кварталі 2010 року в сумі 40000 гривень, в ІІІ кварталі 2010 року в сумі 30000 гривень, в IV кварталі 2010 року в сумі 20000 гривень.

Дослідивши матеріали справи та нормативно-правову базу, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаного висновку, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між ТОВ «Алакозай»та ФОП ОСОБА_1 укладений договір № б/н від 01.12.2009 року та додаткова угода № б/н від 22.12.2009 року, відповідно до якого ТОВ «Алакозай»(Замовник) наймає ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) для надання інформаційно-консультаційної допомоги з питань комерційної діяльності з метою оптимізації здійснюваної Замовником господарської діяльності: надання допомоги Замовнику у виборі стратегії підприємства з урахуванням структури ринку товарів, що ним реалізуються; надання рекомендацій щодо позиціювання товару Замовника на ринку; розробка комплексу заходів щодо створення сприятливої суспільно-психологічної атмосфери для Замовника та його товару серед споживачів, ділових партнерів і конкурентів, адміністративних органів, населення в цілому; практична допомога в розробці макетів та слоганів для рекламних матеріалів щодо товару Замовника; аналіз документів та надання усних або письмових (за вимогою Замовника) висновків щодо причин виникнення конфліктів з найманими працівниками, надання консультацій, розяснень та методичної допомоги сторонам трудових відносин з питань врегулювання виниклих між ними розбіжностей та шляхів їх вирішення; консультування та надання практичної допомоги з організаційних питань, в тому числі з питань раціонального використання працівниками робочого часу для досягнення найбільшого результату в господарській діяльності Замовника, ефективного розподілу функціональних обовязків між співробітниками Замовника тощо; надання консультацій та практичної допомоги із забезпечення контролю над взаємовідносинами з контрагентами, зокрема контролю на своєчасними взаєморозрахунками з покупцями товару Замовника тощо.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з певними обмеженнями. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1 та п.7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

В обґрунтування правомірності віднесення вказаних витрат до валових, позивач послався на предмет укладеного між підприємством та ФОП ОСОБА_1 договору, який, на думку представника позивача, безумовно свідчить про пряме відношення наданих послуг до господарської діяльності ТОВ «Алакозай». На підтвердження понесених витрат позивач, як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи, зазначив акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення. Позивач стверджує, що вказані документи є безперечним доказом обґрунтованого віднесення до валових витрат вартості консультаційних послуг.

Суд критично оцінює зазначені доводи представника позивача, оскільки вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, на підставі яких сформовані валові витрати, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування, та не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Так, зазначені документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх обєм, вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, що суперечить п.2.4 Положення по документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

З документів, на які позивач посилається, не вбачається, які саме роботи та послуги були надані, не доведено економічної доцільності витрат на зазначені послуги, зокрема їх вплив на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування. Отже, доводи представника позивача є бездоказовими та ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяті судом до уваги.

Таким чином, висновки перевіряючих про порушення ТОВ «Алакозай» пп.5.2.1 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого підприємством завищено суму валових витрат на загальну суму 110000 гривень, є обґрунтованими, у звязку із чим визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 27500 гривень та 6875 гривень штрафних санкцій є правомірним, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Алакозай»були укладені договори купівлі-продажу від 10.03.2010 року № 10, від 01.12.2008 року № 09/9 з KT&G CORPORATION на придбання сигарет марки ESSE. Так, на виконання вказаних договорів позивач продавав сигарети по партіям, придбаних 03.09.2010 року та 14.10.2010 року. З акту перевірки убачається висновок перевіряючих про те, що підприємство продавало партії сигарет без націнки або нижче вартості придбання товару, у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Алакозай»пп.5.2.1 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого підприємством віднесено валові витрати по придбанню товарів, які не призначалися для їх використання у господарській діяльності.

Також, з акту перевірки убачається висновок про порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «Алакозай»віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість суму 1891143,82 гривень, який не позначається для їх використання у господарській діяльності, у тому числі по періодах: серпень 2010 року в сумі 1398,15 гривень, вересень 2010 року 283110,66 гривень, жовтень 2010 року 1606635 гривень.

Зокрема, на думку податківців, у позивача відсутній намір отримати користь від придбаних матеріальних цінностей, а отже, така діяльність не являється господарською, у зв'язку із чим відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат. Такого висновку перевіряючі дійшли з огляду на ст.3 ГК України, Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши сутність господарської діяльності в контексті вищезазначених операцій. Так, на думку перевіряючих, позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит по господарським операціям, реалізація умов яких суперечить меті господарської та підприємницької діяльності, оскільки не спрямована на отримання прибутку.

Однак суд не погоджується з такими висновками перевіряючи та вважає їх необґрунтованими, у зв'язку з наступним. Судом у безспірному порядку встановлено факти придбання та реалізації ТОВ «Алакозай»сигарет.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ст.3 ГК України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, доходи це збільшення економічних вигод у вигляді надходження або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Поряд із тим, за змістом ст.42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику та самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 ГК України).

Суд відхиляє доводи представника відповідача, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, щодо того, що продаж сигарет за ціною, що дорівнює її собівартості, або нижчої за неї, суперечить п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого господарська діяльність направлена на отримання доходів, а не на отримання збитків.

Відповідно до ппп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону ).

Суд зазначає, що господарська операція платника у межах його діяльності не обовязково має бути прибутковою. Тобто власне негативний фінансово-економічний результат (або взагалі відсутність очікуваного результату) від реалізації позивачем сигарет не нівелює звязок цих операцій з господарською діяльністю підприємства. Економічна ж доцільність таких операцій є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу. Суд зауважує, що реалізація товарів за ціною придбання не свідчить про те, що вони не були використані у власній господарській діяльності та може бути зумовлена необхідністю збільшити обсяг продажу, про що у своїх рішеннях неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України.

Поряд із тим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрат з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

Крім того, за змістом п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Судом встановлено, а представником відповідача не заперечується, що ТОВ «Алакозай»при встановленні ціни на придбані товари (сигарети) врахувало суми акцизного збору та ввізного мита, у зв'язку із чим розрахунок неправомірного збільшення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1891143,82 гривень не ґрунтується на вимогах, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства.

Суд також враховує, що в ході перевірки не було досліджено регістр синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку по рахунку «702», що, у свою чергу, могло б підтвердити ту суттєву обставину, що сума доходів від реалізації товару перевищує розмір вартості придбання.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків за актом перевірки щодо завищення ТОВ «Алакозай»валових витрат в розмірі 3328807,45 гривень та податкового кредиту в розмірі 1891143,82 гривень, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині визначення податкових зобовязань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Крім того, перевіряючі дійшли висновку про включення ТОВ «Алакозай»витрат до складу валових без підтвердження факту придбання товару на загальну суму 14426360,50 гривень, у тому числі по періодах у І кварталі 2010 року в сумі 3689703,40 гривень, у ІІ кварталі 2010 року в сумі 918172,45 гривень, у ІІІ кварталі 2010 року в сумі 7165872,35 гривень, у IV кварталі 2010 року в сумі 2652612,30 гривень. В основу даного висновку покладені наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що одним з основних видів діяльності ТОВ «Алакозай»є оптова торгівля чаєм, для здійснення якої підприємство придбаває товар, в тому числі, у постачальника ПП «Жасмін-Ті», з яким укладено договір купівлі-продажу № 06/90 від 15.06.2006 року.

В ході перевірки було отримано довідку від ГВПС СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 243/26 від 29.03.2011 року, в якій зазначено, що ПП «Жасмін-Ті»не знаходиться за юридичною адресою. До ДПІ у Приморському районі м. Одеси надані запити про проведення зустрічної звірки для документального підтвердження господарських відносин, однак станом на 13.05.2011 року відповідей не отримано.

На підставі викладеного податкова інспекція дійшла висновків, що в силу відсутності у ПП «Жасмін-Ті»достатньої кількості працюючих для великого обсягу робіт (4 працівника) та незнаходження вказаного контрагента позивача за юридичною адресою, операції з придбання товарів (робіт/послуг) носили безтоварний характер.

Так, на підтвердження фактичного отримання товару від постачальника, Товариству було надано запит № 38/15-2 від 15.04.2011 року про надання до перевірки шляхових листів та інших товарно-транспортних документів, які відображають відвантаження товару від ПП «Жаспін-Ті»та надання пояснень щодо відображення у податковому обліку витрат на транспортування товару. Згідно відповідні підприємства № 134 від 22.04.2010 року ТОВ «Алакозай»використовувало для відвантаження товару власні транспортні засоби, відвантаження товару здійснювалось зі складу продавця в межах міста Одеси. В акті перевірки зазначено, що надані до перевірки шляхові листи не дають можливості встановити факт відвантаження товару, так як в них не зазначено ПП «Жасмін-Ті»як пункт одержувача.

З акту перевірки убачається висновок перевіряючих про відсутність зв'язку між понесеними витратами із господарською діяльністю з огляду на «сумнівність»постачальника та відсутність карток складського обліку, журналу обліку довіреностей, інших документів, що підтверджують відвантаження товару.

Також, перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Алакозай» пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ 2885272,30 гривень без фактичної наявності даного товару.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про безтоварність операцій між ТОВ «Алакозай»та ПП «Жасмін-Ті»ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту по податку на додану вартість, сплаченого в складі ціни товару.

Суд враховує, що питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Жасмін-Ті»перевірялись в ході комплексної документальної перевірки вказаного підприємства, оформленої актом перевірки № 16177/23-1/34024637 від 03.11.2010 року. Так, відповідно до вказаного акту перевірки юридичною адресою ПП «Жасмін-Ті»являється: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 24А, але фактичним місцезнаходженням являється: м. Одеса, вул. Проспект Шевченка, 4/Д, кабінет 10. Крім того, для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством були укладені договори оренди приміщень: № 119 від 01.02.2006 року із ТОВ «Турист», договір суборенди нежитлового приміщення № б/н від 01.10.2010 року із ТОВ «Алакозай», договір оренди складського приміщення № 09/05/3 від 01.05.2009 року із ТОВ ЛТД «Нурі Інтернешенл». У періодах І та ІІ квартали 2010 року на підприємстві відкрито 5 особистих рахунків: 3 штатних працівника, 2 громадянина-сумісника. Відповідно до п.3.8.1 акту перевірки не встановлено операцій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, акт про не встановлення місця знаходження ПП «Жасмін-Ті»№ 28/15-2/34024637 датований - 18.02.2011 року. При цьому, всі податкові накладні за перевіряємий період були виписані у період з 01.12.2009 року по 11.10.2010 року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевірка ТОВ «Алакозай»була проведена неповно, обставини не встановлені, а ґрунтуються на припущеннях, що, у свою чергу, призвело до необґрунтованих висновків.

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Всі надані до перевірки податкові накладні в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року від ПП «Жасмін-Ті»на покупця ТОВ «Алакозай»містить обовязкові реквізити, визначені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону та додаткові реквізити, визначені пунктом 18 Порядку № 165, підписані від імені уповноваженої особи та скріплені печаткою продавця ПП «Жасмін-Ті». У податкових накладних вказана юридична адреса постачальника відповідно до договору № 06/90 від 15.06.2006 року. При цьому, зазначений товар у подальшому позивачем був реалізований та отриманий дохід від такої реалізації, що також відображено у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, висновки перевіряючих про порушення ТОВ «Алакозай» вимог пп.5.2.1 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит, з огляду на «сумнівність»постачальника ПП «Жасмін-Ті», - є беззмістовними та необґрунтованими. У зв'язку із цим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобовязань на підставі зазначених порушень є неправомірними та підлягають скасуванню.

Крім того, перевіркою було встановлено порушення пп.5.2.1 п.5.3, абз.4-5 пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого ТОВ «Алакозай»віднесено до складу валових витрат суми витрат на роботи (послуги), використання у господарській діяльності яких не підтверджено відповідними документами (відсутні документи, що підтверджують зв'язок даних витрат з фінансово-господарською діяльністю) в сумі 2115500,90 гривень.

Так, ТОВ «Алакозай»на підставі укладених договорів було отримано та відображено в складі податкового кредиту послуги з розміщення у затвердженій сторонами торгівельній мережі товарів від постачальників.

За змістом укладених договорів, Виконавець приймає на себе зобовязання надати Компанії ТОВ «Алакозай»послуги з розміщення у затвердженій сторонами торгівельній мережі тютюнових виробі торгівельної марки KT&G.

Відповідно до п.2.2.1 Договорів Виконавець зобовязаний надати наступні послуги: формування повноцінної асортиментної присутності Товару Компанії у затвердженій сторонами торгівельній мережі; просування товару через затверджені торгівельні точки; поліпшення споживчих якостей товару під час його реалізації.

Згідно з п.2.2.2 Виконавець зобовязаний здійснювати передпродажну підготовку Товару його розстановку на торгівельному обладнанні із відповідним оформленням товару в місті його реалізації.

Крім того, на підставі укладених договорів ТОВ «Алакозай»було отримано та віднесено до складу податкового кредиту послуги з розміщення у власній торгівельній мережі товарів від постачальників. Так, згідно з п.1.1 Договорів Виконавець приймає на себе зобовязання надати Компанії ТОВ «Алакозай» послуги з розміщення у власній торгівельній мережі тютюнових виробів торгівельної марки KT&G.

Відповідно до п.2.2.1 Виконавець зобовязаний надати послуги з формування повноцінної асортиментної присутності Товару Компанії у затвердженій сторонами торгівельній мережі; просування товару через затверджені торгівельні точки; поліпшення споживчих якостей товару під час його реалізації.

На підтвердження факту виконання робіт ТОВ «Алакозай»до перевірки були надані відповідні акти та платіжні документи про оплату вартості таких послуг.

З акту перевірки убачається висновок про те, що витрати по розташуванню на полках, передпродажній підготовці товару, наданню торгівельних місць, послуги з поліпшення споживчих якостей та інші послуги повязані з подальшим просуванням товару споживачеві, що здійснюються після переходу права власності на товар від ТОВ «Алакозай»до вищевказаних покупців, а також в разі відсутності реалізації товару підприємством ТОВ «Алакозай», не відносяться до податкового кредиту перевріяємого підприємства.

