Постанова № 20230458, 08.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-4551/11/1470

м.Миколаїв

16:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 –дов. від 31.05.2011, ОСОБА_2 –дов. від 10.06.2011,

представників відповідача: ОСОБА_3 –дов. №431/9/10-00 від 17.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Технопарк НВ", вул. Мала Морська, 108, оф. 402,Миколаїв,54002 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029

проскасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 р. №0000070231, в с т а н о в и в:           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000070231 від 02.06.2011 на суму 48686,25 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту грудня 2010 року, оскільки висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Технопарк НВ»та ТОВ «Кастросервіс»ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ у Центральному районі ТОВ «Кастросервіс»та контрагентів останнього, з якими у позивача правовідносин не було. Однак, Закон України «Про податок на додану вартість», який діяв в період існування спірних правовідносин, не передбачавє відповідальність платника податків за дії інших платників, в тому числі осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин Фактичне придбання товару від ТОВ «Кастросервіс»дійсно мало місце, і в подальшому, вказаний товар був використаний для ремонту належної позивачем авто техніки.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.45,46), вказуючи на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених документів не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності як у випадку нездійснення таких операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ).

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 08.09.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 10.05.2011 по 16.05.2011 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Технопарк НВ»з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кастросервіс» за грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1638/231-00/34375556 від 19.05.2011 (а.с.12-34).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Технопарк НВ»п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), в результаті позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 38949,0 грн.

У акті зазначено, що при проведенні опрацювання відхилення виявлених у Системі автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем не встановлено заниження ТОВ «Кастросервіс» податкового зобов’язання по контрагенту ТОВ «Технопарк НВ»за грудень 2010 року (а.с.24).

У розділі 3.2 акту перевірки (таблиця 5) зазначено, що ТОВ «Кастросервіс»у грудні 2010 року виписано на адресу покупця –ТОВ «Технопарк НВ»видаткові та податкові накладні на загальну суму 233691,8 грн. (у т.ч. ПДВ 38948,63 грн.). Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними ТОВ «Технопарк НВ»включило до податкового періоду відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року. В бухгалтерському обліку вказані операції відображені відповідними проводками. До перевірки позивачем не надані товарно-транспортні накладні, згідно з якими відбувалось транспортування товару від продавця до покупця. Розрахунки за відвантажений товар проведені у безготівковій формі згідно з наданими до перевірки банківськими виписками.

Далі у акті перевірки відповідачем наведено зміст акту перевірки ДПІ Центрального району м.Миколаєва №164/23-300/37157866 від 14.02.2011 про результати позапланової перевірки ТОВ «Кастросервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентами останнього: ПП «Афелий», ПП «Бермет», ПП «Дерсеф»за період з 01.08.2010 по 31.12.2010, у якому зроблено висновок, що контрагенти ТОВ «Кастросервіс»не задекларували податкові зобов’язання за вказаний період по взаємовідносинах з ТОВ «Кастросервіс»; ПП «Афелий»та ПП «Бермет»відсутні за місцезнаходженням; ПП «Афелий», ПП «Бермет»та ПП «Дерсеф»не мають основних засобів для здійснення господарської діяльності, тому операції з поставки товарів ТОВ «Кастросервіс»можуть мати ознаки «безтоварних», а правочини здійснені ТОВ «Кастросервіс»з контрагентами продавцями та покупцями можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків і носять ознаки нікчемних.

На підставі вказаного акту відповідачем зроблено висновок про здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кастросервіс»без мети настання реальних наслідків, та нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Кастросервіс» угод, відповідно до ч.2 ст.215, ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000070231 від 02.06.2011, яким позивачу нараховане грошове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 38949,0 грн. та штрафні санкції у сумі 9737,25 грн. (а.с.10).

Не погодившись з винесеним відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 між позивачем та ТОВ «Кастросервіс» укладено договір №2-П-10 купівлі-продажу запасних частин, вузлів, матеріалів для обслуговування та ремонту вантажних автомобілів та причепів, а також, за узгодженням з позивачем, виконання робіт з технічного обслуговування, заміни запасних частин та механізмів, змащувальних матеріалів тощо (а.с.48-50).

На виконання вказаного договору ТОВ «Кастросервіс»здійснило поставки запасних частин по видаткових накладних №РН-0000434 від 13.12.2010, №РН-0000433 від 08.12.2010, №РН-0000438 від 21.12.2010, №РН-0000438 від 02.12.2010 (а.с.52, 55, 68, 71) та відповідно до акту №ОУ-0000005 від 30.12.2010 надало послуги з технічного обслуговування автомобілів (а.с.58-60). Також, по накладних №РН-0000440 від 27.12.2010 та №РН-0000439 від 17.12.2010 (а.с.62, 65) поставило інші товари. Всього вартість поставлених ТОВ «Кастросервіс» товарів та виконаних робіт у грудні 2010 року склала 233691,8 грн. (у т.ч. ПДВ 38948,63 грн.).

ТОВ «Кастросервіс» видані позивачу податкові накладні №434 від 13.12.2010,№433 від 08.12.2010, №441 від 30.12.2010, №440 від 27.12.2010, №439 від 17.12.2010, №438 від 21.12.2010, №432 від 02.12.2010 (а.с.51,54,57,61а,64,67,70) на загальну суму 233691,8 грн. (у т.ч. ПДВ 38948,63 грн.). Грошові кошти за виконані роботи сплачені позивачем ТОВ «Кастросервіс» в повному обсязі, що підтверджено актом перевірки та наданими позивачем платіжними дорученнями (а.с.53, 56,61,63,66,69,72).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто суб’єктом господарювання, який не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки №1638/231-00/34375556 від 19.05.2011 та акт перевірки ДПІ Центрального району м.Миколаєва №164/23-300/37157866 від 14.02.2011, на момент видачі ТОВ «Кастросервіс»податкових накладних, останнє перебувало на обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податок на додану вартість у сумі 38948,63 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року, тобто позивачем сформовано податковий кредит у той податковий період, коли ним були отримані податкові накладні.

Крім того, відповідачем у акті перевірки та під час розгляду справи не заперечується той факт, що контрагент позивача - ТОВ «Кастросервіс»відніс вказану суду ПДВ до складу податкових зобов’язань, тобто розбіжності за даними Системи автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відсутні.

Що стосується посилання відповідача на порушення податкового законодавства по ланцюгу постачання до ТОВ «Кастросервіс», слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників. Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Позивач наполягає на тому, що закупівля запасних частин та виконання робіт з обслуговування належних позивачу вантажних автомобілів дійсно мали місце, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, банківськими проводками, відповідно до плану рахунків позивача (а.с.118-126), а їх подальше використання підтверджено відповідними накладними-вимогами (а.с.73-111).

Крім того, купівля-продаж вказаних товарів та виконання вищевказаних робіт повністю узгоджується з напрямами господарської діяльності позивача та наявністю у його користуванні парку вантажних автомобілів (а.с.11, 16-23).

Будь-яких доказів того, що запасні частини та інші товари на поставлялись, а роботи з обслуговування автомобілів не виконувались, або поставлялись та виконувались іншою особою, а не ТОВ «Кастросервіс», крім посилання на акт перевірки іншої ДПІ, який містить одні лише припущення щодо «безтоварності»таких операцій, відповідачем суду не надано.

Відносно посилання відповідачів на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Кастросервіс» слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до правочинів, які укладались між ТОВ «Технопарк НВ»та ТОВ «Кастросервіс».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосована, оскільки укладені між ТОВ «Технопарк НВ»та ТОВ «Кастросервіс»договори на поставку запчастина та виконання робіт з обслуговування автомобілів, за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 ЦК України.

Таким чином, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва протиправно зазначила в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Технопарк НВ»та ТОВ «Кастросервіс».

За вказаних обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000070231 від 02.06.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.98, ст.ст.158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000070231 від 02.06.2011 в повному обсязі.

3.          Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопарк НВ» (вул.М.Морська, 108, оф.402, м.Миколаїв, 54002) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 12 вересня 2011 року.