Постанова № 20232191, 17.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17.10.2011 р. Справа № 2а-6848/11/1470

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження

адміністративним позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (пр. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017)

до Державного підприємства Казанківської виправної колонії № 93 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань (с. Новоданилівка, Казанківський район, Миколаївська область)

про стягнення заборгованості в сумі 51453,22 грн.

В С Т А Н О В И В:

Миколаївське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Казанківської виправної колонії № 93 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань (відповідач) заборгованості по страхових внесках в сумі 51453,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач самостійно визначив свої зобовязання у "Звіті по коштах загальнообовязкового державного соціального страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за І квартал 2011 року в сумі 110 136,18 грн., проте вказану суму Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не перерахував. Сума заборгованості в розмірі 58682,96 грн. стягнута в судовому порядку. Залишок нестягнутої заборгованості складає 51453,22 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позов, згідно якого визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач, Державного підприємства Казанківської виправної колонії № 93 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань, зареєстроване державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області 23.02.1996 року (арк. спр. 10).

Відповідно до вимог статей 2, 6 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон) відповідач є страхувальником.

Відповідно до статті 27 Закону страхувальник повинен самостійно нараховувати та сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, перераховувати зазначені суми один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

В липні 2011 року відповідачем подано до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності "Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності" за І квартал 2011 року, в якому самостійно визначив заборгованість перед позивачем по стразовим внескам в сумі 110136,18 грн. (арк. спр. 5).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2006 року по справі № 7/559/05 з відповідача стягнуто 22057,75 грн. (арк.. спр. 9). Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2008 року по справі № 3/126/08 з відповідача стягнуто 6889,04 грн. (арк.. спр. 7, 8). Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2010 року по справі № 2а-1785/10/1470 з відповідача стягнуто 29736,17 грн. (арк.. спр. 6).

Залишок нестягнутої заборгованості складає 51453,22 грн.

Відповідно до статті 8 Закону спори, що виникають з правовідносин про державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вирішуються в судовому порядку.

Позивач, відповідно до Закону, є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, а, відповідно, є субєктом владних повноважень та уповноважений звертатися з позовом до адміністративного суду (статті 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Казанківської виправної колонії № 93 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань (с. Новоданилівка, Казанківський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 08680543) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (р/р 37170002000355, банк ГУДКУ в Миколаївський області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20866865) заборгованість в сумі 51453,22 грн. (пятдесят одна тисяча чотириста пятдесят три гривні 22 коп.).

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Малих