У зв'язку із цим перевіряючими зроблений висновок про порушення пп.5.2.1 п.5.3, абз.4-5 пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого ТОВ «Алакозай»віднесено до складу валових витрат суми витрат на роботи (послуги), використання у господарській діяльності яких не підтверджено відповідними документами (відсутні документи, що підтверджують зв'язок даних витрат з фінансово-господарською діяльністю) в сумі 2115500,90 гривень.

Крім того, перевіряючі дійшли висновку про порушення пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством до складу податкового кредиту по вищевказаним операціям включено суми ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням діючого законодавства (невірна та відсутня адреса розташування юридичної особи покупця, зареєстрованої як платник ПДВ).

Однак суд не погоджується з вищенаведеними висновками, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, валові витрати виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень.

Витрати, повязані з вищезазначеними заходами по просуванню товару, відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п. 5.4 цього Закону передбачено особливий порядок обліку.

Суть подвійного призначення в даному випадку полягає у тому, що такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі (нелімітовані витрати) та до витрат з відповідним обмеженням (лімітовані витрати).

Так, згідно з вищезазначеним підпунктом Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку (нелімітовані витрати).

До лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій i свят, придбання та розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал.

Враховуючи викладене, платник податку має право включити витрати на просування товару на ринку, передпродажну підготовку та розміщення (викладку) товару на вітринах i спеціальних конструкціях до складу валових витрат на підставі пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (за умови, що цей товар продається (надається) таким платником).

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що мета укладених договорів - не продаж окремої партії товару. Перш за все, вони розраховані на збільшення попиту на товари на майбутнє та планування обсягів подальшої реалізації. Споживачем цих послуг виступає ТОВ «Алакозай», яке безпосередньо зацікавлене в отриманні інформації щодо попиту на свою продукцію та в його збільшенні. Від збуту продукції залежить саме існування підприємства, тож заходи зі стимулювання попиту на продукцію не можуть бути не потрібні для господарської діяльності. Крім того, судом встановлено, що маркетингові умови є частиною договорів купівлі-продажу. Вони або включені до тексту самого договору, або викладені в додатку до договору, тобто це невід'ємна частина договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України істотними умовами договору є ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Так як маркетингові умови є істотними згідно з заявами торговельних мереж, укладення договорів поставки без них було б неможливо. Продаж продукції підприємства через торговельні мережі займає значний відсоток від всього обсягу продажу продукції, отже укладення цих договорів здійснювалось в межах господарської діяльності підприємства з метою отримання доходу від продажу своєї продукції.

Суд дійшов висновку, що для збільшення обсягів поставок, послуги по просуванню товару забезпечать позивачу в майбутньому збільшення попиту на продукцію, що у свою чергу забезпечить отримання доходу, а отже це безпосередньо повязано з господарською діяльністю ТОВ «Алакозай».

Таким чином, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з контрагентами по укладеним договорам щодо послуг із просування товару правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, та не оскаржується відповідачем.

Враховуючи, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних послуг, пов'язаних з його господарською діяльністю, суд вважає, що підприємство також правомірно та у відповідності до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесло до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, які мають статус платників податку на додану вартість. При цьому, окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і розрахункового документа, а отже позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Судом встановлено, а представниками відповідача не заперечувалося, що контрагенти ТОВ «Алакозай»є платниками податку на додану вартість, отже податкові накладні видавалися саме особами, зазначеними у п. 2 вищевказаного Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165. У зв'язку із цим, позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність віднесення до валових витрат 2115900,90 гривень та 404408 гривень до податкового кредиту ПДВ по операціям по просуванню товару (розташуванню на полках, передпродажній підготовці товару, наданню торгівельних місць, послуг з поліпшення споживчих якостей та ін.), у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобовязань та штрафних санкцій за вищезазначеними порушеннями є неправомірними та підлягають скасуванню.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Алакозай у 4 кварталі 2010 року було безкоштовно отримано сувенірну продукцію від ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD на загальну суму 114031,93 гривень.

Так, згідно ВМД № 500060701/2010/24786 від 28.12.2010 року ТОВ «Алакозай»отримано від ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD кухлі фарфорові глазуровані білого кольору на загальну суму 57275,34 гривень.

Згідно ВМД № 500050001/2010/16482 від 08.12.2010 року ТОВ «Алакозай»від ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD отримано друковані календарі на загальну суму 56756,59 гривень.

За даною операцією, в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР ТОВ «Алакозай»у 4 кварталі 2010 року не віднесло до складу валових доходів вартість безоплатно отриманих товарів, чим занизило валові доходи на 114031,93 гривень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність визначення ТОВ «Алакозай»податкового зобовязання по вищезазначеному порушенню, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є правомірним а позовні вимоги необґрунтованими. В судовому засіданні представниками позивача не доведено правомірності невіднесення до валових доходів, - доходів, отриманих у вигляді сувенірної продукції від ALOKOZAY TEA INTERNATIONAL LTD, на загальну суму 114031,93 гривень.

Крім того, перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5»показників за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 241449 гривень встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із отримання відсотків за користування коштами на банківських рахунках, відшкодування раніше списаних активів, одержання штрафів, пені, неустойки, сум поворотної фінансової допомоги, отриманої від фізичних осіб, що залишились неповернутими на кінець візитного періоду.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 1-4 квартали 2010 року в сумі 241449 гривень на підставі угод, виписок банку, рахункам, бухгалтерський рахунок 716 «відшкодування раніше списаних активів», 732 «дохід від одержаних процентів банку», 715 «отримані штрафи, пені»встановлено заниження задекларованих ТОВ «Алакозай»показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5»на загальну суму 8999,68 гривень.

Перевіряючими було встановлено, що на користь ТОВ «Алакозай»філією ПАТ «ПУМБ», ПАТ КБ «Інвестбанк»та ФАБ «Південний»м. Одеси у 3 кварталі 2010 року було сплачено відсотки, нараховані на залишок на поточному рахунку на загальну суму 13710,22 гривень.

В порушення п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР ТОВ «Алакозай»зазначені відсотки не були внесені до складу доходу, чим занижена сума валових доходів на суму 8999,68 гривень.

В судовому засіданні представником позивача не спростовані вказані висновки жодними доказами та не надано пояснень з приводу встановленого порушення, у зв'язку із чим суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання по вищенаведеному порушенню.

Крім того, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Алакозай»до валових витрат віднесені суми, на підтвердження яких були надані первинні документи (накладні та акти виконаних робіт) виписані у 2009 році. По цим операціям заборгованість на початок перевіряємого періоду відсутня, що свідчить про те, що у попередньому періоді відбулася не тільки сплата товарів (робіт, послуг), а й їх фактичне оприбуткування платником податку. При цьому, у 4 кварталі 2010 року підприємством до валових витрат віднесено суму, на підтвердження якої до перевірки було надано накладну ПП «Блок Баг Сітем»на придбання товару (чаю) від 14.01.2011 року на суму 194753,58 гривень.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, в порушення пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР ТОВ «Алакозай у перевіряємому періоді було завищено валові витрати на суму 592002,53 гривень. В судовому засіданні представниками позивача встановлене порушення не спростовано, пояснення чи докази, що свідчать про необґрунтованість такого висновку не надано, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобовязання по вищезазначеному порушенню, а отже в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, перевіркою встановлено віднесення ТОВ «Алакозай»до складу валових витрат витрати на демередж в розмірі 49893,95 гривень по контрагенту АП ТОВ «Лоджистік», що не заперечувалось позивачем.

Відповідно до пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Термін «демередж»(від фр. demeurer затримуватися) використовується у морських, залізничних, інших перевезеннях як санкція за наднормативний простій. Розмір демереджу визначається угодою сторін, при відсутності угоди згідно зі ставками, прийнятими у відповідному порту, на залізниці, тощо. У випадку відсутності таких ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна, контейнерного обладнання, за простій вагона, іншого транспорту після обумовленого часу. Отже, за своєю правовою суттю демередж є неустойкою.

Таким чином, висновок податкового органу про завищення валових витрат на суму 49893,95 гривень є обґрунтованим, у звязку із чим визначене податкове зобовязання по цьому порушенню є правомірним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. В судовому засіданні представниками позивача встановлене порушення не спростовано, пояснення чи докази, що свідчать про необґрунтованість такого висновку не надано, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобовязання по вищезазначеному порушенню, а отже в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, перевіркою оборотно-сальдових відомостей по рахунку 632 «розрахунки з іноземними постачальниками»та аналітичного обліку до вказаного рахунку встановлено, що ТОВ «Алакозай»в порушення пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР було віднесено до складу валових витрат суми курсових різниць, що виникли внаслідок перерахування суми заборгованості перед нерезидентом за отримані товару у звязку із зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду на суму 1177312,79 гривень.

Згідно з пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Сума валових витрат за імпортними операціями визначається відповідно до вимог пп. 7.3.2 ст. 7 цього Закону, яким встановлено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість»розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що при визначенні валових витрат платника податку за імпортними операціями, необхідно враховувати два аспекти: дату збільшення валових витрат; суму валових витрат, яка визначається у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти.

Однак, представником позивача в судовому засіданні не обґрунтовано порядок визначення балансової вартості валюти, не пояснено терміни отримання товару, його оприбуткування та оплати за нього, в результаті чого не доведено неправомірність вищевказаного висновку податкового органу, у звязку із чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобовязання за вищевказаним порушенням.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Алакозай»в порушення абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР завищено валові витрати на 3726,26 гривень внаслідок віднесення до валових витрат витрат, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами. До суду такі документи також надані не були, пояснення з приводу даного порушення представниками позивача не надані, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобовязання за цим порушенням.

Також, перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Алакозай»показників у рядку 04.6 Декларацій «сума податків, зборів (обовязкових платежів), крім визначених у 04.4»в сумі 4000 гривень. Станом на 01.01.2010 року на обліковій картці платника податків ТОВ «Алакозай»на рахунку «збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»рахувалась заборгованість в сумі 4000 гривень, сплачена у попередніх періодах.

Відповідно до ст.1,2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво, а обєктом оподаткування є виручка, одержана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива.

Таким чином, в порушення пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР, згідно з яким до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обовязкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», враховуючи, що ТОВ «Алакозай» не є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, підприємством у 2010 році було завищено валові витрати на 4000 гривень. Зазначені обставини не було спростовані представником позивача під час судового розгляду справи, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення по визначення ТОВ «Алакозай»податкового зобовязання за дане порушення.

Крім того, перевіркою встановлено порушення пп.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок завищення у 4 кварталі 2010 року суми амортизації основних засобів на суму 6540,23 гривень.

Так, перевіркою оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 10 «Основні засоби»та даних аналітичного обліку до вказаного рахунку, було встановлено у серпні 2010 року реалізацію двох легкових транспортних засобів: VW POLO, 2011 року випуску (ОСОБА_5), та NISSAN ALMEA, 1996 року випуску (ОСОБА_4), за остаточною балансовою вартістю 3091,04 гривень (довідка-рахунок № ДДР 430712 від 06.08.2010 року) та 1961,42 гривень (довідка-рахунок № 430769 від 18.08.2010 року) відповідно.

Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Одеській області було надано копії висновків про вартість зазначених транспортних засобів: акт № 786 від 17.08.2010 року, складений по заяві ТОВ «Алакозай», відповідно до якого вартість автомобіля NISSAN ALMEA, 1996 року випуску, складає 22735,91 гривень; акт № 752 від 06.08.2010 року, складений по заяві ОСОБА_2 (працівника ТОВ «Алакозай», відповідального за роботу автотранспорту), відповідно до якого ринкова вартість автомобіля VW POLO, 2011 року випуску, складає 47700,90 гривень.

Відповідно до пп.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону № 334/94-ВР у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Таким чином, в порушення вищенаведеної норми, ТОВ «Алакозай»було завищено суму амортизації основних засобів на суму 6540,23 гривень.

При цьому, перевіркою оборотів по рахунку № 10 «Основні засоби» та даних аналітичного обліку до вказаного рахунку щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходів, що виникли при передачі у власність фізичним особам основних засобів у вигляді надання знижок, встановлено реалізацію у серпні 2010 року двох легкових автомобілів за остаточною балансовою вартість. У зв'язку із чим ТОВ «Алакозай»в порушення абз.1 п.2.1 ст.2, абх.1 п.3.4 ст.3, п. «е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, пп. «а» п.17.2 ст.17, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-VI фізичним особами платникам податку без утримання податку з доходів фізичних осіб надані блага у вигляді знижки між оціночною вартість транспортних засобів та вартістю реалізації (остаточною балансовою) на суму 79471,78 гривень.

Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

На підставі викладеного ТОВ «Алакозай»було донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14024,44 гривень.

Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з п.1.15. ст. 1 Закону № 889-IV податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Суд погоджується з твердженням перевіряючих та доходить аналогічного висновку про неправомірнене ненарахування податковим агентом податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 внаслідок надання знижки в розмірі 79471,78 гривень у вигляді реалізації автомобілів за остаточною балансовою вартістю. В судовому засіданні представник позивача не довів суду правомірність спірних операцій, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Крім того, відповідно до наданих до перевірки ТОВ «Алакозай»оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 10 «Основні засоби»та даних аналітичного обліку до вказаного рахунку, на балансі підприємства знаходяться невиробничі фонди, які не використовуються у виробничому процесі ТОВ «Алакозай». Підприємством, як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи, не доведено зв'язок зазначених фондів із здійсненням оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно з пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В судовому засіданні представники відповідача довели суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість зазначених позовних вимог позивача. При цьому, представник позивача не обґрунтував належним чином, із посиланням на відповідні положення законодавства, неправомірність даного висновку за актом перевірки.

Таким чином, в порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР підприємством завищено суму амортизаційних основних засобів на суму 16962,44 гривень, у тому числі за І квартал 2010 року в сумі 4480,11 гривень, за ІІ квартал 2010 року в сумі 4684,00 гривень, за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4340,05 гривень, за IV квартал 2010 року - в сумі 3188,28 гривень.

