Постанова № 20223612, 12.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2011 року Справа № 2а-9876/11/1270

Головуючого-судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бражник В.І.,

за участю сторін:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача

Ленінської МДПІ у м. Луганську Назаренко Н. О.,

Головного управління державного казначейства

України у Луганській області Ямщікової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Транспеле” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування податкового повідомлення рішення № 0000682360 від 21.10.2011 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 278280 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2011 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000682360 від 21.10.2011.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21.10.2011 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000682360 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278280 грн. на підставі акту невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за декларацією за липень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі, позивачем до перевірки було надано податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні та акти виконаних робіт, які підтверджують фактичне отримання товару.

Посилання податкового органу про неможливість підтвердження правомірність бюджетного відшкодування у звязку з неможливістю підтвердження сплати суми ПДВ по всім субєктам ланцюгу постачання є незаконним, оскільки нормами діючого законодавства не передбачено право податкового органу утримуватися з будь-яких причин від підтвердження суми бюджетного відшкодування у звязку з неотриманням результатів перевірок по всім ланцюгам постачання до кінцевого виробника, а також не підтвердження фактичного надходження суми ПДВ до бюджету.

Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000682360 від 21.10.2011, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «Транспеле» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 278280 грн. та судовий збір у розмірі 1703, 40 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.10.1996, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Т.4 а.с. 32) та перебуває на податкову обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську (Т.4 а.с.34).

Згідно свідоцтва № 17309905 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником ПДВ (Т. 4 а.с. 33).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року (Т. 1 а.с. 42-44), якою визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у сумі 278280 грн. (код рядка 25, 25.1).

Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наведена у додатку № 5 до декларацій за червень та липень 2011 року (Т. 4 а.с. 40-41, 48-49).

На підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78, п.п. 200.11 статті 200 ПК України відповдачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року (Т. 1 а.с. 6-32).

За результатами даної перевірки складено акт № 716/23-616/13378964 від 20.10.2011, яким встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 198.3 статті 198, п. 198.6 статті 198, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Компанія «Транспеле» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2011 року на суму 278280 грн.

Висновки акту невиїзної перевірки ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки встановлено наступне:

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення відємного значення, встановлена наявність розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту платником, заниження податкових зобовязань контрагентом) за липень 2011 року на суму 60, 39 грн.:

-ПРАТ «МТС Україна», сума ПДВ 13, 33 грн. (чеки);

-ДП «Київська обласна багатопрофільна Лабораторія НДЕКЦ», сума ПДВ 13, 33 грн. (чеки);

-ТОВ «Термінал-БК», сума ПДВ 38, 00 грн. (чеки).

Крім того, до складу податкового кредиту липня 2011 року ТОВ «Компані «Транспеле» віднесло суму ПДВ 472 грн. по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» на загальну суму 2883 грн., у тому числі ПДВ 472 грн. Оскільки актом перевірки від 30.09.2011 № 651/236-37156804 зменшено суму податкових зобовязань по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Транспеле» на суму ПДВ 472 грн., позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року на суму 472 грн.

Також, станом на дату підписання акту перевірки серед постачальників виявлено платників, якими підприємству у липні 2011 року надано резиковий кридет, у тому числі:

- ПАТ «Телесистеми України» (направлено запит від 14.10.2011, на дату підписання акту відповідь не отримана);

- ТОВ «Укрскло» (направлено запит від 14.10.2011, на дату підписання акту відповідь не отримана);

- ЗАТ «Укртранс-Ужгород» (направлено запит від 10.10.2011, на дату підписання акту відповідь не отримана);

- ПП «Шина Плюс» (направлено запит від 14.10.2011, на дату підписання акту відповідь не отримана);

- ТОВ «Омега Поставка» (направлено запит від 10.10.2011, на дату підписання акту відповідь не отримана).

Крім того, висновками акту зазначено, що по основним постачальникам позивача за червень 2011 року, а саме, ТОВ «Золотий Екватор», ТОВ «НК Артеміда ЛТД», ТОВ «ЛАА ТРАНС» не можливо підтвердити сплату податку на додану вартість, у звязку з наявністю підприємств з другої ланки господарських операцій, які мають ризиковий стан.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 № 0000682360 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобовязання наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 278 280 грн. (а.с. 5).

Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобовязань з такого податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11).

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобовязань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Суд за результатами розгляду справи дійшов до висновку, що прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 278280 грн. виникла у результаті провадження позивачем господарської діяльності у відповідних періодах.

Як встановлено під час розгляду справи, що було підтверджено представником відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську підставою для зменшення суми бюжетного відшкодування позивачу за липень 2011 року на суму 278280 грн. є неможливість підтвердити сплату до бюджету податку на додану вартість по основним постачальникам позивача: ТОВ «Золотой Екватор», ТОВ «НК Артеміда ЛТД», ТОВ «ЛАА ТРАНС».

Судом встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з вказаними підриємствами-постачальниками:

1. Між позивачем та ТОВ «Золотий екватор» укладено договір № ПГМ/2/41 купівлі-продажу паливвно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС (Т. 4 а.с. 60-67);

2. Між позивачем та ТОВ «НК Артеміда ЛТД» укладено договір поставки палива ПГМ/2/43 на умовах товарного кредиту № А-00000008 від 16.05.2011 (Т. 4 а.с. 80-83);

3. Між позивачем та ТОВ «ЛАА Транс» укладено договір постачання № ПГМ/2/38 від 01.04.2010 (Т. 4 а.с. 84) ;

Всі договори, укладені між ТОВ «Компанія «Транспеле» та вказаними контрагентами, мали на меті настання реальних наслідків.

Так, сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними (Т.1 а.с. 49, 70, 75, 79, 84, 89; Т. 2 а.с. 59, 61, 63, 65, 67-68, 71, 153; Т. 3 а.с. 72-90) та платіжними дорученнями (Т.1 а.с. 55-69, 72-74, 77-78, 81-83, 86-88, 91-92; Т. 2 а.с. 73-74, 155; Т. 3 а.с. 145-150).

Фактичне надходження, оприбуткування та використання товару позивачем у власній господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі товару (Т. 1 а.с. 50-54, 71, 76, 80, 85,90; Т. 2 а.с. 60, 62, 64, 66, 69-70, 72, 154; Т. 3 а.с. 91- 144).

Фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання та використання товарів також підтверджується наявністю АЗС ТОВ «Компанія» «Транспеле» (Т. 4 а.с. 52-58) та вантажного автомобільного транспорту (Т. 4 .а.с 59).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали відповідне свідоцтво платника ПДВ (Т. 4 а.с. 68-69, 85-87, 89-90).

Таким чином, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами та іншими доказами по справі підтверджено реальність господарських операцій з контрганетами, по яким відповідачем було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року, а саме, ТОВ «Золотой Екватор», ТОВ «НК Артеміда ЛТД», ТОВ «ЛАА ТРАНС».

Як вбачається з пояснень представника першого відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ до бюджету з другої ланки господарських операцій.

Але суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на покупця товару платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 4 п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт позапланової невиїзної документальної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містить обгрунтованих підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування за липень 2011 року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6., яка проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Транспеле» щодо бюджетного відшкодування за липень 2011 року пояснила, що бюджетне відшкодування позивачу за липень 2011 року було зменшено, у звязку з непідтвердеженням сплати суми бюджетного відшкодування до бюджету по основним контрагентам позивача - ТОВ «Золотой Екватор», ТОВ «НК Артеміда ЛТД», ТОВ «ЛАА ТРАНС». Щодо інших контрагентів позивача, які були відображені позивачем у податковому кредиті за червень та липень 2011 року у акті не зазначено, оскільки суми ПДВ по даним підприємствам незначні.

Але суд зауважує, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування, а тому доводи свідка, що у акті перевірки були визначені лише основні постачальники позивача суд вважає необґрунтованим, оскільки для визначення правомірності формування суми бюджетного відшкодування необхідно перевіряти суми податкових зобовязань та податкового кредиту по всих контрагентах, які визначені платником податків у податкових деклараціях.

Щодо посилання представника першого відповідача на те, що підставою для відмови позивачу у відшкодуванні ПДВ є неотримання належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених платником у податкових деклараціях суд вважає безпідставними, оскільки нормами Податкового Кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Також суд вважає і безпідставним твердження представника відповідача про те, що на даний час проведеною перевіркою всього ланцюга постачання не підтверджено фактичне надходження до бюджету сум ПДВ, щодо яких позивачем заявлено до відшкодування у деклараціях з ПДВ за відповідні періоди, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, під час перевірки, результати якої викладено у акті від 20.10.2011 податковим органом не встановлено ознаки безтоварності господарських операцій між ТОВ «Компанія «Транспеле» та його контрагентами.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Факт порушення контрагентами постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.

Таких доказів першим відповідачем у судовому засіданні не надано.

Таким чином, у даному випадку порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентами виконані договорні обовязки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту та як наслідок право на бюджетне відшкодування за липень 2011 року на суму 278280 грн.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ «Компанія «Транспеле» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року та винесення податкового повідомлення-рішення.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року у сумі 278280 грн. з Державного бюджету України, суд вважає її законною та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктами 200.15 та 200.13 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010 №960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1387/18682. Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, через які держава набуває і здійснює свої права та обовязки.

Незважаючи на наявність суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, зазначений висновок про відшкодування податку на додану вартість податковим органом до органу державного казначейства не надавався.

У звязку з цим суд вважає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження такої бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Всупереч вимогам діючого законодавства суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за липень 2011 року в розмірі 278280 грн. не відшкодовані.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Транспеле” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування податкового повідомлення рішення № 0000682360 від 21.10.2011 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 278280 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Транспеле” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування податкового повідомлення рішення № 0000682360 від 21.10.2011 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 278280 грн. задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000682360 від 21.10.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 278280,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Транспеле” (код ЄДРПОУ 13378964) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 278280,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят гривень).

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Транспеле” (код ЄДРПОУ 13378964) судовий збір у розмірі 1703,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 12 грудня 2011 року.

СуддяН.В. Кравцова