Постанова № 20224311, 13.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2011 року Справа № 2а-10960/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кисельової Є.О.,

за участю

секретаря судового засідання Гапонової І.В.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 12.09.2011 №4194/01-06),

відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 1759,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 1759,80 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця є календарний місяць.

Згідно статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”управлінням Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області відповідачу була направлена рекомендованим листом вимога №Ф-173 від 06.05.2011 на суму 1759,80 грн. для сплати у добровільному порядку. Суму боргу зазначену у вимозі відповідач повинен був сплатити протягом 10 робочих днів з дня її отримання. В порушення вказаних норм відповідач протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

У звязку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків у розмірі 1759,80 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 13). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення”Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення”Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинна нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями зі сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є календарний місяць.

Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення”Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно звіту від 18 березня 2011 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 нараховано страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1825,80 грн., з яких, згідно картки особового рахунку та розрахунку ціни позову сплачено 66,00 грн. (арк. справи 5-7, 9).

Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни повністю не сплачена, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік у розмірі 1759,80 грн.

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”позивачем відповідачу була надіслана вимога від 06 травня 2011 року № Ф-173 про сплату боргу на суму 1759,80 грн., та яку відповідач ОСОБА_2 отримала 24.05.2011, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 10).

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік у загальному розмірі 1759,80 грн. не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір”від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 грудня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 14, 15, 17, 18, 20, 106, підпунктом 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення”Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 1759,80 грн. задовольнити повністю.

<Текст >

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 93747, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792620, місцезнаходження: 93701, Луганська область, Словяносербський район, смт. Словяносербськ, вул. Гагаріна, буд. 22) прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1759,80 грн. (одна тисяча сімсот п"ятьдесят дев"ять гривень 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України повний текст постанови складено та підписано 19 грудня 2011 року.

<Текст >

СуддяЄ.О. Кисельова