Постанова № 20234867, 12.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-6344/11/1470

           м.Миколаїв

13:05

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Асафової О.Д.,

представника позивача: ОСОБА_1 - дов. №171 від 26.08.2011,

представника відповідача: ОСОБА_2 – дов. №1712/8/10-024 від 09.02.2011,

представника прокуратури: ОСОБА_3 –посв. №253 від 26.03.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "МИКОЛАЇВСЬКЕ ЗЕРНОСХОВИЩЕ", вул. Чапаєва, 43,Грейгове,Жовтневий район, Миколаївська область,57223 доДПІ у Жовтневому р-ні Миколаївської обл., вул. Торгова, 63-а,Миколаїв,54050

Прокуратура Миколаївської області на боці відповідача (на підставі повідомлення про вступ прокурора у справу) (54030, м.Миколаїв, вул..Спаська, 28)

проскасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2011р. №0000372301, в с т а н о в и в:           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.05.2011 №0000372301.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- про проведення перевірки позивач не був повідомлений належним чином;

- чинне законодавство не ставить право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ в залежність від взаєморозрахунків з контрагентами –постачальниками та, відповідно, не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами;

- Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі –Закон №168/97-ВР) не передбачена відповідальність платника податків за дії інших платників, в тому числі осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин;

- Закон №168/97-ВР не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження до бюджету податку на додану вартість. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту;

- позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту та , оскільки п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Позивач не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує (т.4 а.с.14-17), просить в задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що:

- за змістом Закону №168/97-ВР право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту включення ПДВ до податкового кредиту;

- за результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким згідно Закону №168/97-ВР понесені фактичні витрати по сплаті ПДВ, встановлено, що сплата ПДВ до бюджету не відбувалась;

- аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди –відшкодування ПДВ з державного бюджету;.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 12.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 04.05.2011 по 06.05.2011 ДПІ у Жовтневому районі, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Миколаївське Зерносховище»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Шелтон», ВАТ «ХМЗ», ПРАТ «МТС Україна», ТОВ «Стройтехнологія», ВАТ «СПМК-517», ПП «Агроторговий дім Ріко», ТОВ «Ранг», ТОВ НТП «Промбезпека», ПП «Корпоративні зернові системи», ТОВ «МКМ-Софт», ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», ЗАТ «Миколаївбудресурси», ТОВ «Ларго Групп», ТОВ «Лазорь», ТОВ «Кронос-Авто», ТОВ «Істагрупп», ТОВ «Амбер Агро», ТОВ «Завод Кобзаренка», ТОВ «Діавест-Комп’ютерний світ», ПБМП «Вілена-Люкс», ТОВ «ТД «Відзев», ПП ВКФ «Булат», ТОВ ВТФ «Авіас»за період з травня 2009 року по грудень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №346/07-36328597 від 16.05.2011 (т.1 а.с.10-24).

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000372301 від 31.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1725194,0 грн. (т.1 а.с.8,9).

Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням оскаржив його до суду, посилаючись на вчинені відповідачем порушення при проведенні перевірки та безпідставність висновків про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Стаття 79 Податкового кодексу України визначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ №177 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Миколаївське Зерносховище»в період з 04.05.2011 по 06.05.2011, відповідач оформив 27.04.2011 (т.4 а.с.25).

Судом встановлено, що перевірка проведена в період з 04.05.2011 по 06.05.2011, а не з 04.04.2011 по 06.04.2011, як помилково зазначено у акті перевірки.

Повідомлення №2 від 27.04.2011 про проведення перевірки, направлено відповідачем на адресу позивача 13.05.2011, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (т.4 а.с.130), а отримано позивачем 17.05.2011, що підтверджується відміткою поштового відділення на поштовому повідомлення (т.4 а.с.131) та витягом з журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача (т.4 а.с.27).

Таким чином, проведення відповідачем перевірки та складання акту раніше, ніж позивачу стало відомо про проведення перевірки, позбавило позивача можливості взяти участь у прийнятті рішення за наслідками перевірки, що є порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

В акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні №0000372301 від 31.05.2011 відповідач посилається на порушення ТОВ «Миколаївське Зерносховище» п.1.8 ст.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 1725194,0 грн., у т.ч. за квітень 2010 року –на суму 342337,0 грн., за липень 2010 року –на суму 121643,0 грн., за серпень 2010 року –на суму 93801,0 грн., за вересень 2010 року –на суму 25332,0 грн., за листопад 2010 року –на суму 22457,0 грн., за грудень 2010 року –на суму 191952,0 грн.

При цьому, у акті перевірки та під час розгляду справи відповідачем не ставиться під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а йдеться про право платника на відшкодування податку на додану вартість з Держбюджету лише при фактичному надходженні цього податку до бюджету. Під час розгляду справи представник відповідача підтвердив, що всі контрагенти позивача задекларували свої податкові зобов’язання по взаємовідносинах з ТОВ «Миколаївське Зерносховище», але не здійснили їх оплату в повному обсязі, що унеможливлює відшкодування позивачу ПДВ.

Суд не погоджується з викладеною позицією відповідача, з наступних міркувань.

Вимогами п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.п.7.4 п.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168/97-ВР не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.

Що стосується невиконання контрагентами позивача зобов’язань по сплаті податків до бюджету, то негативні наслідки (відповідальність) мають наставати лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведених норм Закону №168/97-ВР, досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (т.1 а.с.26-250, т.2, т.3 а.с.1-193), наявності факту проведення господарських операцій з першими постачальниками, належного документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в період, що перевірявся ТОВ «Миколаївське Зерносховище»правомірно було заявлено та підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 1725194,0 грн.

Відносно посилання податкового органу на обов’язок платника податків перевіряти сплату його контрагентами ПДВ до бюджету, слід зазначити наступне.

Стаття 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачає обов’язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності.

Крім того, Закон №168/97-ВР не передбачає обов’язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншої о платника податків. Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Порушення контрагентами ТОВ «Миколаївське Зерносховище»або суб’єктами підприємницької діяльності по ланцюгу постачання, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ «Миколаївське Зерносховище»до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач. Закон не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність податкового повідомлення-рішення №0000372301 від 31.05.2011 та дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України при проведення перевірки та прийнятті рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

          Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати винесене ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000372301 в повному обсязі.

4. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївське Зерносховище» (вул.Чапаєва, 43, смт.Грейгове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57223) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 19 грудня 2011 року.