Рішення № 20224093, 03.11.2011, Приморський районний суд м. Маріуполя

                                                                      Справа № 2-636/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011                                                                                                               м. Маріуполь                               

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                    головуючого –судді Лузана В.В.

                              при секретарі          - Маврові Д.В.

                              з участю позивачки № 2 –ОСОБА_1,

представника позивачів –адвоката ОСОБА_2,

                              представника відповідача № 1 –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до МКП Зеленого будівництва та ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, судових витрат, третя особа ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому позивачка № 1 просила стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 1729,02 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., судові витрати в сумі 4179,50 грн., а всього –11227,50 грн.; позивачка № 2 - моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати 8,50 грн., а всього –5008,50 грн.

В судовому засіданні позивачі уточнили розмір первинних вимог та підтримали позов. ОСОБА_4 стверджувала, що 04.10.2010 року, о 15 годині, на вул. Краснофлотській в Приморському районі м. Маріуполя з вини ОСОБА_5, який керував трактором, що належить МКП Зеленого будівництва (надалі –МКП), сталась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом –ДТП), в якій було заподіяно технічні ушкодження автомобіля НОМЕР_1, який належить їй на праві власності та яким керувала ОСОБА_1, що спричинило матеріальну шкоду в сумі 13988 грн. –вартість відновлювального ремонту автомобіля. Оскільки відповідальність МКП була застрахована АСК, яка сплатила суму 13138 грн. за ремонт автомобіля, то просила в заяві про зміну позовних вимог, що подана 22.07.2011р., стягнути з відповідачів суму 850 грн. (франшизу); 1300 грн. –доплата за відновлення автомобіля; 380 грн. - заміна олії у двигуні та фільтру, а всього –2530 грн. Так як сума заподіяної матеріальної шкоди страховим відшкодуванням у повному обсязі не відшкодована, просила стягнути 850 грн. – з відповідача № 1, з відповідача № 2 –1680 грн. (1300 + 380). Крім того, в цій же заяві просила розподілити та стягнути моральну шкоду в сумі 2450 грн. –з МКП та 2550 грн. –з АСК, яку обґрунтовувала додатковими матеріальними стражданнями, що виникли у зв*язку з наслідками ДТП та пошкодженням автомобіля, яким не могла користуватись протягом декількох місяців. Також просила стягнути з відповідача № 1 судові витрати в сумі 4178 грн., які складаються з суми 4000 грн. за юридичну допомогу, 58 грн. –судовий збір та 120 грн. - витрат ІТЗ. В останнє судове засідання не з*явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутності, у зв*язку з чим рішення винесено без її участі.

Позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, уточнила та стверджувала, що у зазначену дату керувала автомобілем «Ніссан», який належить її дочці, та була учасником ДТП, винним в якій є третя особа ОСОБА_5, що керував трактором, належним МКП. Внаслідок ДТП їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в суму 5000 грн. та обґрунтовувала зміною звичного способу життя та іншими стражданнями психологічного характеру та просила розподілити суму між відповідачами та стягнути: з АСК –2550 грн.; з МКП –2450 грн., а також 8,50 грн. судових витрат з МКП.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_2 кінцеві позовні вимоги підтримав у повному обсязі та стверджував, що на підставі загальних положень про відшкодування шкоди, у тому числі моральної, а також шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідачі зобов*язані відшкодувати позивачам суму шкоди, яка залишилась невідшкодованою після страхових виплат, а саме: ОСОБА_4 –додаткові витрати на ремонт в сумі 1680 грн. та частину моральної шкоди - за рахунок відповідача № 2; франшизу 850 грн. та всі судові витрати –4178 грн. та частину моральної шкоди за рахунок відповідача № 1; ОСОБА_1 –моральну шкоду в сумі 2550 грн. з АСК та 2450 грн. з МКП, а також судові витрати 8,50 грн. –з останнього.

