Постанова № 20221990, 24.03.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 року 943/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Виноградової О.І.,

при секретарі –Савранчук А.В.,

за участю:

прокурора –Лугіна А.Ю.,

представника позивача – не з’явився,

представник відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі

Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції

Київської області

до

протовариства з обмеженою відповідальністю «Маркітант ЛТД»

стягнення заборгованості у сумі 1949 грн 08 коп., ВСТАНОВИВ: 22 лютого 2011 р. Прокурор м. Біла Церква (далі –прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі – позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Маркітант ЛТД»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1949 грн 08 коп. У судове засідання 24 березня 2011 р. з’явився прокурор. 9 березня 2011 р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 28).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 35, 36).

За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено податок на додану вартість та податок на прибуток на загальну суму 1949 грн 08 коп. у строк, визначений законодавством.

Заперечень проти позову до суд не надходило.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, встановив таке.

28 квітня 1992 р. відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 19) та взятий на облік платника податків з 25 травня 1992 р. за № 35, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28 січня 2011 р. № 68 (а.с. 14).

1 вересня 2010 р. позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої у цей же день складено акт перевірки № 2661/151/253 (далі –акт перевірки № 2661/151/253) (а.с. 9 на звороті).

Проте, даний акт відповідачу вручено не було, про що було складено акт від 4 жовтня 2010 р. № 309/151 (а.с. 10).

На підставі акта перевірки № 2661/151/253 позивачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 6 жовтня 2010 р. № 000321/151/0/3286, яким було нараховане податкове зобов’язання у сумі 1020 грн 00 коп. (далі –повідомлення-рішення № 000321/151/0/3286) (а.с. 9).

Назване повідомлення-рішення було направлене на адресу відповідача у цей же день, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями супровідного листа № 32691/10/151/1106 та фіскального чеку (а.с. 11).

8 грудня 2010 р. позивачем було проведено перевірку своєчасності подання податкової звітності відповідача, за результатами якої у цей же день було складено акт перевірки № 4086/151/423 (а.с. 12).

На підставі вказаного акту 8 грудня 2010 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 000427/151/0/5042, яким визначене податкове зобов’язання у сумі 170 грн 00 коп. та яке було вручене директору відповідача 8 грудня 2010 р., що підтверджується його підписом (а.с. 12 на звороті).

25 листопада 2010 р. позивачем була виставлена відповідачу перша податкова вимога на суму 962 грн 89 коп., яка була вручена останньому 28 грудня 2010 р. (а.с. 8).

24 грудня 2010 р. позивачем було складено акт щодо своєчасності подання податкової звітності відповідачем за січень-жовтень 2010 р. № 768/15-3/13720821 (а.с. 13).

На підставі вказаного акту у цей же день було винесене податкове повідомлення-рішення № 525/15-3/0, яким визначене податкове зобов’язання у сумі 1530 грн 00 коп. та яке було вручене відповідачу 24 грудня 2010 р., що підтверджується відповідним підписом (а.с. 13 на звороті).

У зв’язку з несплатою відповідачем існуючої заборгованості у добровільному порядку позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом № 2181-III, який був чинним на дату їх виникнення.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як убачається з вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 названого Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до вимог п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як убачається з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-III, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно з вимогами п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 названого закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Закон № 2181-ІІІ втратив чинність з 1 січня 2011 р. у зв’язку з набранням законної сили Податковим кодексом України.

Проте, втрата чинності названим законом не звільняє платника податку від зобов’язання сплатити податковий борг та відповідальності за його несвоєчасну сплату.

Наявні матеріали справи свідчать, що на дату подачі адміністративного позову у відповідача існує борг зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств на загальну суму 1949 грн 08 коп., що підтверджується довідками позивача від 1 лютого 2011 р. № 1954/10/24-036 та № 1955/10/24-036 (а.с. 6, 7).

Наявна заборгованість складається з суми штрафних санкцій за:

- несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на додану вартість, визначених податковим повідомленням-рішенням № 525/15-3/0, яким визначене податкове зобов’язання у сумі 1530 грн 00 коп. (а.с. 13 на звороті);

- за несвоєчасне подання декларацій по податку на прибуток за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців 2009 р., 2009 р. та 1 квартал, 1 півріччя 2010 р., визначених податковим повідомленням рішенням № 000321/151/0/3286, яким визначене податкове зобов’язання у сумі 1020 грн 00 коп. (а.с. 9);

- за несвоєчасне подання декларацій по податку на прибуток за 9 міс. 2010 р., визначених податковим повідомленням-рішенням № 000427/151/0/5042, яким визначене податкове зобов’язання у сумі 170 грн 00 коп. (а.с. 12 на звороті).

Названі повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному порядку оскаржені не були, а, отже, вважаються узгодженими.

Водночас судом враховано, що станом на 1 жовтня та 1 грудня 2010 р. у відповідача існувала переплата по податку на додану вартість у сумі 713 грн 81 коп. та по податку на прибуток –57 грн 11 коп., що підтверджується довідкою від 1 лютого 2011 р. № 1955/10/24-036 (а.с. 7).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що сума боргу, яка підлягає стягненню складає 1949 грн 08 коп.

Враховуючи, що спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маркінат ЛТД»на користь держави в особі Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області 1949 (одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять) грн 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 29 березня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова