Постанова № 20224513, 28.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2011 року Справа № 2а-9342/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Щипачової Г.Є.,. при секретарі: Андріасяні Е.А.

за участю сторін:

представника позивача: Халапян Д.Ю.,

представник відповідача: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання противоправною та скасування постанови №001331 від 12.09.2011 року про накладення стягнень,-

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання противоправною та скасування постанови №001331 від 12.09.2011 року про накладення стягнень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» проведеною Управлінням у справах захисту прав споживачів у Луганській області було встановлено невиконання припису начальника управління, та було постановлено застосувати штраф до позивача, що було викладено у постанові Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області №001331 від 12.09.2011 року.

У своїй постанові відповідач посилався на акт перевірки від 12.07.2011 року №000158, яким встановлено невиконання припису начальника управління №665 від 15.07.2011 року про усунення порушень прав споживача ЛМКП «Теплокомуненерго».

Позивач вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки в самому акті перевірки, на підставі якого видано припис, не зазначено, вимоги якого закону порушено, посилання на порушення прав споживачів безпідставне, бо позивач з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням встановленого порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є, позивач знаходиться у договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок, та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду, крім того, позивачем частково виконано видані приписи, призупинено нарахування цим громадянам оплати за тепло та надано інформацію відповідачеві. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення стягнень № 001331 від 12.09.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позов.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до статей 35, 36 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, тому керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (надалі Закон №1023) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоровя і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652 (далі Положення № 229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Згідно зі ст. 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право у числі іншого: давати субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V припис це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, враховуючи викладене, управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області є субєктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а його приписи щодо усунення виявлених порушень є способом реалізації владних управлінських функцій і як правовий акт індивідуальної дії може бути предметом оскарження та розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач субєкт господарювання, юридична особа Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в новій редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 № 30/19, місцезнаходження підприємства: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а.(а.с.9-10).

Судом також встановлено, що за невиконання припису №665 від 15.07.2011 (а.с.17) відповідачем на підставі ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до позивача було застосовано стягнення у вигляді штрафу згідно постанови від 12 вересня 2011 року № 001331 (а.с. 7).

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття вказаної постанови.

Згідно зі ст. 21 Закону № 1023, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець навязує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У відповідності до ст. 23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів субєкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова була винесена за невиконання припису №665 від 15.07.2011, який був винесений після здійснення перевірки за невиконання попереднього припису №15, при цьому відповідач керувався ст. 26 Закону №1023, яка не передбачає надання припису на припис (а.с. 17).

Таким чином, оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі припису, який був винесений в порушення норм чинного законодавства. За таких обставин суд вважає, що відповідачем безпідставно було накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу за невиконання припису. На підставі викладеного суд дійшов висновку про визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання противоправною та скасування постанови №001331 від 12.09.2011 року про накладення стягнень задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 12 вересня 2011року № 001331.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 28 листопада 2011 року.

СуддяГ.Є. Щипачова