Постанова № 20230821, 29.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.08.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-2992/11/1470

          м.Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.

представника позивача: не з’явився (подано клопотання про розгляд справи без участі представника),

представника відповідача: не з’явився (подано клопотання про розгляд справи без участі представника),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ " ТЕЛЕЦ- ВАК ", пров. Транспортний, 9,Миколаїв,54021 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029 провизнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 р. №0000561503/0, №0000571503/0, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000561503/0 від 30.03.2011 на суму 1696,92 грн. та №0000571503/0 на суму 29941,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем всупереч абз.3 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України до податкових повідомлень-рішень не додано розрахунку штрафних санкцій, зокрема розрахунку періоду затримки сплати позивачем орендної плати з посиланням на договори оренди землі, на підставі яких у позивача виникли відповідні зобов’язання. Надані під час розгляду справи розрахунки штрафних санкцій невірно відображають розмір сплачених сум орендної плати у порівнянні з даними акту перевірки. Крім того, відповідачем неправомірно у податкових повідомленнях-рішеннях зроблено посилання на п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст.17 Закону України «Про плату за землю», які втратили чинність на момент перевірки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що штрафні санкції застосовані до позивача цілком правомірно, оскільки затримки орендних платежів мали місце. При здійсненні розрахунку штрафних санкцій податкова керувалась приписами ст.126 Податкового кодексу України, який діяв на момент проведення перевірки.

          Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти адміністративного позову.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 29.08.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

30.03.2011 відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банку на перерахування належних до сплати податків і зборів та складено акт №1075/153-31707056 (а.с.6,7), в якому встановлено несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю по податкових деклараціях за 2009 та 2010 роки, які отримані відповідачем за вхідними №2162 від 01.02.2010 та №72497 від 12.01.2011.

За наслідками перевірки від 30.03.2011 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000561503/0 та №0000571503/0 (а.с.8,9), яким позивачу нараховані штрафи за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Приписи Закону України «Про плату за землю»(із змінами та доповненнями) від 03.07.1992 №2535-ХІІ (надалі –Закон №2535-ХІІ), який діяв на час виникнення та існування правовідносин позивача з оренди землі, зокрема, ст.1 та ст.17, передбачають, що податок - обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; земельний податок та орендна плата за землі державної та комунальної власності, визначені у податковій декларації на поточний рік є податковими зобов’язаннями, на які розповсюджується дія Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III (із змінами та доповненнями) (надалі –Закон №2181-III), який також діяв в період виникнення податкових зобов’язань позивача.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №2181-III податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такому платнику, в силу приписів пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III, нараховувались штрафні санкції у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем не заперечені та не спростовані, встановлені у акті перевірки від 30.03.2011 факти затримки орендних платежів на строки, які визначені у розрахунках штрафних санкцій, що є додатками до акту перевірки. Доказів сплати орендних платежів у розмірах, більших ніж ті, що зазначені у розрахунках штрафних санкцій суду також не надано.

Суд погоджується з позицією відповідача, щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за затримку орендних платежів на підставі приписів ст.126 Податкового кодексу України, який діяв на час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень. Тим більше, що вказаний нормативний акт пом’якшив відповідальність платників податку за затримку узгодженої суми податкового зобов’язання більше ніж на 90 календарних днів.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000561503/0 та №0000571503/0 від 30.03.2011.

Слід зазначити, що доречними є твердження позивача про необхідність направлення платнику податків, разом з податковими повідомленнями-рішеннями, розрахунків штрафних санкцій, що передбачено абз.3 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України. Однак, суд вважає, що допущене відповідачем порушення не вплинуло на права та інтереси позивача, оскільки факт несвоєчасної сплати орендних платежів ним не заперечується, і по суті встановлених порушень та розмірах нарахованих штрафних санкцій заперечень також не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 05 вересня 2011 року