Представник відповідача № 1 за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала частково, а саме - в частині сплати позивачці № 1 франшизи в сумі 510 грн. з урахуванням наявності між МКП та АСК договору обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 05.05.2010р. (надалі –Договір…), згідно до п.2 якого Страховик, тобто АСК, бере на себе зобов*язання відшкодувати збитки, заподіяні забезпеченими за цим Договором… транспортними засобами МКП, як страхувальника, майну, життю та здоров*ю третіх осіб внаслідок ДТП, в межах, встановлених страхових сум в межах ліміту відповідальності за мінусом суми франшизи, що складає 510 грн. Проти задоволення моральної шкоди заперечувала, стверджуючи, що підстав, передбачених ст.. 23 ЦК України, для відшкодування шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не має. Проти стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн. на користь ОСОБА_1 заперечувала з тих підстав, що з договору про надання правової допомоги, укладеному між адвокатом ОСОБА_2 та позивачками, не вбачається, що цей договір має відношення до справи, що розглядається, а порядок сплати послуг за цим договором передбачає розрахунок між сторонами після набрання законної сили рішенням суду, яке по справі ще не винесено, але послуги адвоката сплачені у лютому 2011р. Судові витрати вважала за необхідне розподілити між відповідачами в залежності від розміру задоволених вимог.

Представник відповідача № 2 за довіреністю ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що сплата страхового відшкодування здійснюється на підставі експертного висновку, а ті суми, які пред*являє позивачка № 1 –доплата за відновлення автомобіля, заміна олії та фільтру, не були перелічені у висновку експерта та не мають відношення до страхової події. Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу по справі також не визнала, том як Законом України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів»не передбачений до сплати такий вид витрат, тому як до шкоди, що підлягає виплаті відноситься оцінена у встановленому цим законом порядку шкода, яка була заподіяна у результаті ДТП застрахованим автомобілем життю, здоров*ю, майну третьої особи. Вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнала, т.я. АСК своєчасно сплатила страхове відшкодування. В останнє судове засідання не з*явилась, в клопотанні просила розглянути справу без її присутності та залишити позов без задоволення.

Третя особа ОСОБА_5 позов не визнав, однак той факт, що винний в ДТП за участю автомобіля позивачки ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_1, не заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов частково на підставі наступних норм закону.

За загальними правилами відшкодування шкоди, відповідно до ст.. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана… майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов*язків.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 979 даного Кодексу за договором страхування одна сторона (страховик) зобов*язується у разі настанні певної події (страхового випадку)виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов*язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 цього Кодексу предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов*язані, в тому числі, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як вбачається зі ст.. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов*язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст..22.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі –Закон...), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров’ю, майну. Потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена п.1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України. При цьому, страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3 ст. 9 цього Закону.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Якщо судом встановлено відшкодування потерпілому моральної шкоди, на підставі п.3,4 ч.2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування в розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яка визнана винною у скоєнні ДТП.

Судом встановлено, що 4 жовтня 2010 року ОСОБА_5, керуючи трактором, що належить МКП, в Приморському районі м.Маріуполя, допустив зіткнення з автомобілем, яким керувала позивачка ОСОБА_1, за що був притягнений до адміністративної відповідальності та постановою Жовтневого районного суду від 15 жовтня 2010 року визнаний винним. Ця постанова набрала законної сили та третьою особою не оскаржувалася. Таким чином, факт спричинення шкоди майну ОСОБА_4 в результаті ДТП мав місце та сторонами по справі не заперечується.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова у адміністративній справі, що набрала законної сили, обов*язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особ, стосовно яких вона ухвалена з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цими особами.

Позивачі, представники відповідачів та третя особа не заперечували того факту, що ДТП трапилася з вини ОСОБА_5, який є працівником МКП, а цивільно-правова відповідальність якого застрахована в АСК.

Розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачці № 1, який вона пред*являє до відповідачів, зазначений в сумі 2530 гривень та складається з витрат на відновлення автомобіля після ремонту, заміну олії, фільтру, про що пред*явлені відповідний акт здачі-прийняття робіт, квитанцій та рахунок підприємства, яке виконало ремонт –1680 грн. та стягнення франшизи в розмірі 850 грн. Інша сума збитків, які спричинені позивачці –13138 грн., сплачена АСК ремонтному підприємству, що підтверджено платіжним дорученням від 17.11.2010р. Підставою сплати явився страховий акт від 16.11.2010р., висновок експертизи за фактом визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля від 23.10.2010р. та рахунок від 15.11.2010р. З урахуванням тієї обставини, що акти по відновленому ремонту автомобіля та заміні олії та фільтру оформлені пізніше ніж було проведено експертне дослідження по вартості відновлювального ремонту (яке відбулось 23.10.2010р.), а доказів того факту, що ці роботи пов*язані з ДТП, суду не надано, то з урахуванням положень ст..ст. 33.2, 34,35 Закону…, згідно яких виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі експертного висновку, а зазначені позивачкою вимоги не були перелічені в цьому висновку, у задоволенні позову в цій частині з відповідача № 2 слід відмовити. Що стосується стягнення суми 850 грн., то вона, як складова частина, яка включається в суму вартості відновлювального ремонту автомобіля, та несплачена АСК, підлягає стягненню з відповідача № 1, тому позов ОСОБА_4 в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно вимог ст. 23, ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі..., відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Судом встановлено, що внаслідок ДТП позивачка № 2, яка керувала автомобілем, не постраждала, позивачка № 1 учасником ДТП не була, т.я. в автомобілі не знаходилась, тобто підстави для відшкодування їм моральної шкоди, які містяться в наведених вище статтях закону, за рахунок відповідачів № 1 та 2 відсутні, а за інших підстав, на які посилаються позивачі, настає відповідальність особи, з вини якої спричинена моральна шкода. Такою особою є третя особа ОСОБА_5, однак позовних вимог до нього не заявлено, тому в частині позову про стягнення моральної шкоди в тому вигляді як він заявлений ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (у відповідних частках з кожного з відповідачів), слід відмовити.

Вирішуючи позов ОСОБА_4 в частині стягнення витрат на оплату правової допомоги, суд приймає до уваги, що розмір оплати визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Статтею 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги повинен бути законним за формою і порядком і розумно обґрунтованим за розміром. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Склад та розмір витрат, пов*язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов*язаних із надаванням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Позивачкою № 1 в обґрунтування позовних вимог в цій частині наданий договір від 04.10.2010р. про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_2, а також додатковий договір від 14.10.2011р., зі змісту яких слідує, що оплата за правову допомогу по справі склала 4000 грн. Зазначена сума позивачкою сплачена згідно довідки від 25.02.2011р. адвокату ОСОБА_2, який був представником позивачки та брав участь у судових засіданнях. З урахуванням положень ст.. 33 наведених вище Правил… на користь позивачки з відповідача № 1 слід стягнути у відшкодування витрат на правову допомогу 1000 грн., а в іншій частині цього позову –відмовити.

Обговорюючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з положень ст. 88 ЦПК України та з урахуванням того, що позивач № 2, на користь якого ухвалено рішення про часткове задоволення позову, сплатив судовий збір в розмірі 51 грн. за майнову шкоду, 8 грн. 50 коп. за моральну шкоду та витрати по ІТЗ 120 грн., стягує з відповідача № 1 суми 51 грн. та 120 грн., а в іншій частині стягнення витрат відмовляє. У зв*язку з відмовою позивачці № 1 в позові, понесені нею судові витрати – 8,50 грн. відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст..ст.3,10, 58-59, 88, 212-215 ЦПК України, ст..ст.9, 22.1, 30.1, 30.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст..22, 23, 979, 998, 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України,

                                        В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Маріупольського комунального підприємства Зеленого будівництва (р/р 26006962485182 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 03361845) на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди –850 грн. та у відшкодування витрат на правову допомогу –1000 грн., судових витрат –171 грн., а всього –2021 грн., а в іншій частині позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 –відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                          Лузан В. В.