Постанова № 20229060, 30.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.06.2011 р. Справа № 2а-1631/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Пиньошко М. С. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Укрінтерпостача",

вул. Леніна, 33, оф. 403, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

доВознесенської обєднаної державної податкової інспекції Миколаївської області,

пров. Б.Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область,56500

проскасування рішення №0000132300 від 17.09.2010 р., За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_1 довіреність від 17.05.2011 року

Від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 803/10\10-009 від 18.01.11

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вознесенської обєднаної Державної податкової інспекції у Миколаївської області про скасування податкового рішення повідомлення № 0000132300 від 17.09.2010 року про застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 4753,31 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була здійснена перевірка діяльності ПП „Укрінтерпостача”, за результатами якої було складено Акт перевірки від 06.09.2010 р., де зазначено виявлені порушення. А саме порушення п.11 ст. 2 Положення „ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 13.01.2005 року (далі по тексту Положення № 637). Склад виявленого порушення полягає в тому що у підприємства були відсутні підтверджуючи розрахункові документи про сплату готівки на суму 4753,31 грн. за березень 2009 року-720,90 грн., квітень 2009 року -576,00 грн., серпень 2009 року - 1866,7 грн., та вересень 2009 року - 1586,71 грн. Позивач заперечує проти такого ствердження перевіряючих, та зазначає що всі первинні документи бухгалтерського обліку були в наявності а тільки не були прикріплені до авансових звітів. На підставі складеного акту контролюючим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року. Позивач вважає, що відповідач не міг застосувати до підприємства штрафні фінансові санкції, через обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій визначених у ст. 250 Господарського Кодексу України ( в редакції Господарського Кодексу, яка була чинною на день прийняття відповідачем спірного рішення) Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

09.06.2011 року судом було розглянуто клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Позивачу було поновлено строк на звернення до суду, оскільки причини пропуску строку, судом визнано поважними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, та просила позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову , надав до суду письмові заперечення (а.с.106-107, та а.с. 132-133), просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову.

30.06.2011 року в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В період з 30.07.2010 року по 27.08.2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За результатам перевірки перевіряючими був складений акт перевірки № 2359/23\30526451 від06.09.2010 року. (а.с. 29) Перевіркою встановлено порушення п.11 ст. 2 Положення „ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 13.01.2005 року (далі по тексту Положення № 637), яке полягало у відсутності у позивача первинних підтверджуючих розрахункових документів про сплату готівки на суму 4753,31 грн. за період: березень 2009 року - 720,90 грн., квітень 2009 року -576,00 грн., серпень 2009 року - 1866,7 грн., та вересень 2009 року - 1586,71 грн.

На підставі зазначеного акта, п.11 с.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п.1 указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року на суму 4753,31 грн. (а.с. 33)

Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом. Таким чином, податкове рішення (а.с.69) може бути прийнято лише щодо податкових зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування", а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним з видів яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення субєктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у звязку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій до субєкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Порушення позивачем правил обігу готівки вчинено в період з березня 2009 року по вересень 2009 року на суму 4753,31 грн.

Акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 06.09.2010р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані 17.09.2010р., тобто після закінчення зазначених строків. Факт наявності самого порушення позивачем оспорюється, але доведений в судовому засіданні. Показами свідків та матеріалами справи.

А від так суд доходить висновку, що відповідач застосував штрафні фінансові санкції, після спливу строку встановленого ст.. 250 ГК України, а від так рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року підлягає скасуванню. Такої правової позиції дотримується і Вищий Адміністративний суд України, яку він виклав в Ухвалі від 25.11.2010 р. по справі К-28852.\10

Суд критично оцінює заперечення відповідача, викладенні у клопотанні про доручення до матеріалів справи копії Ухвали ВАС України (а.с. 140-143) , щодо застосування штрафних фінансових санкцій на підставі Закону України № 2181-Ш „Про порядок погашення забовязання платників податків перед бюджетом та цільовими фондами”, оскільки спірне рішення прийнято не на підставі Закону 2181-Ш, а на підставі

Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436. А від так посилання позивача на спеціальну норму Закон 2181-Ш є недоречним.

В той же час, суд не приймає до уваги, як безпідставні, доводи позивача щодо необов'язковості до виконання та неконституційності Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436. Зазначений указ було прийнято на підставі ст.114-5 Конституції України (в чинній на той час редакції) та статті 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 08.06.95 року й тому Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436 є обов'язковим для виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судом ухвалено рішення на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства "Укрінтерпостача" задовольнити.

Скасувати рішення Вознесенської обєднаної Державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансовий) санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року на суму 4753,31 грн.

Повернути Приватному Підприємству "Укрінтерпостача" судовий збір у сумі 8,50 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська