Постанова № 20222261, 24.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 року 9522/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Савранчук А.В.,

представник позивача Струс А.Я.,

представник відповідача Воєводін Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Транспетроліум»

до

проДержавної податкової інспекції Києво-Святошинського району Київської області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2010 р., ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2010 р. приватне підприємство «Транспетроліум (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції Києво-Святошинського району Київської області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2010 р. № 0000032301/0 (далі повідомлення-рішення № 0000032301/0); рішення № 5815/10/25-015 від 26 липня 2010 р. про результати розгляду первинної скарги (далі рішення № 5815/10/25-015); рішення № 1986/10/25-017/245-951 від 28 вересня 2010 р. про залишення повторної скарги без розгляду (далі рішення № 1986/10/25-017/245-951) та рішення № 11506/6/25-0115 від 01 листопада 2010 р. про залишення повторної скарги без розгляду (далі рішення № 11506/6/25-0115).

Ухвалою від 12 квітня 2011 р. провадження у даній справі закрито в частині скасування рішення № 5815/10/25-015 від 26 липня 2010 р. про результати розгляду первинної скарги; рішення № 1986/10/25-017/245-951 від 28 вересня 2010 р. про залишення повторної скарги без розгляду та рішення № 11506/6/25-0115 від 01 листопада 2010 р. про залишення повторної скарги без розгляду (а.с 80).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит був сформований на підставі податкових накладних за датою їх надходження до позивача.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні відмовити, посилаючись на те, що суми, зазначені у податкових накладних, було включено до валових витрат та податкового кредиту не за датою їх видачі, а в тому періоді, коли вони надійшли до позивача.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, встановив таке.

У період з 20 травня 2010 р. по 3 червня 2010 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р., за результатами якої було складено акт від 10 червня 2010 р. № 294/23-3/35278535 (далі акт перевірки) (а.с. 6-16).

18 червня 2010 р. відповідачем на підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032301/0, яким нараховане податкове зобовязання у сумі 729 грн 88 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 218 грн 96 коп. (далі повідомлення-рішення № 0000032301/0) (а.с. 94).

Назване повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, проте, рішеннями про результати розгляду скарг повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення (а.с. 20-22; 25-26; 30-31).

У зв`язку з тим, що позивач вважає, що повідомлення рішення винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР)Є, який діяв на дату виникнення спірних правовідносин та листом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2006 р. № 15155/7/16-1517-10 (далі ? лист № 15155/7/16-1517-10).

Згідно з п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зокрема, відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Як убачається з п.п. 7.2.6 ст. п. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При вирішенні справи судом взято до уваги, що дане податкове зобов`язання нараховано на підставі висновку акту перевірки, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема, занижено ПДВ на суму 729 грн.. 88 коп. (а.с. 16).

При вирішенні питання правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку, зазначених у податкових накладних, за датою фактичного отримання цих накладних позивачем від контрагента, судом враховано позицію Державної податкової адміністрації України, викладену у листі від 10 серпня 2006 р. № 15155/7/16-1517-10, згідно з якою суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні (а.с. 94 «а»).

Сторонами у судовому засіданні було визнано той факт, що податкові накладні були виписані в одному періоді, а включені до податкового кредиту в іншому.

Дата отримання податкових накладних підтверджується поданими позивачем копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 93-93 «а»).

Наведене свідчить, що до податкового кредиту суми, зазначені у податкових накладних позивачем було включено саме в тому звітному періоді, коли зазначені податкові накладні надійшли до позивача.

Крім того, судом враховано, що згідно з вимогами п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР єдиною підставою для включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку є наявність відповідних податкових накладних, а також, що за включення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених відповідними податковими накладними, до субєкта господарювання в обовязковому порядку мають бути застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Отже, відсутність у Законі № 168/97-ВР прямого припису щодо заборони включати до складу валового кредиту суми, зазначені у податкових накладних, які суб`єктом господарської діяльності було отримано пізніше, не давало підстав відповідачу визнавати завищення податкового кредиту позивача.

Крім того, цей Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, у даній справі відповідачем цього зроблено не було. Зокрема, доказів, які б спростовували доводи позивача, представником відповідача суду надано не було.

Наведене свідчить, що позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, як це зазначено в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, а, отже, вони винесені неправомірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2010 р. № 0000032301/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 27 травня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова