Постанова № 20223699, 08.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2011 року Справа № 2а-10920/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.,

та

представників сторін:

від позивача -начальника відділу погашення

прострочених податкових зобовязань

ОСОБА_1 (довіреність від 30.11.2011 № 50/10-025),

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9»

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що знаходиться в податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що знаходиться в податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» згідно довідки про взяття на облік платника податків від 03 червня 2011 року № 130/29-122 знаходиться на обліку в Краснодонській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області як платник податків.

Станом на 10 жовтня 2011 року за комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 9» рахується заборгованість перед бюджетом у розмірі 753478,29 грн., з яких заборгованість з податку на додану вартість складає 714870,79 грн. (645803,06 грн. основний борг, 69067,73 грн. пеня), земельного податку з юридичних осіб м. Краснодон складає 7167,07 грн. (основний борг), земельного податку з юридичних осіб м. Молодогвардійськ складає 31440,43 грн. (31292,21 грн. основний борг, 148,22 грн. - пеня), з комунального податку складає 0,04 грн. (пеня).

Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області приймалися відповідні заходи, але вони не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Рішенням Краснодонської міської ради Луганської області пятого скликання від 24 квітня 2009 року № 41/2563 був затверджений перелік активів комунальних підприємств, які підлягають продажу в рахунок погашення заборгованості в Державний та місцевий бюджети та пенсійний Фонд України, зокрема й комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9».

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абзац 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Рішення суду щодо набрання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (64, довідковий лист). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним до 01 січня 2011 року) передбачені обовязки платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» як платник податків знаходиться на обліку в Краснодонській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 03 червня 2011 року № 130/29-122 (арк. справи 10).

На підставі статті 2 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» взято на облік платника податку на додану вартість.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (який був чинним до 01 січня 2011 року) передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним до 01 січня 2011 року) комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» є суб'єктом плати за землю (платником).

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним до 01 січня 2011 року).

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у звязку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (підпункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (підпункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (підпункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до вимог статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним до 01 січня 2011 року), Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року), пункту 54.1 статті 54 та пункту 203.1 статті 203, статей 285-287 Податкового кодексу України комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» подало до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області:

- податковий розрахунок земельного податку з юридичних осіб м. Молодогвардійськ на 2010 рік від 01 лютого 2010 року № 2353, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 20447,25 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди червень-листопад 2010 року включно по 1703,94 грн. щомісячно, грудень 2010 року у розмірі 1703,91 грн. (арк. справи 229);

- податковий розрахунок земельного податку з юридичних осіб м. Краснодон на 2010 рік від 01 лютого 2010 року № 3642, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 7008,99 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди червень-листопад 2010 року включно по 584,08 грн. щомісячно, грудень 2010 року у розмірі 584,11 грн. (арк. справи 229);

- податковий розрахунок земельного податку з юридичних осіб м. Молодогвардійськ на 2011 рік від 31 січня 2010 року № 2871, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 16621,72 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди січень-серпень 2011 року включно по 1385,14 грн. щомісячно, (арк. справи 232);

- податковий розрахунок земельного податку з юридичних осіб м. Краснодон на 2011 рік від 31 січня 2010 року № 2870, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 3390,45 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди січень-серпень 2011 року включно по 282,54 грн. щомісячно, (арк. справи 232).

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року від 20.05.2008 № 13283, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 864,52 грн. (арк. справи 76-77);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2008 року від 20.06.2008 № 14691, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 25489,00 грн. (арк. справи 80-82);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року від 21.07.2008 № 19379, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 25181,00 грн. (арк. справи 84-85);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року від 20.08.2008 № 22370, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 40439,00 грн. (арк. справи 88-89);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року від 26.09.2008 № 24047, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 23377,00 грн. (арк. справи 90-91);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року від 20.10.2008 № 28657, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 13649 грн. (арк. справи 93-94);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року від 19.11.2008 № 31707, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 24119,00 грн. (арк. справи 98-99);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року від 22.12.2008 № 33684, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 20541,00 грн. (арк. справи 102-103);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року від 19.01.2009 № 37831, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 41153,00 грн. (арк. справи 106-107);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року від 20.02.2009 № 4524, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 43017 грн. (арк. справи 110-111);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року від 20.03.2009 № 6147, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 23416,00 грн. (арк. справи 114-115);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року від 17.04.2009 № 10191, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 32903,00 грн. (арк. справи 118-119);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2009 року від 08.05.2009 № 12136, в якому збільшило суму, яка підлягала сплаті до бюджету у звітному (податковому) періоді, за який виправляються помилки, на 7277,00 грн. та визначило суму штрафу у звязку із самостійним виправленням помилки у розмірі 364,00 грн. (арк. справи 122);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року від 20.05.2009 № 13760, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 24920,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року від 19.06.2009 № 15613, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 32685,00 грн. (арк. справи 125-126);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року від 20.07.2009 № 20272, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 29969,00 грн. (арк. справи 12-130);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року від 19.08.2009 № 9000851187, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 24116,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року від 18.09.2009 № 25025, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 5008,00 грн. (арк. справи 133-134);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року від 16.10.2009 № 29129, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1018,00 грн. (арк. справи 137-138);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року від 20.11.2009 № 32753, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 816,00 грн. (арк. справи 141-142);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.01.2009 № 37538, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 5550,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року від 03.02.2010 № 3617, в якому збільшило суму, яка підлягала сплаті до бюджету у звітному (податковому) періоді, за який виправляються помилки, на 75,00 грн. та визначило суму штрафу у звязку із самостійним виправленням помилки у розмірі 4,00 грн. (арк. справи 145);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року від 01.03.2010 № 4896, в якому збільшило суму, яка підлягала сплаті до бюджету у звітному (податковому) періоді, за який виправляються помилки, на 2314,00 грн. та визначило суму штрафу у звязку із самостійним виправленням помилки у розмірі 116,00 грн. (арк. справи 148);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року від 17.02.2010 № 4411, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 246,00 грн. (арк. справи 150-151);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 18.03.2010 № 5679, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2881,00 грн. (арк. справи 154-155);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року від 15.04.2010 № 8973, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1505,00 грн. (арк. справи 159-160);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 20.05.2010 № 12635, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 520,00 грн. (арк. справи 163-164);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року від 21.06.2010 № 13872, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1465,00 грн. (арк. справи 167-168);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року від 15.07.2010 № 17554, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1548,00 грн. (арк. справи 171-172);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року від 20.08.2010 № 21466, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2831,00 грн. (арк. справи 175-176);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року від 17.09.2010 № 22596, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 4502,00 грн. (арк. справи 180-181);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 18.10.2010 № 26688, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 6637,00 грн. (арк. справи 184-185);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 22.11.2010 № 30247, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 8692,00 грн. (арк. справи 188-189);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року від 20.12.2010 № 31538, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 8829,00 грн. (арк. справи 192-193);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року від 17.01.2011 № 34986, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 10719,00 грн. (арк. справи 196-197);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року від 21.02.2011 № 9000646628, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11272,00 грн. (арк. справи 200-201);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року від 21.03.2011 № 9001564134, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9365,00 грн. (арк. справи 204-205);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року від 20.04.2011 № 9002531111, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9753,00 грн. (арк. справи 208-209);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року від 19.05.2011 № 9003488229, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 7001,00 грн. (арк. справи 212-213);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року від 17.06.2011 № 9004014007, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 8825,00 грн. (арк. справи 216-217);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року від 18.07.2011 № 9004821014, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9107,00 грн. (арк. справи 221-222);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року від 18.08.2011 № 9006861224, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 5581,00 грн. (арк. справи 225-226);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 19.09.2011 № 9007787833, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 9102,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В порушення вимог статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (який був чинним до 01 січня 2011 року), пункту 203.1 статті 203 та підпункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України відповідач узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осіб у встановлені законом строки не сплатив, внаслідок чого на дату розгляду справи за відповідачем утворився податковий борг з податку на додану вартість за податкові (звітні) періоди з квітня 2008 року по серпень 2011 року включно та з земельного податку з юридичних осіб за податкові (звітні) періоди червень-грудень 2010 року та січень-серпень 2011 року включно.

В порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, самостійно суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю, зазначену у поданій ним податковій декларації, не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з земельного податку.

В порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зазначену у поданій ним податковій декларації, не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

В порушення норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» узгоджену суму податкових зобовязань з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осібне сплатило, внаслідок чого позивачем відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції: податковими повідомленнями рішеннями з податку на додану вартість від 02.10.2008 № 0002531640/0, від 10.10.2008 № 0002621640/0, від 22.05.2008 № 0001761640/0, від 30.01.2010 № 0000221640/0, від 06.04.2010 № 0001121640/0, від 07.07.2010 № 0002091640/0 та № 0001021640, від 27.09.2011 № 0001451640, з земельного податку з юридичних осіб м. Краснодон від 31.08.2010 № 0004951541/0, з земельного податку з юридичних осіб м. Молодогвардійськ від 25.06.2010 № 0004111541/0, від 31.08.2010 № 0004991541/0, № 0005001541/0, № 0004981541/0 (арк. справи 92, 97, 124, 147, 158, 179, 220, 231, 234, 235, 236, 237), які отримані посадовими особами комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9», що підтверджується їх особистими підписами на корінцях податкових повідомлень-рішень.

Згідно із абзацом третім підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкові повідомлення рішення Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області з податку на додану вартість від 02.10.2008 № 0002531640/0, від 10.10.2008 № 0002621640/0, від 22.05.2008 № 0001761640/0, від 30.01.2010 № 0000221640/0, від 06.04.2010 № 0001121640/0, від 07.07.2010 № 0002091640/0 та № 0001021640, від 27.09.2011 № 0001451640, з земельного податку з юридичних осіб м. Краснодон від 31.08.2010 № 0004951541/0, з земельного податку з юридичних осіб м. Молодогвардійськ від 25.06.2010 № 0004111541/0, від 31.08.2010 № 0004991541/0, № 0005001541/0, № 0004981541/0 відповідач ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував, тому визначені ними податкові зобовязання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважаються узгодженими у день отримання платником податків податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вище викладене, станом на 10 жовтня 2011 року заборгованість з податку на додану вартість складає 645803,06 грн., з земельного податку з юридичних осіб м. Молодогвардійськ складає 31292,21 грн., а заборгованість з земельного податку з юридичних осіб м. Краснодон складає 7167,07 грн., що підтверджується обліковими картками платника відповідно (арк. справи 45-59, 43-44, 39-40).

Нарахування пені згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року № 953 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 за № 1350/18645, встановлений порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (надалі Інструкція).

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно з пунктом 3.2 вищезазначеної Інструкції при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податку, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податку, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановлену цим пунктом черговість платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

У разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктом 3.3 Інструкції передбачено, що суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Як вбачається з облікової картки відповідача, за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб м. Молодогвардійськ, з податку на додану вартість та з комунального податку у відповідності до вимог статті 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня відповідно в сумі 148,22 грн., 69067,73 грн. та 0,04 грн. (відповідно арк. справи 43-44, 41-42, 45-59).

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області посадовим особам було вручено 22 грудня 2004 року першу податкову вимогу від 14 грудня 2004 року № 1/343 та 18 серпня 2005 року другу податкову вимогу від 25 січня 2005 року № 2/31 (арк. справи 12, 13).

Статтею 7 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік», зокрема, установлено, що суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Продаж майна платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абзац 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У відповідності із пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

З урахуванням положень статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 89.6 статті 89 Податкового кодексу України якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1043 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1438/18733.

14 лютого 2006 року Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області відносно комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9» на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) прийнято рішення (від 15 лютого 2006 року № 2177/24-011) про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів (арк. справи 14).

Відповідно до вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області складено акти опису активів комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9», на які поширюється право податкової застави від 30 вересня 2008 року № 15997/24-011 та від 30 березня 2009 року № 5472/24-011 (арк. справи 35, 37).

03 квітня 2009 року за реєстраційним номером 23095125 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) зареєстрована податкова застава активів комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9» згідно з актом опису від 30 березня 2009 року № 5472/24-011 на суму 37205,34 грн., розташованих за адресою: м. Молодогвардійськ, вул. Леніна, буд. 6 та по вул. Земнухова, буд. 6 (арк. справи 36).

06 жовтня 2008 року за реєстраційним номером 21150422 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) зареєстрована податкова застава активів комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9» згідно з актом опису від 30 вересня 2008 року № 15997/24-011 на суму 119696,26 грн., розташованих за адресою: м. Молодогвардійськ, вул. Молодіжна, буд. 5 (арк. справи 34).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що податковим органом з метою погашення податкового боргу вживалися заходи погашення передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року), зокрема й звернення до суду про стягнення заборгованості за податковим боргом та до відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції з примусового виконання постанов суду (арк. справи 21-22, 24, 25,29). Відділом державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, на яке може бути звернено стягнення, про що винесено постанови від 25 березня 2011 року та від 31 березня 2011 року про повернення виконавчого документу стягувачеві, а тому, на думку суду, початок перебігу строку почав обчислюватися з дня отримання постанов, у звязку з чим позивачем не порушено строк звернення до суду (арк. справи 28, 31).

Оскільки перша податкова вимога від 14 грудня 2004 року № 1/343 та друга податкова вимога від 25 січня 2005 року № 2/31 є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу у розмірі 753478,29 грн. за рахунок майна, яке знаходиться в податковій заставі, дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 9» станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг з податку на землю з юридичних осіб м. Краснодон в сумі 7167,07 грн., з податку на землю з юридичних осіб м. Молодогвардійськ в сумі 31440,43 грн., з податку на додану вартість в сумі 714870,79 грн., з комунального податку в сумі 0,04 грн. не сплатило, вимоги податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу у загальному розмірі 753478,29 грн. за рахунок майна, яке знаходиться в податковій заставі, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що прокурор та позивач відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 грудня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 16, 20, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що знаходиться в податковій заставі, задовольнити повністю.

Надати Краснодонській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області дозвіл на погашення податкового боргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 9» (ідентифікаційний код 33009377, місцезнаходження: 94415, Луганська область, Краснодонський район, м. Молодогвардійськ, вул. Молодіжна, буд. 5) з податку на землю з юридичних осіб м. Краснодон в сумі 7167,07 грн. (сім тисяч сто шістдесят сім гривень сім копійок), з податку на землю з юридичних осіб м. Молодогвардійськ в сумі 31440,43 грн. (тридцять одна тисяча чотириста сорок гривень сорок три копійки), з податку на додану вартість в сумі 714870,79 грн. (сімсот чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень сімдесят девять копійок), з комунального податку в сумі 0,04 грн. (чотири копійки) за рахунок майна, яке знаходиться в податковій заставі згідно актів опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30 вересня 2008 року № 15997/24-011 та від 30 березня 2009 року № 5472/24-011, що розташовані у м. Молодогвардіськ.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 13 грудня 2011 року.

<Текст >

СуддяР.С. Твердохліб