Постанова № 20230517, 12.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2011 р. Справа № 2а-3499/11/1470

м. Миколаїв

15:15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. від 28.02.2011,

представника відповідача: ОСОБА_2 дов. №431/9/10-00 від 17.01.2011,

представника ІІІ особи: ОСОБА_3 дов. №14-1812-78 від 04.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон»(вул.Бутоми, 2, м.Миколаїв, 54038)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва

(вул.Галини Петрової, 2-А, м.Миколаїв, 54029),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області

(пр.Леніна, 141-В, м.Миколаїв, 54055),

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070.

Згідно заяви від 24.05.2011 про збільшення позовних вимог:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва щодо ненадання у встановленому п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України порядку надання висновків до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про відшкодування позивачу з державного бюджету 1334,0 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області 1334,0 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070.

Заявою від 24.05.2011 позивач збільшив позовні вимоги і просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070; визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва щодо ненадання у встановленому п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України порядку надання висновків до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про відшкодування позивачу з державного бюджету 1334,0 грн.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області 1334,0 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.51, ст.137 КАС України, позивач скористався своїм правом змінити предмет позову до початку розгляду справи по суті, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 24.05.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оплата робіт та складання акту прийняття виконаних робіт через значний проміжок часу після фактичного виконання вказаних робіт не може підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідач та третя особа позов не визнали, вважають оспорюване податкове повідомлення-рішення цілком правомірним (а.с.62-63, 70-71).

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 12.09.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В період з 14.03.2011 по 18.03.2011 ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ТОВ «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон»з податку на додану вартість поданої за січень 2011 року. За результатами перевірки ДПІ складено акт №897/070-19/33798737 від 18.03.2011 (а.с.7-20).

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення абз. «е»п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.5, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 2667,0 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 1334,0 грн.

Виходячи з акту перевірки, вказана сума ПДВ безпідставно внесена до складу податкового кредиту по податковій накладній №8, що виписана ПП «Політехмет»на виконання ремонтних робіт на т/х «Семен Морозов», який згідно з Актом виходу судна з ремонту від 04.08.2010 вивезено за межі митної території України 06.08.2010.

На підставі акта перевірки ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070/0, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1334,0 грн. (а.с.6).

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до суду.

З матеріалів справи вбачається, що ремонт судна «Семен Морозов» здійснювався на підставі Договору СР-001 від 25.02.2010 (а.с.22-24) та Додаткової угоди від 30.06.2010 №001-003 (а.с.64).

Згідно з листом №9 від 03.08.2010, отриманим позивачем від ПП «Політехмет», у звязку з зобовязаннями по гарантіям на ремонт т/х «Семен Морозов»після ходових випробувань судна протягом 4-х місяців, які закінчуються в грудні 2010 року, ПП «Політехмет»просить дату підписання Акта прийому виконаних робіт на загальну суму 69594,53 грн. у т.ч. ПДВ 11599,09 грн. перенести на грудень 2010 року (а.с.26).

На підставі даного листа на виконання домовленості позивачем та ПП «Політехмет»був підписаний Акт виконаних робіт № 001-003 від 03.12.2010 (а.с.27).

Факт оплати позивачем робіт по пл. дорученню №892 від 17.12.2010 на суму 8000,0 грн. (у т.ч. ПДВ 1334,0 грн.) підтверджений відповідачем у акті перевірки.

Що стосується посилання відповідача на відсутність при перевірці листа №9 від 03.08.2010, слід зазначити, що п.5 Додаткової угоди від 30.06.2010 №001-003 передбачає, що розрахунок здійснюється замовником на підставі складеного акта виконаних робіт. Такий акт було складено 03.12.2010, тоді ж ПП «Політехмет»було видано позивачу податкову накладну. Зазначені документи досліджувались відповідачем під час перевірки.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на момент виникнення правовідносин, а також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт/послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, при здійсненні позивачем часткової оплати виконаних ПП «Політехмет»робіт в сумі 8000,0 грн. (у т.ч. ПДВ 1334,0 грн.), за наявності податкової накладної №8 від 03.12.2010 та фактично виконаної господарської операції у позивача виникло право на податковий кредит з подальшим бюджетним відшкодуванням.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070 Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року було подано заяву про повернення бюджетного відшкодування за січень 2011 року у розмірі 8961,0 грн. на розрахунковий рахунок позивача. До складу даної суми входить в тому числі 1334,0 грн. ПДВ сплаченого до бюджету по операціям з ПП «Політехмет».

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за №454/12328, територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обовязкових платежів) та інших надходжень. Таким поданням органу стягнення у розумінні абзацу 2 підпункту 7.7.5, підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є висновок податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проте в порушення вказаних норм відповідачем у встановлений строк не було надано відповідного висновку до органу державного казначейства.

Як зазначено в п.п. 7.7.7 п. 7.6 ст. 7 Закону №168/97-ВР, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Однак, на час розгляду справи бюджетне відшкодування у розмірі 1334,0 грн. не надійшло на рахунок позивача.

За таких умов, бездіяльність ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва щодо ненадання у встановленому законом порядку висновків до відповідного органу державного казначейства про відшкодування ТОВ «Суднобудівна асоціація “Миколаївський регіон»суми бюджетного відшкодування є протиправною.

Відповідно до правової позиції ВАС України, викладеної, в тому числі в Листі ВАС Україні «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»№1112/11/13-10 від 20.07.2010, способом захисту порушеного права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування бюджетної заборгованості). Відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобовязаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. Попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти даного адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 №0000290070.

3. Визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва щодо ненадання у встановленому п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України порядку надання висновків до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про відшкодування позивачу з державного бюджету 1334,0 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області 1334,0 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ.

5. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон» (вул.Бутоми, 2, м.Миколаїв, 54038) понесені судові витрати у сумі 20,14 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 16 вересня 2011 року.