Постанова № 20229989, 12.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2011 р. Справа № 2а-4103/11/1470

м.Миколаїв

14:00

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Пеньошко М.С.,

представників позивача: ОСОБА_1 дов. №07630-01 від 02.08.2010,

ОСОБА_2 дов. №07630-04 від 02.08.2010,

представників відповідача: ОСОБА_3 дов. №3/10-039 від 04.01.2011,

ОСОБА_4 дов. №18/10-039 від 08.07.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

за позовомТОВ "ІНТЕРПРОМТЕХ", вул. Айвазовського, 15к, Миколаїв, 54052 доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000 проскасувати податкове повідомлення-рішення №0000342300 від 26.04.2011 р., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000342300 від 26.04.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у акті перевірки не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»; фактичне виконання робіт з боку ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»дійсно мало місце та було повязано з господарською діяльність позивача; акт Іллічівської ДПІ, на який відповідач посилається у акті, взагалі не може мати доказової сили, оскільки в ньому йдеться про визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»з контрагентами, якими поставлялись запчастини, господарські відносини ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»та позивача взагалі не досліджувались; податковий кредит сформований позивачем у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.76-78, 100-102), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»за угодами, які є нікчемними, укладеними без реального здійснення господарських операцій, що дозволило позивачу штучно сформувати податковий кредит. Таким чином, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000342300 від 26.04.2011 є цілком правомірними та законним, і підстави для його скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

12.08.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

В період з 01.04.2011 по 05.04.2011 ДПІ у Корабельному районі, проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Інтерпромтех»з питань визначення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №267/23-00/32655884 від 07.04.2011 (а.с.10-20).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Інтерпромтех»п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на час існування спірних правовідносин, та зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Інтерпромтех» та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»в силу приписів ст.203, п.п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого позивачем у грудні 2010 року занижено податок на додану вартість на суму 165891,80 грн.

В якості підстави для таких висновків податкова посилається на акт ДПІ у м.Іллічівську №601/23-0302/34944204 від 18.03.2011 (а.с.79-88), в якому зроблено висновок про нікчемність угод, укладених між про ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»та його контрагентами - постачальниками товарів, а також на відсутність у ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про неможливість виконання на користь позивача відповідних підрядних робіт.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000342300 від 26.04.2011, яким позивачу нараховане грошове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 165892,0 грн. та штрафні санкції у сумі 41473,0 грн.

Не погодившись з винесеним відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 та 01.03.2010 між позивачем та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»укладені договори підряду №011010/1, 011010/2 та №010310/1, на виконання робіт зі зварювання стиків реакторів для виготовлення сумішей, шліфування внутрішніх поверхонь реакторів для виготовлення сумішей, а також ізоляційних робіт (а.с.22-33).

Згідно актів виконаних робіт (а.с.34-37) загальна вартість виконаних підрядних робіт склала 995350,0 грн., з яких ПДВ - 165891,80 грн. У грудні 2010 року ТОВ «Профстрой плюс ЛТД» видало позивачу наступні податкові накладні: №77 від 13.12.2010, №181 від 23.12.2010 та №№219,220 від 27.12.2010 (а.с.51-54).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у позивача податкових накладних на придбання товару, виписаних ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»на загальну суму 995350,0 грн., з яких ПДВ - 165891,80 грн. Грошові кошти за виконані роботи сплачені позивачем ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»в повному обсязі., що також підтверджено актом перевірки.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто субєктом господарювання, який не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення сторін при розгляді справи, на момент видачі ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»податкових накладних, останнє перебувало на обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

165891,80 грн. податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року, тобто позивачем сформовано податковий кредит у той податковий період, коли ним були отримані податкові накладні.

Крім того, відповідачем у акті перевірки та під час розгляду справи не заперечується той факт, що контрагент позивача - ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»відніс вказану суду ПДВ до складу податкових зобовязань, тобто розбіжності за даними Системи автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відсутні. Доказів несплати ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»вказаної суми до державного бюджету відповідачем також не надано.

При цьому слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників. Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Позивач наполягає на тому, що підрядні роботи дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами: актами виконаних робіт (а.с.34-37), податковими накладними (а.с.51-54), банківськими виписками, що свідчать про оплату робіт (а.с.45-50), протоколами вимірювань шорсткості поверхонь ємності (реактора) після виконання шліфувальних робіт (а.с.38-43), протоколами ультразвукового контролю зварних зєднань (а.с.44).

Крім того, укладання договорів підряду з виконання вищевказаних робіт повністю узгоджується з напрямами господарської діяльності позивача, визначеними у довідці з ЄДРПОУ: виробництвом будівельних металевих конструкцій; виробництвом металевих резервуарів, цистерн та контейнерів тощо (а.с.11).

Доказів того, що підрядні роботи не виконувались або виконувались іншою особою, а не ТОВ «Профстрой плюс ЛТД», відповідачем суду не надано.

Посилання на відсутність у ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»трудових та матеріальних ресурсів для виконання підрядних робіт судом відхиляється, оскільки Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м.Миколаєва самостійно не зясовувалось питання щодо можливого залучення ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»до виконання підрядних робіт не штатних працівників, а працівників за разовими трудовими договорами, а у акті ДПІ у м.Іллічівську №601/23-0302/34944204 від 18.03.2011 зазначене питання також не досліджувалось.

Що стосується висновку акту ДПІ у м.Іллічівську №601/23-0302/34944204 від 18.03.2011 про нікчемність всіх угод укладених між ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»та його контрагентами постачальниками товарно-матеріальних цінностей, то ці правовідносини, в будь-якому разі, не могли мати вплив на господарські відносини між позивачем та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»з приводу виконання підрядних робіт.

Відносно посилання відповідачів на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Інтерпромтех»та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД» слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до правочинів, які укладались між ТОВ «Інтерпромтех»та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано, оскільки укладені між ТОВ «Інтерпромтех»та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»договори на виконання підрядних робіт за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, листом №742/11/13-11 від 02.06.2011 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»Вищий адміністративний суд України зазначив, що не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 ЦК України.

Таким чином, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Таким чином, ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва протиправно зазначила в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Інтерпромтех»та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД».

У відповідності до приписів ч.4 ст.72 КАС України, судом також взято до уваги, що постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 11.05.2011 (а.с.62), головного бухгалтера ТОВ «Інтерпромтех»Мозолевську К.В. звільнено від адміністративної відповідальності у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, та встановлено, що підстави вважати безпідставним включення податку на додану вартість, по правовідносинах з ТОВ «Профстрой плюс ЛТД», до складу податкового кредиту грудня 2010 року, відсутні.

За вказаних обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000342300 від 26.04.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000342300 від 26.04.2011 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех» (вул.Айвазовського, 15-К, м.Миколаїв, 54052) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 17 серпня 2011 року.