Постанова № 20230901, 05.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-6377/11/1470

          м.Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 доФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54000 простягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 1021,17 грн. за період з травня по грудень 2008 року, в с т а н о в и в: 05.10.2011 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

На підставі п.10 ч.1 ст.3 та ч.3 ст.122 КАС України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати єдиного податку в сумі 1021,17 грн. за період з травня по грудень 2008 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не сплачено суму єдиного податку, встановлену місцевою радою для обраного ним виду діяльності.

Ухвала суду від 31.08.2011 направлена за юридичною адресою відповідача, повернулась в зв’язку з закінченням терміну зберігання (арк.спр.13-16).

          У суду відсутні відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача та внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в порядку, передбаченому ст.ст.19,22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають з’ясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

У судовому засіданні 05.10.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Відповідач як фізична особа - підприємець зареєстрований Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.01.2006 за №25220000000014182, перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва та є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»№746/99 від 28.06.1999 (надалі –Указ №746/99).

Оскільки, відповідач є платником єдиного податку, то у відповідності з ч.5 ст.2 Указу №746/99 повинен сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числі наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до ст.2 Указу №746/99 ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Нарахування належної до сплати суми єдиного податку в картках особових рахунків фізичних осіб здійснюється на підставі встановлених місцевими радами ставок єдиного податку та чисельності найманих працюючих або членів сімей фізичної особи, які приймають участь у здійсненні підприємницької діяльності.

13.12.2007 відповідач подав заяву до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2008 рік, та обрав такий вид діяльності, як інші види підприємницької діяльності-торгівля будматеріалами та будівництво (класифікатор виду економічної діяльності 99.9 –інші види підприємницької діяльності та 45 –будівництво) (арк.спр.4).

Рішенням Миколаївської міської ради від 18.08.2006 року №4/14 «Про встановлення ставок єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб»ставка єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб, які займаються даним видом діяльності, в 2008 році становила 130,0 грн. та 130,0 грн. щомісяця (арк.спр.8).

Згідно з абз.2 ст.2 Указу №746/99 у разі коли фізична особа-підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і оплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Тому, для діяльності відповідача встановлено ставку єдиного податку в сумі 130,0 грн.

Відповідач, як свідчить наданий позивачем розрахунок, за період з травня по грудень 2008 року, мав сплатити єдиний податок в загальній сумі 1040,0 грн. (арк.спр.3).

Позивач, в порушення п.6 ст.2 Указу №746/99 перерахував до Державного бюджету єдиний податок частково, у сумі 18,83 грн., в зв’язку з чим залишок несплаченої заборгованості по сплаті єдиного податку складає 1021,17 грн.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-XII (яка діяла на момент виникнення правовідносин) Державні податкові інспекції мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми пені сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

          Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 122, 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.          

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 54001 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 34217379700006 в ГУДКУ в Миколаївській області, отримувач – місцевий бюджет Центрального району м.Миколаєва, МФО 826013, ОКПО 23626096) податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 1021,17 грн. за період з травня по грудень 2008 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва