Рішення № 2023376, 01.07.2008, Господарський суд Чернігівської області

01.07.08

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії 77 99 18

пр. Миру,20

Іменем України

РІШЕННЯ

 26 червня 2008 р. Справа № 16/64

ЗА ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

До ВІДПОВІДАЧА: Виконавчого комітету Ніжинської міської ради

(16600 м. Ніжин пл.Леніна,1)

Третя особа без самостійних вимог

на стороні позивача Комунальне підприємство „Оренда комунального майна”

(м. Ніжин вул. Шевченка,96-б)

Про визнання частково недійсним рішення та

про визнання права володіння та користування будівлею.

Суддя Фесюра М.В.

Представники сторін:

 Від позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2.

Від відповідача: Костюк О.І.

Від третьої особи Наполов Б.К.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлено позов про визнання права користування і володіння будівлею. Вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами у справі був укладений договір оренди будівлі, строк дії якого визначений до 12.03.2008р. За умовами договору , якщо орендодавець на протязі місяця після зазначеного строку не повідомляє орендаря про припинення дії договору, останній вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

За твердженням позивача, орендодавець повідомив його про закінчення договору оренди з порушенням встановленого терміну, тому він має право користуватися та володіти будівлею на тих саме умовах, які передбачені договором.

Позивач змінив предмет позову , доповнивши його вимогою про визнання частково недійсним рішення відповідача від 20.03.2008р. № 150 „Про продовження та не продовження договорів оренди” в частині пункту 2 та підпункту 2.1, яким вирішено не продовжувати договір оренди з позивачем та передати приміщення в оперативне управління управлінню житлово -комунального господарства та будівництва для переобладнання в дошкільний навчальний заклад.

Крім того, позивач вимагає відшкодувати йому судові витрати, в тому числі витрати на оплату правової допомоги в сумі 7000 грн., яка перерахована на рахунок адвокатського об'єднання „ОСОБА_3 і партнери”.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним своєчасно було повідомлено орендаря про рішення виконкому щодо непродовження строку дії договору оренди, позивачу не надавалося дозволу на переобладнання приміщення під торгівельно -розважальний комплекс. Зазначене приміщення надавалося лише у користування, тому відсутні підстави вимагати передачі його також і у володіння орендаря.

Крім того, відповідач вважає, що спір в частині визнання недійсним рішення непідвідомчий господарському суду, оскільки має вирішуватись за правилами кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких підтримала позицію відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності з 03.12.2001р., що підтверджується відповідним свідоцтвом.

12.03.2003р. між позивачем (орендарем) та Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно -експлуатаційного управління (орендодавцем) укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 974,4 м2 , будівля інв № 1/206, розташованого за адресою м. Ніжин Чернігівської області вул. Шевченка,97 в/м № 1, що знаходиться на балансі Конотопської КЕЧ району, вартість якого за експертною оцінкою становить 32400 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.10.1 договір діє з 12.03.2003р. строком на п'ять років і відповідно до п.10.6 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як зазначено у п.2.3 договору , назване нерухоме майно орендодавець передає для торгівельно -розважального комплексу.

Дозвіл на переобладнання приміщення під торгівельно -розважальний комплекс орендодавець отримав від виконкому Ніжинської міськради відповідно до рішень останнього № 224 від 10.04.2003р., № 698 від 20.11.2003р.

Як зазначено в акті інвентаризації об'єкту оренди, складеного за участю орендодавця та орендаря в орендованому приміщенні були наявні лише стіни та земляна підлога у незадовільному стані, решта майна (двері, вікна, дерев'яна підлога, труби опалення та водопостачання, електрообладнання, сантехобладнання) - відсутня.

Згідно з актом від 06.03.2003р. комісія дійшла до висновку про те, що будівля потребує капітального ремонту.

06.03.2003р. був складений акт прийому -передачі зазначеного приміщення орендарю.

08.12.2003р. був складений акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації першої черги торгівельно -розважального центру, який був затверджений рішенням виконкому № 781 від 18.12.2003р.

13.05.2005р. Ніжинською міською радою на ХХІУ сесії ІV скликання було прийнято рішення „Про прийняття в комунальну власність м. Ніжина від Конотопської КЕЧ району житлових будинків та споруд з внутрішніми та зовнішніми системами забезпечення”, а 16.10.2006р. був складений акт прийняття -передачі військового майна військових містечок № 1,2,10,11,13,17,21,25,27,31.

24.12.2006р. між виконкомом Ніжинської міської ради та підприємцем ОСОБА_1. був укладений договір про внесення змін до договору оренди від 12.03.2003р. № 31, яким , зокрема, була замінено орендодавця Міністерство оборони на виконком.

Відповідно до аудиторського висновку від 18.06.2007р., складеного ПП „Аудиторська фірма „ВЕСТА”, підприємець ОСОБА_1. за час оренди поніс витрати на поліпшення орендованого майна у розмірі 229398,51 грн. без ПДВ.

20.03.2008р. виконком Ніжинської міської ради прийняв рішення № 150 „Про продовження та непродовження договорів оренди”, спірними пунктами 2 та 2.1 якого встановлено, що у зв”язку з невиконанням умов договору оренди від 12.03.2003р. № 31, закінченням строку його дії вирішено не продовжувати договір оренди з позивачем та передати приміщення в оперативне управління управлінню житлово -комунального господарства та будівництва для переобладнання в дошкільний навчальний заклад.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на непідвідомчості даного спору господарському суду не приймаються, оскільки спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду, стосуються права користування приміщенням, виникнення і реалізація якого врегульована Цивільним та Господарським кодексами України. Зазначені відносини сторін у справі засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 08.04.2008р. № 53/49-06, від 25.03.2008р. № 3/506-А.

Спір в частині визнання недійсним рішення відповідача задоволенню не підлягає, оскільки , хоча відповідач і не надав жодного доказу невиконання умов договору оренди, однак прийняття даного рішення обумовив також закінченням строку дії договору, а останнє є правом виконкому здійснювати власне волевиявлення, що не суперечить чинному законодавству.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на невиконанні умов договору орендарем, яке полягає, на думку сторони, в переобладнанні приміщення під торгівельно -розважальний заклад без згоди орендодавця, судом не можуть бути прийняті, оскільки відповідач погодився на переобладнання приміщення і згода була надана попередньому орендодавцю. Крім того, прийнявши приміщення у власність, виконком Ніжинської міськради, ставши орендодавцем, тим самим погодився з тими умовами оренди, які викладені в договорі, зокрема, в п .2.3 про передачу майна для торгівельно -розважального комплексу.

Прийнявши спірне рішення , відповідач склав супроводжувальний лист від 25.03.2008р. № 3-12/341, який, як він стверджує, направив поштою рекомендованим листом. При цьому виконком Ніжинською міськради як на докази направлення та вручення рішення про непродовження строку дії договору оренди посилається на поштову квитанцію від 27.03.2008р., та повідомлення про вручення поштового відправлення. Позивач стверджує , що листа не отримував, а рішення отримав від третьої особи після закінчення строку повідомлення, встановленого договором.

Надані відповідачем докази не доводять факту направлення спірного рішення та отримання його в місячний строк після закінчення дії договору оренди з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.78 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1155 перелік документів, які направляються поштою, можливо вказати лише при складанні опису вкладення, чого відповідач не зробив.

Таким чином неможливо дійти до безсумнівного висновку про те, що надані поштові квитанція та повідомлення стосуються саме направлення рішення про непродовження строку дії договору оренди.

Пунктом 121 Правил встановлено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення (поштовий переказ). На бланку повідомлення про вручення внутрішнього та міжнародного поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" адресат (одержувач) також ставить свій підпис.

Як слідує з поштового повідомлення рекомендований лист направлявся без позначки „Вручити особисто”, отже особистий підпис одержувача, яким є позивач, в даному випадку не передбачений.

Поряд з цим листоноша зазначив на повідомленні про те, що листа вручено ОСОБА_1, однак, як встановлено судом, це не відповідає дійсності, виходячи з наступного.

Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. N 211 затверджено Порядок пересилання поштових відправлень, відповідно до п.3.5.3.2. якого повідомлення про вручення доставляються адресатові на домашню адресу, службову адресу, до запитання чи з використанням абонементної скриньки. Рекомендоване повідомлення про вручення вручається адресатові під розписку в ф. 8.

Як слідує з відповіді начальника центру поштового зв”язку № 2 та книги ф.8, листоноша не вручила рекомендованого листа особисто ОСОБА_1., а в книзі розписалася сама.

Таким чином, надані відповідачем документи, які стосуються поштового відправлення можуть свідчити лише про наміри направити позивачу рекомендованого листа , однак не можуть в повній мірі доводити факту повідомлення орендаря про непродовження строку дії договору оренди.

Оглянута в судовому засіданні книга прийому громадян третьою особою ( копія книги в матеріалах справи) вказує на те, що питання розірвання договору та звільнення приміщення обговорювалось з ОСОБА_1. лише 24.04.2008р., тобто більш , ніж через місяць після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи те, що відповідач всупереч ст.ст.33,34 ГПК України не довів належними та допустимими доказами факту повідомлення орендаря про непродовження терміну дії договору оренди № 31 від 12.03.2003р., тому останній вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий термін, а право позивача на користування приміщенням за цим договором підлягає захисту і позов в цій частині -задоволенню.

Позов в частині визнання права володіння приміщенням, яке є предметом договору оренди, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Договором оренди приміщення № 31 від 12.03.2003р. не передбачено виникнення права володіння приміщенням, натомість в п.1.1 вказано, що майно передається в строкове платне користування.

За таких обставин у позові в цій частині має бути відмовлено.

Судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодування позивачу пропорційно розміру задоволених вимог.

Оплата правової допомоги в сумі 7000 грн. відшкодуванню не підлягає в силу ст.44 ГПК України, нормами якої до судових витрат віднесені не будь які витрати на правову допомогу, а виключно витрати на оплату послуг адвоката.

Натомість , хоча в матеріалах справи і мається договір , укладений з адвокатським об'єднанням, однак відсутній акт виконання робіт саме адвокатом, а представник позивача ОСОБА_2., яка приймала участь в судових засіданнях не має свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

Керуючись ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ( код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користування нежитловою будівлею, площею 974,4 м2 у м. Ніжин по вул. Шевченка,97 на умовах договору оренди нежитлових приміщень № 31 від 12.03.2003р. на строк до 12.03.2013 р.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради (код 04061783, м. Ніжин пл. Леніна,1) на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ( код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 67,6 грн. судових витрат, в тому числі 28,3 грн. державного мита та 39,3 витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 01 липня 2008 року.

Суддя М.В.Фесюра