У зв'язку із цим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання в результаті допущення даного порушення є правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими, отже задоволенню не підлягають.

Також, перевіркою відображених у рядку 04.12 Декларацій «сума витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у ряд.04.5)»показників за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 15 гривень не встановлено які операції вплинули на формування зазначеної суми, у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку про порушення абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого підприємством до складу валових витрат у ІІ кварталі 2010 року віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в сумі 15 гривень. Представником позивача дане порушення не заперечувалось, у звязку із чим суд вважає дану обставину встановленою, адже у суду не має сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того, перевіркою оборотів по рахунку № 3775 «Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях»та даних аналітичного обліку до вказаного рахунку щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб в порушення абз.1 п.2.1 ст.2, абз.1 п.3.4 ст.3, п. «д»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-ІV встановлено, що грошові позики не повернені працівниками у встановлений договором строк, не включено до складу додаткових благ та не оподатковувано податком на суму 22000 гривень.

Підприємство-позикодавець ТОВ «Алакозай», яке є податковим агентом, зобовязано утримати та перерахувати до бюджету податок з сум анульованого боргу та повідомити про це податковий орган шляхом подання податкового розрахунку ф.№1ДФ.

Обєктом оподаткування платника ПДФО резидента є загальний місячний оподатковуваних дохід, до складу якого, зокрема, включаються додаткові блага, надані працедавцем своєму працівнику. До складу додаткових благ, згідно з ч. «д»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889-ІV, входять суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку.

Згідно з пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-ІV у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З урахуванням вищевикладеного, та з огляду на неутримання та неперерахування ТОВ «Алакозай»податкового зобовязання за надання додаткових благ своєму працівнику, перевіряючі дійшли правомірного висновку про необхідність донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3882,35 гривень, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Крім того, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1271,03 гривень за оплату послуг проживання у готелі міста «Одеса»фізичної особи Mr. Deuk з 18.04.2010 року по 20.04.2010 року. Так, підприємством ТОВ «Алакозай»були сплачені кошти в розмірі 7202,5 гривень за проживання зазначеної особи у готелі за рахунок коштів підприємства без утримання податку з доходів фізичних осіб, чим порушені абз.1 п.2.1 ст.2, абз.1 п.3.4 ст.3, ч. «е»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону № 889-ІV.

Крім того, підприємством віднесено до валових витрат 6002,08 гривень за сплату послуг проживання у готелі «Одеса»фізичної особи Mr. Duek, чим порушено пп.5.2.1 п.5.2, абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР. Як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи підприємством не надано будь-яких документів, які б підтверджували отримання зазначених послуг та зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Алакозай».

Представником позивача не зазначеного жодного переконливого доводу щодо необґрунтованості донарахування податку з доходів фізичних осіб по вищезазначеним обставинам, у зв'язку із чим суд не знаходить підстав для задоволення цих позовних вимог. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є обґрунтованими та за результатом судового розгляду частково залишаються без змін.

Крім того, перевіркою встановлено невиконання щоденного друку та не зберігання фіскальних звітних чеків (Z-звітів) на складі-крамниці за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 19 км Старокиївської дороги, 4Н, за перевіряємий період, чим порушено п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.7.5 ст.7 Порядку реєстрації та ведення книгу обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО.

Відповідальність за невиконання вищевказаних вимог Закону встановлена п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуг), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представником позивача в судовому засіданні не спростовано встановленого перевіркою факту допущення правопорушення: до суду не надано копій звітних чеків в якості доказів їх роздрукування та книги ОРО на підтвердження їх зберігання, рівно як і не пояснено обставин встановленого порушення касової дисципліни, яке не думку позивача місця не мало, у зв'язку із чим суд не знаходить підстав для задоволення даних позовних вимог.

В той же час, з акту перевірки убачається встановлений факт не роздрукування та не зберігання звітних чеків за 14.01.2010 року, 19.01.2010 року, 08.02.2010 року, 19.02.2010 року, 01.03.2010 року, 04.03.2010 року, 05.03.2010 року, 26.03.2010 року, 05.04.2010 року, 09.04.2010 року, 20.04.2010 року, 20.04.2010 року, 21.04.2010 року, 28.04.2010 року, 04.05.2010 року, 06.05.2010 року, 25.05.2010 року, 27.05.2010 року, 28.05.2010 року, 01.06.2010 року, 03.06.2010 року, 04.06.2010 року, 08.06.2010 року, 11.06.2010 року, 14.06.2010 року, 18.06.2010 року, 22.06.2010 року, 23.06.2010 року, 28.06.2010 року, 23.08.2010 року, 06.09.2010 року, 08.11.2010 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000201520, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, перевіркою встановлено порушення абз.4-5 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого ТОВ «Алакозай»було віднесено до валових витрат за 2010 рік витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в сумі 6713900 гривень. В основу даного висновку покладено твердження перевіряючих про порушення ТОВ «Алакозай»методології податкового обліку, що призвело до перекручування даних, зазначених у декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання) розроблений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Порядок), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327.

Згідно з пп.1.6 Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до пп.2.3.2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, податковою інспекцією при проведені перевірки та опису виявленого порушення не забезпечено чіткого викладення змісту виявленого порушення та способу його вчинення. Такий акт перевірки не може бути достатнім та переконливим доказом неправильного формування валових витрат, оскільки дуже стислий зміст акту перевірки не дозволяє визначити наявність факту порушення та вину позивача. При цьому, в судовому засіданні представники відповідача, всупереч ст.71 КАС України, не змогли пояснити змісту та обставин виявлених порушень.

На підставі викладеного суд не може погодитися із висновками за актом перевірки щодо завищення підприємством валових витрат у 2010 році на 6713900 гривень в результаті віднесення до валових витрат видатків, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, рівно як і з висновком за результатами встановлених фактів щодо завищення від'ємного значення обєкта оподаткування в сумі 12077378 гривень. В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження встановлені перевіркою порушення, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобовязань по цим порушенням є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Крім того, в результаті встановлених перевіркою фактів, перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Алакозай»пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 та п.4.2 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп. «д»пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, аа.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 3900107 гривень, у тому числі по періодах: липень 2010 року 547832 гривень, серпень 2010 року 958944 гривень, вересень 2010 року 1122263 гривень, жовтень 2010 року 1271068 гривень; завищення суми, відємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2154087 гривень; завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, рядок 22.2 за грудень 2010 року, що відноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до рядка 23.1 січня 2011 року, на суму 180175 гривень.

Оцінюючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000231520 про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2334262 гривень та його скасування, а також про часткову неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000211520, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит, у відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість, і до таких підстав, зокрема, віднесено наявність господарських операцій, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях, відсутності належно оформлених накладних або відсутності дійсної поставки товарів (послуг) тощо по вищерозглянутим операціям. Отже, оскільки судом встановлено правомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум, визначених наданими позивачем до перевірки податковим накладними, то і висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ є неправомірним, та таким, що не відповідає обставинам справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що факти підтвердження сплати сум ПДВ за отримані товари та послуги встановлені судом по вищерозглянутих операціях в контексті порушень положень Закону № 334/94-ВР щодо формування валових витрат та валових доходів, а наявність у платника податку позивача - виданих йому постачальниками товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, враховуючі встановлені судом неправомірні висновки податкової інспекції по операціям ТОВ «Алакозай», які мали вплив на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0000231520, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2334262 гривень, та часткову неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000211520 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3886861,72 гривень та штрафних санкцій в розмірі 971715,43 гривень, в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ «Алакозай»були встановлені факти коригування податкового зобовязання по ряд.8 (коригування на основі попередніх звітних періодів) та податкового кредиту по ряд.16 (коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди) Декларацій з податку на додану вартість, відповідно до вимог п.5.6 та п.5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, ТОВ «Алакозай»у періоді з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року здано уточнені розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Підприємство у перевіряємому періоді пільгами з податку на додану вартість не користувалося та не відображало в Звіті №1-ПП «Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності».

За результатами перевірки встановлені відхилення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 1500273 гривень.

Відповідно до п.2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, в разі заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ податковим органом складається податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 6 (форма «В2»).

Порядок визначення бюджетного відшкодування та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до зазначеного пункту, у разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Законом передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування: - зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах; - повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

При цьому платником у кожному звітному періоді може застосовуватися тільки один із цих шляхів, а зміну задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість Законом не передбачено.

Відповідно до абзацу «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Разом із тим, представниками позивача під час судового розгляду справи жодним чином не обґрунтовано заявлених позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191520, у зв'язку із чим, в силу ст.71 КАС України, обставини щодо дотримання підприємством вимог пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що представниками позивача до суду не надано жодних доказів правильності декларування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які б нівелювали встановлене під час перевірки відхилення в розмірі 1500273 гривень, судом не встановлено обставин, які б спростували вищезазначені висновки за актом перевірки. У зв'язку із цим, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191520 відсутні, отже в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 31.05.2011 року № 0000181520 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 4930532,88 гривень та штрафних санкцій в сумі 1232633,22 гривень, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 31.05.2011 року № 0000211520 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 3886861,72 гривень та штрафних санкцій в сумі 971714,78 гривень, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 31.05.2011 року № 0000221520, 0000231520.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 31.05.2011 року № 000233170 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 295251,67 гривень та штрафних санкцій в сумі 73812,92 гривень, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 31.05.2011 року №№ 0000201520, 0000191520 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк

Суддя /ПІДПИС/ Я.В. Балан

Суддя /ПІДПИС/ О.В. Колесниченко