Постанова № 20234726, 19.11.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2011 р. 14:00Справа № 2а-4703/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсал",

вул. Декабристів, 123-а, кв.14, м. Миколаїв, 54002 доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкового рішення №0007102330 від 27.05.11 р.,

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 27.05.11р. №0007102330.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що викладення в акті перевірки висновку про нікчемність правочинів суперечить нормам цивільного законодавства та не входить до повноважень органів державної податкової служби, а правочини, які зазначені в акті перевірки як нікчемні, не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному Кодексі України.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що правочини, які описані в акті перевірки, не спрямовані на настання правових наслідків та вчинені з метою несплати податків тобто направлені на заволодіння майном держави, а значить є такими, що порушують публічний порядок.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ”Уніварсал” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

12-16.05.11р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом постачальником ТОВ ”МИК-БУДІВНИЦТВО” за грудень 2010р. січень 2011 року.

17.07.11р. за результатами перевірки було складено акт №627/23-300/32755268, якому зроблено висновок про порушення позивачем ст.203, 215, 228, 622, 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..228 ЦК України, правочин має ознаки нікчемності, та є нікчемним в силу припису закону. Правочини укладені ТОВ ”Уніварсал” з ТОВ ”МИК-БУДІВНИЦТВО” на загальну суму ПДВ у розмірі 213 957,52грн. порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

27.05.11р. на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0007102330, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в сумі 213 957,52грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

Єдиним аргументом відповідача висловленим в акті перевірки та в запереченнях на позов є те, що угода (правочини) укладений позивачем з його контрагентам є нікчемним. Відповідач не висловлює сумніву з приводу того, що у разі коли б ці угоди відповідали вимогам Закону, суми, віднесені позивачем до податкового кредиту були б віднесені правомірно.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.09р. ”Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 8.11.10р.

Відповідно до листа ВАСУ від 2.06.11р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції судам необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ ”Уніварсал” та ТОВ ”МИК-БУДІВНИЦТВО” позивачем були надані суду первині документи, а саме договори підряду на виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки.

Підпункт 198.3. статті 198 податкового Кодексу України визначає порядок формування податкового кредиту, а саме, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В даному випадку податковий кредит був сформований позивачем правомірно, а саме складався із сум податку, нарахованого у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. За базу оподаткування була прийнята договірна вартість робіт, що зазначена в договорах підряду та актах виконаних робіт. Суми податку, нарахованого за вказаними операціями були включені позивачем до податкового кредиту січня 2011 р.

Підпункт 198.6 ст.198 податкового Кодексу України, який також зазначений в якості порушення в оскаржуваному рішенні, забороняє включати до податкового кредиту суми, не підтверджені податковими накладними. Як вбачається з акту перевірки, перевіркою не встановлено фактів включення сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, до податкового кредиту звітного періоду.

Підпункт 200.1 ст.200 податкового Кодексу України передбачає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню. Перевіркою не встановлено порушення порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

В звязку з цим суд вважає, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення вищезазначених угод.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 27.05.11р. №0007102330підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 27.05.11р. №0007102330.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Уніварсал” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар