Постанова № 20225741, 30.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. № 2а-8962/11/1370

о 10 год., 09 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ», представник ОСОБА_1 (довіреність від 01.08.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, представники ОСОБА_2 (довіреність № 181 від 01.09.2011 року), ОСОБА_3 (довіреність № 147 від 20.09.2010 року)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішення № 0000082303/0 від 04.03.2011 року та № 0000312303 від 19.05.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 року складено акт перевірки № 502/23-3/32364359 від 18.02.2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000082303/0 від 04.03.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2468063,00 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000312303 від 19.05.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1968850,00 грн.

Спірні рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки в яких податковий орган вказує на порушення позивачем п. 1.22. ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого нібито занижено скоригований дохід всього на суму 7875399,00 грн., оскількиу бухгалтерському обліку позивача є кредиторська заборгованість по векселях виданих ТОВ «Перша приватна будівельна компанія»за будівельні роботи на суму 7875399,00 грн.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Перша приватна будівельна компанія»11.08.2010 року припинено державну реєстрацію у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом.Позивач не погоджується із висновками відповідача, оскільки п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед юридичною особою, знятою з державної реєстрації шляхом ліквідації.

Кредиторська заборгованість не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у самому визначенні «безповоротної допомоги»відсутня така ознака, як «ліквідація кредитора».Протягом періоду, за який було проведено перевірку позивача, строк позовної давності по оплаті простих векселів не розпочався, і їх не було пред'явлено позивачу до оплати. Отже, для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими векселями до «безнадійної заборгованості»мають бути наявними станом на момент проведення перевірки (І квартал 2011 року) виключні правові підстави, визначені 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду додаткові пояснення щодо відсутності в матеріалах справи про банкрутство ТОВ «Перша приватна будівельна компанія»доказів про наявність векселів на момент затвердження порушення справи про банкрутство, затвердження реєстру вимог кредиторів, визнання боржника банкрутом, затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, просив суд позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що на підставі направлень від 31.12.2010 року №000865/23-3/32364359, 01.02.2010 року №00064/23-3/32364359 та від 08.02.2011 року №000089/23-3 виданих у ДПІ Стрийському районі Львівської області згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок проведена планова виїзна перевірка - ТОВ «Тандем»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт виїзної документальної планової перевірки № 505/23-3/22415836 від 21.02.2011 року, згідно якого встановлено порушення п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого, занижено податок на прибуток у періоді що перевірявся, всього на загальну суму 1968850,00 грн., в тому числі: за 3-й квартал 2010 року - в сумі 1968850,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач в квітні місяці 2009 року в рахунок кредиторської заборгованості передав ТОВ «Перша приватна будівельна компанія»прості векселі на загальну суму 7875399,00 грн.ДПІ у Стрийському районі Львівської області отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Перша приватна будівельна компанія», згідно якої припинено державну реєстрацію вказаного товариства у зв'язку з визнанням банкрутом.

Відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Перша приватна будівельна компанія» знято з податкового обліку 02.08.2010 року.Згідно п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до безповоротної фінансової допомоги включається також сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.Отже, якщо підприємство-кредитор ліквідується без правонаступництва, то господарські зобов'язання боржника відносно погашення векселів, емітентом яких являється, закінчуються.

Таким чином, кредиторська заборгованість в сумі 7875399,00 грн. по виданих векселях ТОВ «Перша приватна будівельна компанія»являється безнадійною і набуває статусу безповоротної фінансової допомоги. Позивачем порушено п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено скоригований валовий дохід всього на суму 7875399,00 грн. в тому числі за 3 квартал 2010 року на загальну суму 7875399,00 грн. Вищенаведене порушення призвело до заниження податку на прибуток у періоді що перевірявся, всього на загальну суму 1968850,00 грн. , в тому числі: за 3-й квартал 2010 року - в сумі 1968850,00 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримали, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

25.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 року, про що складено акт перевірки № 502/23-3/32364359 від 18.02.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення:- п.п. 1.22.1. п. 1.22., ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, занижено податок на прибуток у періоді що перевірявся, всього на загальну суму 1968850,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 1968850,00 грн.

У вказаному акті зазначено:

У разі ліквідації підприємства кредитора без правонаступництва, то господарські зобовязання боржника відносно погашення векселів, емітентом яких він являється, закінчується.

Таким чином, кредиторська заборгованість в сумі 7875399,00 грн. по виданих векселях ТОВ «Перша приватна будівельна компанія»являється безнадійною по таким векселям.

Підприємством в порушення вимог п. 1.22.1 ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Тандем»занижено скоригований валовий дохід всього на суму 7875399,00 грн., в тому числі за третій квартал 2010 року на загальну суму 7875399,00 грн.

04.03.2011 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0000082303/0, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 502/23-3/32364359 від 18.02.2011 року, встановлено порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток усього 2468063,00 грн., в тому числі за основним платежем 1968850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 499213,00 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив таке в порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України до ДПА у Львівській області.

Рішенням ДПА у Львівській області № 12945/10/25-005/1001 від 12.05.2011 року, оскаржуване податкове повідомлення рішення в частині 7000,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано, а в іншій частині залишено без змін.

19.05.2011 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0000082303/0, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 502/23-3/32364359 від 18.02.2011 року, встановлено порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток усього 2461063,00 грн., в тому числі за основним платежем 1968850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 492213,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України, «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Згідно ст. 17 цього ж Закону, сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим же Законом та іншими законами України.

Згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно п. 1.25. ст. 1 цього ж Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього ж Закону.

Згідно п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 цього ж Закону, сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму. Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1. пункту 12.1. цієї ж статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2., 54.3.5., 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього ж Кодексу, таке - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються заперечення позивача та його представника щодо обовязку збільшення позивачем валового доходу відповідного податкового періоду на суму кредиторської (безнадійної) заборгованості по виданих векселях, оскільки згідно змісту наведених вище норм законодавства, в тому числі, що діяли момент спірних правовідносин позивач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок і умови сплати визначаються законами України про оподаткування.Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.В справі № Б-39/186-09 про банкрутство ТОВ «Перша приватна будівельна компанія»відсутні будь-які докази того, що у бухгалтерському обліку вказаного товариства на час порушення провадження справи про банкрутство ТОВ «Перша будівельна компанія» наявні векселя видані позивачем.

Судом також не враховується заперечення відповідача, а саме якщо підприємство кредитор ліквідується без правонаступництва, то господарські зобовязання боржника відносно погашення векселів, емітентом яких він являється, закінчується, оскільки, згідно ст. 11 Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Якщо трасант помістив у переказному векселі слова «не за наказом»або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.

Судом враховуються обґрунтування позивача про те, що згідно ст. 34 Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно ст. 70 цієї ж Конвенції, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат».

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Згідно ч. 1 ст. 77 цієї ж Конвенції, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), позовної давності (статті 70 і 71).

На копіях векселів, які є в справі, вчинено напис, що такі можуть бути предявлені не раніше 01.01.2011 року, відтак вони повинні бути пред'явлені для платежу протягом одного року, тобто до 01.01.2012 року. Відповідно, на момент проведення документальної перевірки за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року строк позовної давності по кредиторській заборгованості по векселях на загальну суму 7875399,00 грн. не настав.

Відтак не підтверджений належними та допустимими доказами є висновок податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу в ІІІ кварталі 2010 року на загальну суму 7875399,00 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема збільшено суму грошового зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України:

- податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області № 0000082303/0 від 04.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 2468063,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 1968850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 499213,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області № 0000312303 від 19.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 2461063,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 1968850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 492213,00 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області № 0000082303/0 від 04.03.2011 року та № 0000312303 від 19.05.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ»(ЄДРПОУ 32364359, вул. Ю. Липи, 6, м. Стрий, Львівська область) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 05.12.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.