Постанова № 20222022, 13.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 року 1112/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Савранчук А.В.,

представник позивача Ярош М.В.,

представник відповідача Мороз В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЯготинського районного споживчого товариства

до

проЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

2 березня 2011 р. Яготинське районне (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2010 р. № 0000192300/1 (далі повідомлення-рішення № 0000192300/1) та від 10 грудня 2010 р. № 0000302300/0 (далі повідомлення-рішення № 0000302300/0).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит був сформований на підставі податкових накладних.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні відмовити, оскільки позивачем було занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся шляхом завищення задекларованого податкового кредиту (а.с. 41-44).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, встановив таке.

1 червня 1999 р. позивач зареєстрований Яготинською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується копією свідоцтва серія А00 № 491403 (а.с. 24).

У період з 12 травня по 23 червня 2010 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 р. по 31 січня 2010 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 1 липня 2010 р. № 528/2300/30441567 (далі акт перевірки) (а.с. 15-22).

На підставі акта перевірки відповідачем були винесені повідомлення-рішення № 0000192300/1 та № 0000302300/0, якими відповідно нараховані податкові зобовязання у сумі 64679 грн 34 коп. та 93 грн 92 коп. (а.с. 13-14).

Названі повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, проте рішеннями про результати розгляду скарг повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення (а.с. 6-12).

У зв`язку з наведеним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР)Є, який діяв на дату виникнення спірних правовідносин та листом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2006 р. № 15155/7/16-1517-10 (далі ? лист № 15155/7/16-1517-10).

Згідно з п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зокрема, відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Як убачається з п.п. 7.2.6 ст. п. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При вирішенні справи судом взято до уваги, що дане податкове зобов`язання нараховано на підставі висновку акту перевірки, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема, занижено ПДВ на загальну суму 43 182 грн 17 коп., в тому числі за жовтень 2008 р. ? 1578 грн 33 коп., за листопад 2008 р. ? 17030 грн 45 коп., за грудень 2008 р. 918 грн 10 коп., за січень 2009 р. 774 грн 12 коп., за лютий 2009 р. 8451 грн 40 коп., за березень 2009 р. 451 грн 82 коп., за квітень 2009 р. 3240 грн 08 коп., за травень 2009 р. 4618 грн 46 коп., за червень 2009 р. 2666 грн 36 коп., за серпень 2009 р. 2162 грн 71 коп., за листопад 2009 р. 351 грн 18 коп., за березень 2010 р. 939 грн 16 коп. (а.с. 22).

При вирішенні питання правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку, зазначених у податкових накладних, за датою фактичного отримання цих накладних позивачем від контрагента, судом враховано наявність листа № 15155/7/16-1517-10, згідно з яким суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні (а.с. 72).

Сторонами у судовому засіданні було визнано той факт, що податкові накладні були виписані в одному періоді, а включені до податкового кредиту в іншому.

Дата отримання податкових накладних підтверджується поданими позивачем копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 51-71).

Наведене свідчить, що суми, зазначені у податкових накладних, позивачем було віднесено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість ? до податкового кредиту, саме в тому звітному періоді, коли зазначені податкові накладні надійшли до позивача.

Крім того, судом враховано, що згідно з вимогами п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР єдиною підставою для включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку є наявність відповідних податкових накладних, а також, що за включення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених відповідними податковими накладними, до субєкта господарювання в обовязковому порядку мають бути застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Отже, відсутність у Законі № 168/97-ВР прямого припису щодо заборони включати до складу валового кредиту суми, зазначені у податкових накладних, які суб`єктом господарської діяльності було отримано пізніше, не давало підстав відповідачу визнавати завищення податкового кредиту позивача.

Крім того, цей Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, у даній справі відповідачем цього зроблено не було. Зокрема, доказів, які б спростовували доводи позивача, представником відповідача суду надано не було.

Наведене свідчить, що позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, як це зазначено в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, а, отже, вони винесені неправомірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2010 р. № 0000192300/1 та від 10 грудня 2010 р. № 0000302300/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 15 квітня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова